Гожда Богдана

Буковинський державний фінансово-економічний університет,

 Фінансово-економічний факультет,Україна

Науковий керівник: Безродна С.М.

 

СТАНОВИЩЕ ТОВАРНИХ БІРЖ

 В СУЧАСНІЙ РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

 

Перехід економіки України до ринкових відносин супроводжується кардинальними змінами, які спричинили структурні зрушення  в сфері обігу. Одним з основних елементів сфери обігу ринкової економіки є біржі, які  залежно від активів поділяють на товарні, фондові, валютні, ф’ючерсні, універсальні. Вони є самостійною формою комерційної діяльності, орієнтованої на отримання прибутку і представляє собою цілеспрямовані види роботи з підготовки та проведення торгівлі особливими видами товарів за спеціально встановленими правилами. 

Тому основною метою  дослідження даної теми полягає у розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організації і регулювання біржової діяльності в Україні.

Через біржовий ринок  здійснено ряд наукових досліджень у сфері торгово-біржової діяльності представниками як юридичної, так і економічної науки, зокрема такими авторами як Л.О. Панькова «Правове регулювання діяльності аграрних бірж в Україні» [1] , А.Г. Бобкова, Ю.О. Моісеєв «Біржове право: Навчальний посібник» [2], Ю.О. Моісеєв «Біржові торги як конкурентний спосіб укладання біржових угод на товарній біржі» [3], М.О. Солодкий «Біржовий ринок» [4], Г. Міщук «Товарні біржі України: тенденції та проблеми розвитку» [5], Ю.В. Чижмарь «Правове регулювання укладення форвардних угод на товарних біржах» [6] та іншими представниками наукової думки.

Якщо звернути увагу на історію створення бірж, то одними із перших форм, що з’явились на біржовому ринку – це торгові і валютні. Ця подія датується XVI ст., а саме в Італії (Венеції, Генуї, Флоренції). Також розвиток їх відбувся і у великих торговельних містах інших країн Західної Європи, таких як Антверпен (1531), Ліон (1545), Гамбург (1558), Лондон (1566), Амстердам (1608), Бремен (1613).

В Україні перші біржі виникли в період  XIX ст. у складі Російської імперії, головними центрами якого  були ярмарки. У Європі ще в XVI-XVII ст. на зміну ярмаркам прийшли біржі - організовані та контрольовані державою центри оптової торгівлі [6].

У 1796 році в Одесі була створена перша українська  біржа, яка обслуговувала головним чином іноземних негоціантів (торгівці, оптові купці) і діяла на постійній основі за європейським зразком.

Усі біржі є самостійними підприємствами, які діють незалежно один від одного. В даний час діяльність товарних бірж регулюється Законом України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» зі змінами від 26 січня 1993 р. Закон спрямований на врегулювання відносин по створенню і діяльності товарних бірж, біржової торгівлі і забезпечення правових гарантій діяльності на товарних біржах [3] .

Позитивним фактором існування товарної біржі є те, що воно дозволяє підприємству купувати сировину за найнижчою ціною на даний момент на ринку, знаходити клієнтів і продавати свою продукцію, прогнозувати стан ринку для підвищення стійкості підприємства. Разом з тим, наявність бірж приносить відчутний економічний ефект тільки за наявності розвиненої  інформаційної системи як в межах підприємства, так і в межах цілої  галузі.  

Але важливим принципом є те, що товарні біржі надають можливість для купівлі і продажу не товарів, а контрактів на їхнє постачання. На них продаються контракти на стандартизовані види товарів, що можуть бути продані великими партіями по чи зразках технічному опису. На товарних біржах виявляються базисні ціни, що формуються під впливом співвідношення попиту та пропозиції [4].

Проаналізувавши сучасний стан біржової торгівлі, слід зазначити, що вона потребує структурної перебудови, суттєвої технологічної модернізації, адаптації до правових норм європейського законодавства та впровадження кращої практики функціонування аналогічних систем на світових ринках.

Сучасну біржову торгівлю в Україні процеси консолідації та універсалізації не зачепили, що спричиняє низьку ліквідність біржових ринків і відсутність необхідних для їх розвитку ресурсів. Конкурентну боротьбу виграють ті, хто має менш жорсткі правила і «гнучкіший» етичний кодекс. Це треба змінювати на рівні державної політики, формуючи національну біржову систему [3].

Хоча рівень розвитку товарної біржі знаходиться на задовільному рівні, але по статистичним даним видно, що є куди розвивати цю сферу. Наприклад, позитивним є те, що за період від 2013 по 2014 роки різниця між кількістю зареєстрованих бірж України становить 12 об’єктів, обсяг товарних бірж зросла на 15[ табл.. 1].

