Экономические науки/5/ Управление трудовыми ресурсами

Галайда Т.О., Калінович Л.О.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

В сучасних умов господарювання велика увага приділяється нормуванню праці, як управлінського персоналу так і самих робітників. Нормування праці є невід’ємною складовою ефективної роботи персоналу на підприємстві. В наш час більшість підприємств нехтують системою нормування праці на підприємстві. серед сучасних проблем організації нормування праці на підприємствах можна відзначити зниження рівня нормування праці, ліквідацію нормативно-дослідних підрозділів з праці,скорочення чисельності спеціалістів з нормування праці, оцінювання та аналізування планового та нормативного часу.

Удосконалення діючої системи нормування праці має забезпечити виконання виробничої програми підприємства з мінімальними витратами, зниження нераціональних витрат часу, ефективне використання матеріальних ресурсів, зростання продуктивності праці.

З наукової точки зору нормування праці − це внутрішня складова системи організації виробництва та оплати праці, воно здійснюється на основі положень централізованого й локального законодавства за для точного визначення міри праці працівника й, відповідно, установлення науково обґрунтованого, оптимального й справедливого (з точки зору не лише правових, а й наявних технологічних та соціально-економічних чинників) розміру винагороди за працю. Нормування праці − це вид діяльності в управлінні підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання і пов’язаний з контролем за інтенсивністю, безпекою, якістю та умовами праці [1].

Нормування праці на підприємствах виконує важливі функції, оскільки є основою організації заробітної плати, тому що норми затрат робочого часу одночасно стають і мірою винагороди за працю, маючи тісний зв’язок з тарифною системою. Установлення норм праці має на меті гарантувати відповідну продуктивність праці, а працівнику визначений рівень заробітної плати.

Норми праці складають основу системи планування діяльності підприємства і його структурних підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку витрат на продукцію, встановлення завдань управління продуктивністю праці, визначенні потреби в кадрах, управління системою соціально-трудових відносин.

Правове регулювання напруженості трудової діяльності − проблема одночасно і виробнича, і соціальна, бо нормування і напруженість праці - це категорії взаємопов’язані та завжди важливі як для роботодавця, так і працівників. Згідно з ч. 1 ст. 85 КЗпП норми праці − норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності − встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Напруження – це зосередження сил при здійсненні чого-небудь [2].

Стимулювання напруженості трудової діяльності має ґрунтуватися на більш-менш чітко визначених критеріях. Для працівників такими критеріями є продуктивність праці, тобто виконання завдань, які значно перевищують звичайні обсяги роботи.

На сьогоднішній день найраціональнішими методами нормування праці є досвідно-статистичний, аналітичний та мікроелементний. В практиці господарювання сучасних підприємств найбільш поширеним виступає аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розрахувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм.

Закладені в нормування праці можливості суттєво впливати на вирішення різноманітних соціально-економічних питань у повному обсязі проявляються лише тоді, якщо на підприємстві діють прогресивні науково обґрунтовані норми і нормативи, що враховують організаційно-технічні, економічні, психо- фізіологічні й соціальні чинники. Встановленню норм, які максимально забезпечують використання резервів і сприяють підвищенню продуктивності праці, найкраще відповідає аналітичний метод. Він передбачає попереднє вивчення трудового процесу, існуючої на робочому місці організації праці, ефективності використання оргтехніки та робочого часу. При цьому розчленуванню роботи на її технологічні й трудові складові передує ретельний аналіз, на основі якого проектуються раціональні прийоми й методи виконання функцій, робіт, процедур і елементарних операцій та розраховуються необхідні витрати робочого часу. Аналітично-розрахунковий метод на практиці найпоширеніший, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розрахувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм [3].

Досвідно-статистичний (сумарний) метод передбачає встановлення норм в цілому на всю роботу без по елементного аналізу операцій і проектування раціональної організації праці. При досвідному методі норми визначаються на основі особистого досвіду нормувальника, а при статистичному ‒ на основі статистичних даних про фактичні затрати часу на виконання аналогічної роботи в минулому. Досвідно-статистичні методи не можна вважати обґрунтованими, оскільки норми розробляються без необхідного аналізу фактичних умов праці. Такі норми є тимчасовими і не забезпечують ефективне використання виробничих ресурсів, повинні замінятися нормами, встановленими аналітичними методами.

Ефективність здійснення виробничих процесів, визначення методів нормування праці, використання засобів праці, витрати на виготовлення продукції та її якість значною мірою залежать від вибору тієї або іншої форми організації праці: суміщення професій (функцій), багатоверстатного обслуговування, колективної (бригадної) праці [4].

Вивчення методів нормування праці управлінського персоналу показало , що неможливо підібрати єдиний метод нормування праці відразу для всіх категорій управлінців ,адже за кожною категорією закріплені індивідуальні функції і завдання,які відрізняються одне від одного. Крім того рівень необхідних витрат праці цих категорій робітників обумовлений такою великою кількістю чинників,що єдиного,універсального методу не існує. Отже, щоб встановити науковообгрунтованні норми праці ,необхідно застосувати методи нормування залежно від функцій,виконуваних окремими категоріями управлінців ,розмежовувати роботи різних категорій управлінського персоналу за ступенем їх регламентації,одночасно використовувати диференційовані і укрупнені методи нормування.

Однією з важливих умов покращення стану нормування праці на промислових підприємствах є застосування систематичного перегляду діючих норм і нормативів з праці, а також можливе залучення недержавних консультативних центрів з метою надання методичної і практичної допомоги з питань організації нормування праці, її оплати тощо. Широке впровадження автоматизації виробництва, використання електронно-обчислювальної техніки у всіх галузях господарської діяльності підприємств істотно впливають на їхні організаційні і виробничі структури, розподіл трудових ресурсів. Цей процес торкнувся і нормування праці як напряму її організації. Удосконалення нормування праці безпосередньо пов’язане із застосуванням автоматизованих систем, оскільки розрахунки норм трудових затрат є дуже трудомісткими. Однією з форм використання ПК стало створення автоматизованого робочого місця нормувальника.

Подальше вдосконалення нормування праці на рівні підприємства передбачає підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм; комп'ютеризацію проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу; підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.

Литература:

1. Червінська Л.П. Економіка праці: навч. посіб. / Л.В. Червінська. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 216 с.
2. Жернаков В.В. Трудове право : підручник [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та ін. ; за ред.  В.В. Жернакова. - Х.: Право, 2012. - 496 с.
3.Капінос Г.І. Операційний менеджмент [текст]: навч. посіб. / Г.І. Капінос, – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 352 с

4. Васильков В.Г. Організація виробництва: навч. посібник / В.Г Васильков — К.: КНЕУ, 2003. — 524 с.