Еволюція мусульманської валютної системи

Був час, коли гроші були живі: верблюди, велика рогата худоба і барани використовувалися для оплати різних товарів. За життя відомого мусульманського мореплавця Ібн Батути, люди, використовували в якості грошей раковини каурі через їх цінність. Це був так званий бартер. Бартер – система прямого обміну товарами. Звичайно, така примітивна система була надзвичайно обмеженою і незручною формою товарообміну. Обмін ще більше ускладнювався, якщо один товар був ціннішим за інший. Уже на ранніх етапах розвитку товарообміну деякі товари виділялися посеред інших і ставали найбільш прийнятними в якості універсального засобу обігу. Людина, яка отримала такий товар одразу не споживала його, а зберігала з ціллю використання в майбутньому для обміну на інший товар.

З грошовим обміном все було набагато простіше. По-перше довіру завоювали коштовні метали - перш за все бронза, срібло та золото, так як саме вони виявились найбільш пристосованими до такого використання і мали більш стабільну вартість в порівняні з іншими товарами.

В VII-VIII столітті мусульмани виготовляли гроші із золота і срібла згідно Корану. Халіф ніс відповідальність за чистоту і вагу монет: стандарт їх виготовлення був встановлений законами Шаріата від семи миткалей золота до десяти дирхамів срібла. Будь-які монети, які неможливо було виміряти, а також іноземні та старі гроші збиралися в монетному дворі разом із золотими і срібними злитками для переробки і виготовлення нових грошових одиниць. На монетному дворі злитки спочатку перевірялись для установлення їх чистоти, після чого нагрівались і переплавлялись по встановленому стандарту сплавів.

Динари і дирхами використовувались різними мусульманськими правителями. Омейядський халіф Абд аль-Малик ибн Марван, який правив з 685 до 705 роки н.е. був перший, хто почав виготовляти свої власні монети.

Це були перші золоті динари з арабськими надписами. Створивши власні гроші в 691 чи 692 році, халіф звільнився від валютної залежності перед Візантією і зміг об’єднати всіх мусульман єдиною валютою.

Під час правління династії Насридів з 1238 до 1492 роки динар перетворився в дирхам. Це були акуратно виковані монети, які містили легенди з цитатами з Корану та зображенням сімейного дерева правителів.

Після 13 століття мусульманський халіфат був поділений на багато князівств, кожне з яких виробляло власні монети. Як і на сучасних грошах, на них були нанесені імена губернаторів напівзалежних країн. Не дивлячись на те, що всі гроші карбувались незалежно, вони проголошували номінальну владу халіфа.

В 1816 р. золото було оголошено «єдиною стандартною мірою вартості і законним платіжним засобом без ніяких обмежень по сумі платежів», тоді к срібло «повинне вважатися законним платіжним засобом при обмежених по сумі платежів і використання виключно для полегшення обміну і торгівлі».

Основним фактором, що сприяв «націоналізації» грошей тобто появи національної валюти, стало витіснення товарних грошей (золота і срібла) кредитними грошима (паперовими грошима і банківськими депозитами), які не мають внутрішньої вартості.

На сучасному етапі уже більше ніж 30 років існує проект створення золотого динара – грошової одиниці країн мусульманського світу, який розробляється під контролем Організації мусульманської конференції. Більше, ніж половина країн беруть участь в цьому проекті. Мусульманська валюта, за задумом її творців, буде сприяти економічній інтеграції ісламського світу, а крім того – відновить систему золотого еквівалента.

В 2004 році уряд Малайзії ввів в обіг золотий динар в якості паралельної національної валюти. Монети виконані із золота вищої проби у відповідності з канонами ісламу.

В якості неофіційного платіжного засобу золотий динар вже далеко не перший рік знаходиться у приватному обігу 22 мусульманських країнах, причому його карбування здійснюється не менше ніж в чотирьох країнах. Але новизна ініціативи Малайзії полягає не тільки в тому, що вона вирішила надати динару більш офіційний статус. Головна ідея полягає у використанні золотого динара в якості колективного розрахункового засобу ісламських країн.
Сьогодні золотий динар використовується в розрахунках між Малайзією, Брунеєм, Іраном, Бангладеш, Єменом, Мальдівами і деякими іншими ісламськими країнами. Міждержавні розрахунки між цими країнами здійснюються в золотих динарах за узгодженими цінами і тарифами на товари та послуги у взаємній торгівлі. Країни домовилися спільно підтримувати золотовалютний курс таких грошей. Більшість цих країн буде використовувати золотий динар тільки для зовнішніх розрахунків.

У внутрішній обіг золотий динар планують ввести Ємен, Судан, Бангладеш, Мавританія, Лівія, Танзанія,
Африка, Азія, Латинська Америка, ісламські країни сформувалися валютно-фінансові угруповання, що мають конкретні плани подальшої валютної інтеграції, які в перспективі повинні привести до створення повноцінної спільної валюти регіону і принести економічну перевагу його країнам. У сучасному світі регіональна валютна інтеграція набуває особливого значення. Вона дозволить в значній мірі нейтралізувати негативні наслідки глобалізації, зберегти природну внутрішнє середовище того чи іншого регіону, закрити вразливі місця і перетворити регіональну специфіку в конкурентну перевагу.

Отже, можна зробити висновок, що мусульманська валюта пройшла довгу еволюцію від примітивного бартера до золотого динара.