Горшков М.А., Зайцева Д.Є.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК МАРКСИСТСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Вступ: Карл Маркс залишив помітний слід не тільки в історії економічних вчень, а й в історії взагалі. Його теорії дуже часто виходили за рамки економічних проблем і поєднувались із філософськими, політичними та соціалістичними. Саме з іменем К.Маркса пов’язують найбільш фундаментальне обґрунтування соціалістичної ідеї.

Мета статті:

· Визначити передумови виникнення марксизму;

· Розглянути головні елементи вчення К.Маркса;

· Проаналізувати ключові ідеї К.Маркса з точки зору їх застосування на практиці.

Обговорення проблеми:

Над соціалістичними теоріями працювало багато вчених, зокрема, Анрі Сен-Симон, Шарль Фур’є, Роберт Оуен. Над принципами рівності у суспільстві працював Адам Сміт, який сформулював ідею, де кожний посідає своє особливе місце в системі поділу праці і для задоволення різноманітних потреб зазначає необхідності в тісних економічних зв'язках з іншими, так: «Дайте мені те, що мені потрібно, і ви одержите від мене те, у чому відчуваєте потребу ви самі» . Творча спадщина К. Маркса має багато спільного з теоріями А. Сміта й, особливо, Д. Рікардо. У створенні марксистської політичної економії помітну участь брав також найближчий друг К. Маркса - німецький економіст Фрідріх Енгельс. Р. Вурмбрант справедливо зазначив, «ще недавно третя частина світу сповідувала марксизм. Навіть багато капіталістичних країн в тій чи іншій формі переймали деякі елементи цієї ідеології»[1], є очевидний сенс націлити окреме дослідження на переосмислення теорії К.Маркса з точки зору актуальності окремих її ідей.

ХХ ст. беззаперечно оберталося навколо імені Маркса – одні були прихильниками його теорій і всілякими способами розвивали їх, інші ж критикували та шукали підстав для спростування його ідей. Але напевно потрібно почати спочатку, щоб досконало вивчити цю тему і зрозуміти всю суть марксистських поглядів.

Марксистська економічна теорія почала формуватися у 40-х роках ХІХ ст., це було зумовлено переходом феодалізму до розвинутого капіталізму. Цей перехід відбувався непросто, із загострення соціальних суперечностей та революційними потрясіннями. У формуванні марксизму відіграв важливу роль і промисловий переворот , який в Англії розпочався у 70-х роках ХVIIст. І тривав до 1825р. Через виникнення машинної індустрії капіталізм мав змогу розвиватися більш швидкими темпами, збільшуючи тиск на трудовий клас . Карл Маркс створив і розробив ефективну і цілісну систему «наукової перебудови» тодішнього капіталістичного (експлуататорського за своєю суттю) суспільства на соціалістичних засадах.

Економічне вчення Карла Маркса включало три основних елементи: філософію, що ґрунтується на матеріалістичній діалектиці як методі пізнання і матеріалістичному розумінні історії як принципі аналізу суспільних процесів; економічну теорію, що розкриває закономірності розвитку економіки, заснованої на приватній власності і товарній формі економічного зв'язку, і неминучість її загибелі; вчення про соціалізм як про закономірний результат історичного розвитку капіталізму, яке містить прогностичні уявлення про пост-капіталістичне суспільство і перспективи його подальшого просування до «царства свободи».

Розглядаючи вчення Маркса як цілісну філософську, політичну і соціально-економічну конструкцію, треба одразу ж розставити наголоси на пріоритети. Маркс і власне марксисти першочергового значення надавали розвитку продуктивних сил, вони вважали, що продуктивні сили, прогресуючи у розвитку, можуть раціонально використовуватися лише за колективних форм організації праці і виробництва. Такий процес усуспільнення приходить у відчутну суперечність між приватною власністю. Ця суперечність може трактуватися як антагонізм капіталістів та найманих робітників, їхні відносини складаються на основі існуючої в суспільстві загальної форми економічного зв'язку — товарного обміну. «Власники капіталу будуть стимулювати робітничий клас купляти все більше і більше дорогих товарів, будівель і техніки. Тим самим підштовхуючи їх для того, щоб вони брали все більш дорожчі кредити,до тих пір, поки кредити не стануть невиплатними. Невиплачені кредити ведуть до банкротства банків, які будуть націоналізовані державою, що в кінці кінців і приведе до виникнення комунізму.»[2]

Найманий робітник, продаючи капіталістові робочу силу, отримує в обмін вартісний еквівалент – заробітну плату, але ж робітник створює своєю працею вартість більшу, ніж та, що втілена у вартості його робочої сили. Таку додаткову вартість безкоштовно привласнює власник засобів виробництва, що використовує її частково на особисте споживання, частково — на розширення виробництва, у якому відтворюються в розширеному вигляді і відносини експлуатації. Через цей процес, який постійно повторюється, відбувається поляризація соціальних сил (концентруючи багатство на одному полюсі і бідність на другому) та у процесі нагромадження відносно знижується частка капіталу, що витрачається на робочу силу і є джерелом додаткової вартості, що, у свою чергу, породжує тенденцію до зниження норми прибутку. Обидва наслідки відбивають історичну обмеженість капіталістичного способу виробництва, породжують соціальні й економічні конфлікти, що неминуче ведуть до соціальної революції, яка відкриває шлях до соціалістичного способу організації виробництва і розподілу.

На сьогоднішній день думки щодо комунізму розділилися. Нещодавно була прийнята резолюція ОБСЄ яка прирівняла комунізм до нацизму. Незважаючи на це у світі існує цілий ряд країн які живуть за комуністичною ідеологією , це і передова держава така як Китай, Куба, Північна Корея , В’єтнам і ще ряд країн. Але з іншого боку всі успіхи комуністичних країн досягалися занадто дорогою ціною: злидні, голод й страждання.

Якщо узяти догми Маркса та Енгельса хоча б "Маніфест Комуністичної партії 1848" року то почитавши їх ми не знайдемо нічого що вказувало б на те що такі злочини як : репресії, політичний терор, депортації населення чи голодомор - необхідні , навпаки кінцевою ціллю комунізму є знищення держави як апарату насилля і абсолютно вільне від експлуатації суспільства

Отже, між теорією та практикою існує занадто велика прірва. Побудувати рівне суспільство виявилося не так просто, та і в кінченому рахунку неможливо з огляду на практику окремих держав. "Соціалістичні експерименти" в різних країнах упродовж XX століття ще раз довели, що справа не в сході чи заході, півдні чи півночі, не в островах чи материках, а в об'єктивних соціально-економічних процесах, які або підтверджують або відкидають "думки та ідеї", іноді дуже привабливі. Теоретичні ідеї перевіряються життям і суспільною практикою.

Висновки

Зовсім не дорікаючи Марксові за те, що його вчення не підтвердилося практикою (адже він щиро хотів ощасливити усе людство), сьогодні, підводячи підсумки, треба з усією відвертістю заявити, що "марксизм" як вчення не справдився не тільки на "російському ґрунті", але й в жодній з країн світу. Знов і знов наголосимо, що "Марксове вчення", будучи надзвичайно привабливим з філософської і морально-етичної точок зору, всупереч численним твердженням, не відбувся, найперше, саме через свою цілковиту економічну неспроможність.

Література

1. Вурмбранд Р. Другое лицо Маркса. – М., Фенікс, 1991

2. Карл Маркс, Капітал // Економічні науки. – 1867.

3. Розвиток економічної теорії // Режим доступу:

http://library.if.ua/book/65/4761.html - назва з екрану.