Історія економіки та економічної думки

Горшков М. А.

асистент кафедри менеджменту та адміністрування

Мальцев А. Ю.

студент групи МЗД-11

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

м. Вінниця, Україна

Еволюція світової валютної системи

Метою дослідження даної глобальної теми є формування існуючих уявлень про світову валютну систему та її значення в контексті розвитку світової економіки, аналіз еволюції світової валютної системи, а також принципів її функціонування та виявлення причин її трансформації.

Конкретною формою організації валютних відносин є світова валютна система. Вона являє собою сукупність способів, інструментів та інститутів, за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в рамках світового господарства.

Еволюція світової валютної системи визначається розвитком та потребами як національної так і світової економіки, змінами, що відбуваються у світовому господарстві, періодичним виникненням валютних криз.

Першою світовою валютною системою була Паризька валютна система. Вона була юридично оформлена міжнародною угодою на конференції в Парижі в 1867 р., яка визнавала золото єдиною формою світових грошей. Основою валютної системи виступав золотомонетний стандарт, за яким всі національні валюти мали фіксований золотий вміст. За цією системою: валюти вільно конвертувались у золото; злитки золота мали можливість вільно обмінюватися на монети; золото вільно експортувалося, імпортувалося та продавалося на міжнародних ринках, тобто ринки золота та валютні ринки були взаємозалежними; всі країни підтримували жорстке співвідношення між своїми запасами золота і кількістю грошей в обігу.

Друга світова валютна система юридично була оформлена в 1922 р. міждержавною умовою Генуезької міжнародної економічної конференції. В ї основу було покладено золотодевізний стандарт, що грунтувався на золоті та провідних валютах, які конвертувалися у золото. До головних принципів функціонування Генуезької валютної системи належали такі: основою системи виступали золото та девізи (іноземні валюти); золоті паритети були збережені; діяв режим плаваючих валютних курсів; валютне регулювання здійснювалось у формі міжнародних конференцій.

На міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944р. провідні країни Заходу узгодили основні принципи Бреттон-Вудської валютної системи. Засновується міжнародна організація – Міжнародний валютний фонд, – “зобов’язанням” якої є забезпечення нормального функціонування системи і дотримання принципів, закріплених загальною угодою. Основні принципи організації валютних відносин такі: система ґрунтувалась на золотовалютному стандарті, котрий означав, що деякі валюти в міжнародних розрахунках розглядаються як еквіваленти золота і можуть функціонувати як резерви; один з основних принципів полягав у фіксованих паритетах, погоджених у рамках МВФ, на основі яких порівнювались і обмінювались валюти; існувала вільна конвертованість валют, свобода і багатосторонність платежів за поточними операціями.

У 1978 р. в статуті МВФ була закріплена відмова від фіксованих паритетів і офіційно введена в дію Ямайська валютна система. Основні засади Ямайської валютної системи: змінився носій світових грошей на СДР – колективну валюту МВФ, що стала елементом в структурі міжнародної ліквідності; нова валютна система дозволяє як фіксовані, так і плаваючі валютні курси або їх змішаний варіант; стають можливими замкнуті валютні блоки, котрі, з одного боку, є учасниками світової валютної системи, а з іншого – всередині них існують особливі відносини між країнами-учасницями (найбільш характерним прикладом є Європейська валютна система ЄЕС та створена нею валюта – екю, а згодом - євро ); надаються розширені права МВФ по нагляду за валютними курсами відповідно до основних принципів, котрих повинні дотримуватись країни-члени МВФ при проведенні курсової політики, з тим, щоб міжнародна валютна система в цілому функціонувала ефективно.

Провівши дослідження еволюції світової валютної системи, можна дійти висновку, що вона формувалася в контексті розвитку світової економіки, виходячи з принципу саморозвитку і логіки адаптації до економічних реалій. У своєму розвитку світова валютна система прагнула подолати спадщину регулятивних принципів і перейти до механізмів саморегулювання.

На початку XX століття обсяги світового виробництва та міжнародної торгівлі вимагали значно більшої грошової маси, ніж могли забезпечити резерви золота і темпи його видобутку. Щоб раціональніше використовувати золото, його поступово почали замінювати національними грошовими знаками: спочатку в сфері міжнародного обігу, потім і у сфері міжнародних платежів. Незважаючи на те, що зі збільшенням грошової маси золоті резерви країн вже не покривали її, вони все ще були порівняльні з коливаннями сальдо торгового балансу, а значить могли використовуватися для забезпечення «золотого змісту» національної валюти.

До середини XX століття більшість країн вже не могли забезпечити золотими резервами коливання сальдо торгового балансу, а значить гарантувати «золотий вміст» національної валюти. Останньою національною валютою того періоду, яка все ще забезпечувалася золотими запасами і яка своїм обсягом грошової маси могла забезпечити міжнародну торгівлю, були долари США. Як наслідок, аналогічно тому, як національні валюти витіснили золото, так і долар США витіснив грошові знаки інших країн зі сфери обігу, платежів міжнародної торгівлі і навіть зі сфери накопичення. Але і ця ситуація була тимчасовою. Обсяг експорту та імпорту в США збільшувався відповідно до темпів зростання світового валового продукту і до кінця 70-х років золотий запас США вже не покривав природно виникаюче негативне сальдо торгового балансу. В результаті долар США в слід за іншими національними валютами позбувся «золотого змісту». Таким чином, світова валютна система у формі міжнародної грошової системи, заснованої на принципах абсолютності вартості її «грошової одиниці» – золота або його «банкнот» у формі так званих твердих валют, не змогла забезпечувати подальший розвиток світового господарства.

Наступний розвиток світової економіки забезпечується світовою валютною системою у формі міжнародного ринку засобів обігу, платежу і накопичення – світового валютного ринку. Особливістю сучасної світової валютної системи є відсутність єдиної грошової одиниці, як еквівалента вартості і засобу остаточного платежу. В якості валюти обігу і платежу в міжнародній торгівлі використовуються кредитні гроші у формі національних валют. Перетворення національної грошової одиниці у валюту міжнародних розрахунків здійснюється шляхом її інтервенції на світовий валютний ринок, який надалі формує її поточну вартість.

Список використаної літератури:

1. Козак Ю. Г. Міжнародні економічні відносини: навч. посібник / Ю. Г. Козак, Н. С. Логвінова, О. В. Захарченко, Є. В. Кравченко. – К.: Центр навчальної літератури, 2012. – 330 c.

2. Дахно І.І. Світова економіка. Видання 2-е перероблене та доповнене. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 280 с.

3. Новак С. М. Еволюція світової валютної системи //Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2014. – №. 1. – С. 213-220.