Безкоровайна Я.А., Булаєнко А.О.

асист. Чернійчук Н. Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми безробіття в Україні в 2014 році

Однією з корінних соціально-економічних проблем сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки та важливою характеристикою конкурентоспроможності ринку праці є безробіття. Надмірне безробіття негативно відображається на всій економіці країни.

Безробіття – це таке соціально - економічне явище, коли частина економічно активногo населення не може знайти застосування своїй робочій силі й стає «зайвою». У ринковій економіці безробіття виступає як результат взаємодії між попитом на робочу силу та її пропозицією. Значної шкоди Україні завдала світова фінансова криза у 2008 р. Найбільшого скорочення зайнятості на початку кризи зазнали такі сектори, як промисловість та будівництво [3, с. 4]. За останніми оприлюдненими даними Державної служби статистики України, рівень безробіття населення віком 15–70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці, в Україні в середньому зріс з 8,0% у І кварталі 2013 року до 8,8% у І кварталі 2014 року економічно активного населення. Рівень зареєстрованих безробітних за 2014 рік сягає у І кварталі – 504,4 тис., ІІ кварталі – 482,88 тис.,[4].

Отже, спостерігається тенденція до зниження рівня безробіття, за рахунок того, що збільшується міграція безробітної частини населення за кордон у пошуках робочих місць.

Оскільки головною причиною безробіття є незбалансованість попиту і пропозиції робочої сили, саме тому потрібно втілювати в життя активну політику, яка складається із заходів, спрямованих на:

– збільшення попиту на робочу силу з боку як державного, так і приватного сектора економіки;

– підвищення конкурентоспроможності робочої сили та забезпечення відповідності робочої сили і робочих місць;

– вдосконалення процесу працевлаштування.

Ступінь негативного впливу безробіття на стан у країні залежить від конкретних параметрів економічної ситуації. Щоб оцінити ступінь цього впливу, доцільно провести дослідження щодо економічних і соціальних наслідків безробіття:

− скорочення обсягів виробництва валового національного продукту;

− зниження податкових надходжень до державного бюджету;

− зростання витрат на соціальну допомогу безробітним;

− знецінення наслідків навчання;

− масова дискваліфікація;

− посилення соціальної напруженості;

− зниження трудової активності [1, с. 112].

Проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня.

Таким чином, можна запропонувати такі заходи, щодо зменшення рівня безробіття в Україні:

– зниження податків для підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників);

– надання державою пільгових кредитів для виплати зарплати додатково зайнятим на виробництві, які за розміром будуть дорівнювати зарплаті;

– створення нових робочих місць, за рахунок взяття кредитів для технічного переобладнання і розширення підприємств;

– створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у яких найбільш високі;

– забезпечення спеціальними службами зайнятості перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів, відповідно до потреб галузей, що розвиваються;

– проведення спеціальних ярмарків праці для навчальних закладів, з метою працевлаштування випускників.

Для введення в дію цих заходів державі потрібні кошти, тому ми пропонуємо компенсувати ці витрати за рахунок введення диференційованих ставок податків, тобто більшим доходам відповідатиме більша ставка податку, накопичення коштів за допомогою державних депозитів з вищими ставками, а також збільшення розмірів штрафів за порушення чинного законодавства.

Отже, проблема безробіття вимагає розробки та реалізації соціальних гарантій як від держави, так і від регіональних органів влади. Вона потребує негайного вирішення і глибокого наукового аналізу та вироблення на основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально – допустимого рівня.

Література:

1. Гальків Л.І. / Втрати людського капіталу України: чинник безробіття // Економіка і регіони. – 2009. – №2. – с. 110-113.

2. Піжук О.І. / Прогнозування росту жіночого безробіття в умовах фінансово-економічної кризи на основі економетричних моделей // Економіка та держава. – 2009. – №9. – с. 35-36.

3. Федоренко В.Г. / Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи // Економіка та держава. – 2009. – №1. – с. 4

4.Державна служба статистики України.- режим доступу: www.ukrstat.gov.ua