к. е. н., ст. викл. Іваніченко О. Ф., Дерейко Ю. О.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Теоретичні засади формування управлінських рішень

Будь-які зміни в процесі управління вимагають їх координування, тобто реакції суб'єкта управління на зміну кількісних та якісних параметрів об'єкта управління. Таке координування здійснюється шляхом прийняття відповідних рішень. Управлінські рішення як важливий інструмент визначення завдань і засіб організації діяльності галузі, усіх установ, їх підрозділів, кожного керівника і працівника посідають одне з ключових місць в менеджменті. Успіх підприємства багато в чому залежить від здатності людини, що приймає рішення передбачати можливі ситуації, а на основі правильно прийнятих рішень ефективно планувати номенклатуру й обсяг продукції, інвестиції і прибуток. Від своєчасності та якості прийнятих рішень, ефективності їх виконання залежить успішна і злагоджена робота установи.

Питанням обґрунтування управлінських рішень присвятили свої дослідження багато вітчизняних та іноземних вчених, зокрема: Алачева Т.І. , Данилович М.Л. , Єршова О.Л. , Карлик Ю.Ю. , Лесечко М.Д., Макарюк О.В., Беседовський О.М., Назаренко Н.С., Пантелєєва О.Г. та інші. В цих працях увагу зосереджено на теоретичних засадах розроблення та ухвалення управлінських рішень, методичних положеннях щодо їх обґрунтування, механізмам запобігання негативних наслідків прийняття рішень тощо.

Сучасна наука трактує прийняття управлінських рішень як один із пріоритетних етапів і методів організації роботи, як основу управлінського процесу, ефективний спосіб впливу на колектив і його працівників.

Управлінське рішення – це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення [1].

Прийняття управлінських рішень – це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду та передбачає високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та злагоджену роботу всього організаційного механізму [2].

При ухваленні управлінських рішень важливо врахувати фактори, які впливають на цей процес:

1. Особисті якості менеджера (освіта, знання, досвід, характер тощо).

2. Поведінка менеджера (звична, психологія, лояльність тощо).

3. Середовище прийняття рішень (визначеність, ризик, невизначеність).

4. Інформаційні обмеження (обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації).

Окрім вказаних вище, на процес ухвалення управлінського рішення впливає фактор часу. Під впливом фактора часу процедура розробки і ухвалення рішення може бути скороченою, що зумовлює ймовірність ризику ухвалення необ’єктивного рішення [3].

Основними принципами формування управлінських рішень є:

– цільова спрямованість: рішення повинні бути спрямовані на досягнення конкретно встановлених цілей;

– обґрунтованість: рішення повинні мати обґрунтування раціональності;

– ієрархічна субординація: рішення менеджера повинні відповідати делегованим йому повноваженням;

– адресність: рішення повинні бути орієнтовані у просторі і часі, тобто спрямовані на конкретного виконавця і обмежені у часі;

– забезпеченість: рішення повинні передбачати необхідні ресурси і встановлювати джерела їх отримання;

– директивність: рішення повинні бути обов’язковими для виконання і мати плановий характер.

Ефективність рішень визначається передусім дотриманням наукових принципів їх підготовки, мінімізацією суб’єктивних підходів у постановці завдань, їх обґрунтованістю, оптимальністю, конкретністю та своєчасністю прийняття, дієвістю організації та контролю за виконанням рішень. Для організації виконання рішень менеджеру необхідно знати людей, їх можливості, потреби і наявність матеріальних засобів, методи виконання цілей тощо. Основними операціями менеджменту щодо організації виконання рішень є визначення календарних строків виконання рішень, призначення відповідального виконавця, доведення рішення до виконавця або до колективу, інструктаж виконавців, матеріально-технічне забезпечення процесу праці, роз’яснення цілей і завдань, координація дій, мотивація діяльності виконавців, коригування раніше прийнятого рішення [4].

Таким чином, процес прийняття управлінських рішень складний і суперечливий. Прийняття та організація виконання управлінських рішень належить до ключових проблем менеджменту. Вони виступають дієвим способом ефективного впливу керівників установ на діяльність колективів, підрозділів і конкретних працівників з метою успішного виконання ними функцій, вирішення перспективних та оперативних завдань.

Кожен може прийняти ефективне рішення, володіючи достатньою інформацією. Компетентний менеджер здатний прийняти оптимальне рішення і в разі існування інформаційних обмежень. Але тільки талановитий менеджер здатний результативно діяти навіть за повної відсутності необхідної інформації.

Література:

1. Мескон М. Х. Основы менеджмента / М. Х. Мескон, М. Альберть,

Ф. Хедоури // – М.: Дело, 2000. – 704 с.

2. Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення: Технологія прийняття рішень
/Д. Дерлоу// – К.: Всеувито: Наукова думка, 2001. – 242с.

3. Кузьмін О. Є. Сучасний менеджмент: Навч. посіб. / О. Є. Кузьмін // – Львів: Центр Європи, 1995. – 176 с

4. Мельник П. В. Менеджмент: Навч. посіб. / П. В. Мельник, Л. П. Гацька, Н. Е. Кошарська // – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 154 с.