К.е.н Доброскок Ю.Б, Гудзенко А

Харкіський державний університет харчування та торгівлі

Інвестиційні процеси в українській економіці в умовах глобалізації

Глобалізація є об'єктивним і логічним результатом розвитку суспільства і НТП, адже являє собою об'єктивне явище сучасності, якого неможливо уникнути, відмінити чи зупинити.

Глобалізацію можна розглядати як з позитивного, так и з негативного боку. Щодо позитивного впливу, то сюди можна віднести економічний і соціальний розвитку людства, а негативний вплив через протиріччя, тобто переваги для одних і втрати для багатьох інших.

Україна разом із іншими країнами світу все більше поглинається глобалізаційними процесами. Ці глобалізаційні процеси простежуються майже у всіх сферах людського та суспільного життя. Особливо спостерігається вплив глобалізації на інвестиційні процеси в Україні.

Іноземні інвестиції відіграють ключову роль у процесах економічного зростання національної економіки. Як відомо, головним чинником що впливає на інвестиційні процеси є інвестиційний клімат країни та її інвестиційна позиція. На сьогоднішній день він в Україні є несприятливим, особливо для іноземних інвесторів. Україна все ще знаходиться в переліку країн, які мають найнижчу інвестиційну привабливість. Основними чинниками, що суттєво впливають на інвестиційну привабливість підприємства з погляду іноземного інвестора є: рентабельність (прибутковість) діяльності; рівень фінансової стабільності підприємства; перспективи подальшого розвитку підприємства; кваліфікація персоналу; рівень витрат на природоохоронні заходи; законодавче регулювання діяльності галузі, в якій існує підприємство.

Можна зазначити, що основними факторами, які погіршували інвестиційний клімат в Україні є: нестабільна політична та економічна ситуація; вузькість внутрішнього ринку, низький платоспроможний попит підприємств і населення; низька прибутковість більшості підприємств в усіх сферах господарської діяльності; недосконале корпоративне та інвестиційне законодавство; надмірний податковий тиск на легальну економіку при одночасній "тінізації" майже половини національного виробництва; деформований грошовий обіг, платіжна криза; високий рівень корупції та організованої злочинності; небажання впровадження сучасних технологій ведення бізнесу.[2]

Інвестори не бажають вкладати капітали в українську економіку, тому незначні обсяги іноземних інвестицій, лише на 30-40% компенсують відтік капіталу. І як наслідок спостерігається криза внутрішнього інвестування. Цей об'єктивний процес став причиною найбільш деструктивної тенденції в українській економіці - її декапіталізації. [3] Іноземні інвестиції в основному спрямовуються у галузі з швидким обігом. Більше половини обсягу прямих іноземних інвестицій зосереджено у чотирьох галузях - харчовій, паливній промисловості, торгівлі, фінансах. Через неконтрольовану міграцію капіталу посилюються загрози фінансовій безпеці державі. Разом з цим світова фінансова система використовується для відмивання незаконно отриманих коштів.

Головним механізмом відмивання кримінальних капіталів є офшорні зони. За оцінками експертів, близько 25% кількісного складу спільних підприємств та 30- 55% сукупних іноземних інвестиційних вкладень сформувалися на основі легалізованого вітчизняного капіталу, що ввозився через офшорні компанії. Основними країнами-інвесторами України залишаються Кіпр – 17,275 млрд дол., Німеччина – 6,317 млрд дол., Нідерланди – 5,169 млрд дол. і Російська Федерація – 3,786 млрд дол [1]
Держава впливає на інвестиційну діяльність або прямо через державний сектор економіки, або непрямо, через свої інститути - органи виконавчої влади, Націоналний банк, Фонд держмайна, Інноваційний фонд й інші позабюджетні фонди, державний Антимонопольний комітет, органи Держарбітражу і ін.

В Україні ще не сформоване законодавство, яке б визначало національний режим функціонування транснаціональних корпорацій.

Всі спроби реструктуризації української економіки не мають перспективи, бо вони ігнорують сучасні геоекономічні стратегії і моделі поведінки. Моделі й інструменти реструктуризації, що пропонуються сьогодні, не в змозі забезпечити "глобальну" реструктуризацію індустріальної економіки України. [2]

Наслідком процесів глобалізації стало формування глобальної фінансової системи, системи обміну результатами інтелектуальної діяльності, глобальної системи просування товарів і послуг. Це означає, що необхідно визначати внутрішньоекономічну стратегію та модель поведінки державних інституцій та суб'єктів господарювання.[3]

Обсяги іноземних інвестицій не відповідають тій нормі, яка забезпечує нормальне функціонування держави (за підрахунками експертів, річний обсяг інвестицій до країни протягом року має дорівнювати 20 млрд. дол. США, при тому, що в Україні такий обсяг за останні три роки становить лише 4 млрд. дол.). [1]

Отже, основною причиною зниження інвестування в українську економіку є відсутність цілісної стратегії щодо іноземного інвестування, недостатню інвестиційну активність вітчизняного капіталу, яка є недостатньою для відтворення національної економіки, усунення структурних диспропорцій, економічного зростання країни, низький рівень розвитку фондового та страхового ринку. 

Література

1. Офіційний сайт Державної служби статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Євтушенко Г.І. , Левківський Т.А.  Іноземне інвестування в Україні: сучасний стан і перспективи / Г.І. Євтушенко, Т.А. Левківський // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2012. –  № 1. – С. 126-135.

3. . Полковниченко. С.О. Вплив прямих іноземних інвестицій на розвиток економіки України / С.О. Полковниченко, Н.В. Аркадьєва // Науковий вісник ЧДІЕУ, 2010. – №3(7). – С. 79-85