Таблиця 1

Кількість зареєстрованих бірж в Україні за період від 2010 –2014 р.

 

 

Всього зареєстровано

Універсальні

Товарні та товарно-сировинні

Агропромислові

Інші

2010

510

106

341

25

38

2011

537

106

368

25

38

2012

562

107

391

25

39

2013

574

108

400

24

42

2014

586

107

415

23

41

 

Удосконалення законодавчої бази шляхом унесення змін до законодавства, що регулює відносини на товарному біржовому ринку, дасть змогу розвинути 

його в таких напрямах:

-       створення   інфраструктури товарного біржового ринку, розширення  кола його учасників та прозорості їх діяльності;

-       створення  системи  державного регулювання  та контролю за  біржовою діяльністю;

-       формування засад саморегулювання професійних учасників товарного біржового ринку;

-       розвиток прозорої системи ринкових відносин на товарному ринку, запровадження біржового цінового моніторингу;

-       забезпечення інтеграції національного товарного біржового ринку в міжнародні  ринки  товарів  на  основі  усталених  практик та стандартів діяльності учасників товарного біржового ринку [2].

Політика держави щодо системи біржової торгівлі в Україні має ґрунтуватися на вирішенні наступних завдань;

1) пріоритетного розвитку регульованих ринків фінансових та товарно-сировинних ресурсів як таких, що забезпечують залучення великих капіталів і фінансування інноваційних проектів для вітчизняної промисловості та сільського господарства;

2) спрямування накопичень громадян та їх трансформації в інвестиції, які ефективно використовуються у народному господарстві;

3) захисту прав індивідуальних інвесторів та осіб, що придбають товарну продукцію чи хеджують цінові ризики на біржах України;

4) правового забезпечення діяльності учасників біржової торгівлі та їх клієнтів, визнаних законодавством професійними (інвестиційні керуючі, фінансові установи, підприємства-хеджери);

5) підтримки розвитку системи біржової торгівлі через прийняття державних програм її розвитку [1].

Досягнення цих якісних цілей потребує вирішення проблем щодо:

1) підвищення інвестиційної активності українських підприємств, перетворення їх на опосередкованих учасників біржової торгівлі;

2) формування адекватного вищенаведеним цілям державного регулювання та нагляду за фондовими і товарними біржами;

3) впровадження у біржову торгівлю кращої практики укладення біржових угод, їх обміну та виконання;

4) можливості накладення санкцій та здійснення інших ефективних форм правозастосування універсальними біржами до учасників торговельного процесу ринку, які намагаються маніпулювати ринком або використовують інформацію, яка згідно з законодавством вважається інсайдерською;

5) провадження біржами моніторингу біржових угод, торгів та ціноутворення для відтворення торговельного процесу і довготермінового зберігання інформації про нього;

6) підвищення громадської ролі та суспільного значення системи біржової торгівлі в Україні [5].

В разі ретельного дотримання державою цієї політики залишається шанс на біржову консолідацію, яка завершиться появою єдиних універсальних бірж (єдиних торговельних платформ), що діють на принципах регульованих ринків Європейського Союзу, і здатні інтегруватися у світовий фінансовий простір.

Отже, у сучасних умовах розвитку національної економіки біржова торгівля повинна стати важливою інфраструктурною складовою при формуванні внутрішнього та зовнішнього ринків. Удосконалення законодавчої бази дасть змогу розвинути саморегулювання учасників товарного біржового ринку та створити координовану систему державного регулювання.

Список використаних джерел:

 

1. Панькова Л.О. Правове регулювання діяльності аграрних бірж в Україні : дис… канд. юрид. наук : 12.00.06 / Панькова Лілія Олександрівна. – К., 2005. – 218 с.

2. Бобкова А.Г. Біржове право : Навчальний посібник / А.Г. Бобкова, Ю.О. Моісеєв. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 200 с.

3. Моісеєв Ю.О. Біржові торги як конкурентний спосіб укладання біржових угод на товарній біржі / Ю.О. Моісеєв // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 648–653.

 4. Солодкий М.О. Біржовий ринок / М.О. Солодкий. – К. : Джерела, 2002. – 336 с.

 5. Міщук Г. Товарні біржі України : тенденції та проблеми розвитку / Г. Міщук // Економіка України. – 2005. – № 4. – С. 47–53.

 6. Товарні біржі в Україні [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://allianc.dp.ua/zagalne/tovarni-birzhi-na-ukrajini/