К.т.н., доцент Гадецька 3. М., спеціаліст Чмир О. В.

Черкаський Національний Університет ім. Б. Хмельницького

Моделі управління фінансовим ризиком

Пошук ефективних підходів до управління ризиками став одним із найважливіших напрямків розвитку сучасної економічної науки. В найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. В бізнесі ризик пов’язується насамперед з фінансовими втратами, що виникають у випадку його реалізації. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і треба свідомо керувати [1].

Необхідною умовою досягнення успіхів у сфері діяльності, яка характеризується підвищеною ризикованістю, є створення та вдосконалення систем управління ризиками, що дозволяють виявити, оцінити, локалізувати та проконтролювати ризик. Механізм прийняття рішень повинен не тільки ідентифікувати ризик, але й дозволяти оцінити, які ризики і в якій мірі може брати на себе компа­нія, а також визначати, чи виправдає очікувана дохідність відповідний ризик. Виправданий або допустимий ризик — необхідна складова стратегії і тактики ефективного менеджменту.

Найбільш розповсюдженим видом ризику є фінансовий ризик. Процес управ­ління фінансовими ризиками включає широкий спектр дій, які можуть бути представлені як послідовність наступ­них етапів [2, 4]:

-          усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

-          аналіз та оцінка ризику: мінімізація або обмеження ризиків за допо­могою відповідних методів управління;

-          здійснення постійного контролю за рівнем ризиків із застосуванням механізму зворотного зв'язку.

Однією з найбільш ефективних методик управління фінансовими ризиками є методика хеджування, під якою розуміють діяльність, спрямо­вану на створення захисту від можливих втрат у май­бутньому. Більшість зарубіжних учених до хеджування відносять будь-які дії, спрямовані на обмеження чи мінімізацію цінових ризиків. Таким чином, хеджування включає спо­соби впливу на структуру балансу господарського суб’єкта з метою обме­ження цінових змін і створення систем захисту від ризиків шляхом укладання додаткових фінансових угод, які дозволяють компенсувати можливі втра­ти.

Відповідно до пробле­ми ризик - прибуток, виділяють дві основні моделі управління фінансовими ризиками, які формалізують обрану стра­тегію поведінки господарського суб’єкта  на ринку, які представлені на рисунку 1 [2, 3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис 1. Моделі та методи управління ризиками.

Перша модель управління максимізує прибуток (П) при обме­женні рівня ризику (Р) шляхом встановлення мак­симально допустимого його значення (Р'). Озна­чений підхід до управління називають стратегією нехеджування ризиків, що реалізується через за­стосування незбалансованих прийомів управління активами і зобов'язаннями, до яких належать такі: утримання відкритої валютної позиції; незбалансованість активів і зобов'язань, чутливих до змін ринкової відсоткової ставки, за строками та сума­ми; формування високо ризикового портфелю цінних паперів, проведення спе­кулятивних операцій з фінансовими деривативами. Така позиція учасника ринку означає свідоме прий­няття певного ризику з метою отримання підви­щеного прибутку за рахунок сприятливої ринко­вої кон'юнктури і характеризується спекулятивними тенденціями. Основне завдання процесу управлін­ня за даного підходу — недопущення ситуації пе­реростання допустимого ризику в катастрофічний, який загрожує самому існуванню суб'єкта госпо­дарювання і призводить до банкрутства.

У другій моделі управління цільовою функцією є мінімізація фінансового ризику, а обмеження — вимога утри­мання показників прибутковості на певному рівні, не нижчому за заданий (П'). Така модель викорис­товується, якщо розмір чистого прибутку, який отримує підприємство чи банк влаштовує керів­ництво, і основною метою є стабілізація результатів. Результат досягається за допомогою збалан­сованих прийомів управління активами і зобов'я­заннями, до яких належать утримання закритої валютної позиції, формування збалансованого портфелю цінних паперів (наприклад, індексного портфелю), узгодження строків та розміру активів і зобов'язань, чутливих до змін відсоткової став­ки. проведення операцій страхування ризиків. Да­ний підхід прийнято називати стратегією хеджування фінансових ризиків.

Отже, враховуючи досліджені моделі управління фінансовими ризиком, кожен учасник ринку сам повинен визначити той рівень фінансового ризику, на який він згоден піти з ме­тою отримання прибутків, враховуючи, що успіх в досягненні поставленої мети значною мірою за­лежить від застосовуваних методів управління. Успішна діяльність кожного господарського суб’єкта залежить не тільки від вдало підібраної моделі управління фінансовим ризиком, а також і від врахування конкретних ринкових умов.

ЛІТЕРАТУРА:

1.     Финансовый менеджмент: Теория и практика. [под редакцией Стояновой Е.С.] – М., 2010. – 487 с.

2.     Пікус Р.В. Управління фінансовими ризиками: [підручник] / Р.В. Пікус, – К.: Знання 2010. – 560 с.

3.     Примостка Л. Управління фінансовими ризиками. /Л. Примостка// Економіка. Фінанси. Право. – 2002. – №2. – С. 16 – 19.

4.     Фере В.А. Методи оцінки фінансового ризику. /В.А. Фере, В.О. Романченко // Фінанси України. – 2000. – №2. – 23 – 24.