Дернова А.Ю.,Концевич О.К.

Навчальний керівник: к.е.н., Афанасьєв І.Є.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»

Проектний підхід в управлінні підприємством, як важлива складова його успішного функціонування

Постановка проблеми. Становлення та розвиток ринкових умов господарювання базується на вирішенні безлічі економічних завдань, реструктуризації народногосподарського комплексу, докорінному покращенні стану виробництва, соціальної інфраструктури тощо. В такий період актуальним постає питання якими шляхами та методами здійснювати перебудову економіки. Реальний сектор економіки розвивається на основі проектів. Планування економіки у поєднанні з процесами регулювання й контролю утворюють проектний менеджмент. Досвід розвинених країн світу свідчить, що управління проектами стало нормою розвитку підприємств, регіонів та держав у практичній діяльності. Успішність діяльності кожного проектно-орієнтованого підприємства в багатьох випадках визначається тим, наскільки адекватно, швидко і ефективно воно здатне забезпечити випереджуючий розвиток у порівнянні з конкурентами. Як показує світовий досвід, шлях до цього лежить саме через створення систем управління проектами [5, с.272-276].

Ускладнення економічного становища України загострює важливість впровадження проектного менеджменту на кожному підприємстві. Але масштаби впровадження методології проектного управління в Україні, нажаль, не відповідають потребам суспільства. Тому систематизація та осмислення науково-теоретичних і прикладних аспектів методології проектного управління має бути вагомим внеском в розвиток українського суспільства [3, с.30-37].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед дослідників проектного підходу до управління можна виділити наступних вітчизняних та зарубіжних авторів: А. С. Афонін, В. Н. Бурков, Д. А. Новіков, С. Д. Бушуєв; В. А. Верба. Дослідники трактують проектний підхід як особливу форму організації управління, що дозволяє організації сфокусувати увагу і сконцентрувати зусилля на виконанні визначеного комплексу задач при заданих часових, ресурсних обмеженнях.

Постановка завдання. Метою дослідження є аналіз проектного підходу як специфічної методології управління підприємницькою діяльністю.

Виклад основного матеріалу. Підготовка й реалізація проектів – складний і високо ризикований вид господарської діяльності, що стає дедалі спеціалізованішим. Управління проектами (Project Management) – це мистецтво координації людських та матеріальних ресурсів на протязі життєвого циклу проекту шляхом використання сучасної техніки і методів управління. В цілому управління проектами поєднує спеціальні та міждисциплінарні знання. Спеціальні знання відображають особливості тієї форми діяльності, до якої належать проекти (будівельні, інноваційні, науково-дослідні, екологічні тощо).

Універсальні знання й методи управління проектами дають змогу вирішувати такі завдання: визначити цілі проекту; сформувати його обґрунтування; структурувати проект (виокремити підцілі, підпроекти, черги, етапи тощо); визначити фінансові потреби й джерела фінансування; добирати постачальників, підрядників та інших виконавців на основі тендерів та конкурсів; готувати й укладати контракти; розраховувати кошторис й бюджет проекту; визначати терміни виконання проекту та розробляти графіки реалізації; контролювати процес виконання проекту й коригувати план його реалізації; управляти ризиками проектної діяльності [5,с.272-276].

З проектною діяльністю так чи інакше стикалися всі сучасні підприємства, адже проект – це соціально-економічна система, що обмежена в часі і включає в себе, зокрема, реструктуризацію, проведення реконструкції, відкриття нових видів бізнесу, випуску нової продукції, послуг тощо. Саме проектні системи створюють інноваційні передумови розвитку організації, сприяють трансформації як бізнесу в цілому, так і управлінської діяльності, зокрема [3, с.30-37].

У загальному випадку, управління проектом є надзвичайно складним завданням. Так, на думку В. Н. Буркова для синтезу механізму управління проектом проект-менеджери повинні для кожного з потенційних виконавців та всіх можливих методів, засобів, форм, умов і мотивів (які взаємопов’язані між собою) визначити допустиму сукупність результатів і цілей [1, 188 с.]

Як визначає В. І. Воропаєв, серед функцій управління проектами виділяються: управління предметною областю проекту, управління проектом

по часових параметрах, управління вартістю, управління якістю, управління ризиками, управління персоналом, управління комунікаціями, управління контрактами, управління змінами. З огляду на зазначене, виникає стійке усвідомлення складності проектної діяльності як у фахівця будь-якого рівня, так і керівника підприємства, а, отже, і значної відповідальності, що створює суб’єктивні (ментальні) та об’єктивні (відсутність фахівців з проектного управління) перешкоди до переходу організацій на новітні методи управління. Впровадження проектного управління та його популяризація в організації, на наш погляд, перш за все залежить від керівництва підприємства.

В умовах нестабільної економіки основні чинники, які необхідно враховувати при розробленні проектів це: доцільність проекту; техніко-економічне обґрунтування, яке розраховується на перспективу; технічне завдання на проект, яке на первісній стадії повинно передбачати можливість диверсифікації проекту; розподіл елементів проекту між виконавцями і варіант координації їх діяльності; аналіз соціально-економічного середовища країни, регіону де розробляється і впроваджується проект; розроблення і постійне відновлення плану проекту при його реалізації; необхідність планування на всіх рівнях планів – від стратегічного до оперативного; ітерація проектних завдань; постійний моніторинг проекту на всіх стадіях його проходження [5,с.272-276].

Доцільно також відзначити чинники, які негативно впливають на розробку та реалізацію проектів і є характерними для українських підприємств:

1) відсутність професійних проект-менеджерів та команди;

2) відсутність реального інтересу до навчання управління проектами - (введення практики відвідування спеціалізованих семінарів, членство в організаціях з управління проектами, поширення ідеології проектного управління, виділення для цього коштів тощо);

3) невміння вірно формулювати цілі проекту (часто керівники обмежуються встановленням часових та бюджетних меж, а якісною та змістовною «наповнюваністю» нехтують);

4) невміння повно відобразити та врахувати всі затрати по проекту;

5) приділення недостатньої уваги управлінню ризиками (через відсутність практичних навичок);

6) недостатня увага щодо управління часом реалізації проекту.

Всі причини є важливими, але, на наш погляд, саме розташування їх в такій послідовності визначає силу їх впливу на проблему впровадження проектного управління.

Висновки. Важливість переходу сучасних підприємств на засади проектного управління є очевидною. Для цього, на наш погляд, на державному рівні доцільно створювати умови підготовки конкурентоздатних проект-менеджерів вищими навчальними закладами, консалтинговими організаціями та сприяти розвитку їх послуг по управлінню проектами.

Розробки та впровадження проектів вимагає від розробника спеціальних та міждисциплінарних знань. Вивчення кон’юнктури ринку, об’єктивного техніко-економічного обґрунтування доцільності проектного рішення з врахуванням соціально-економічного становища підприємства, галузі, регіону, держави. Кожен проект повинен бути спрямований на вирішення конкретної мети. Орієнтування проектів на досягнення певних цілей має особливий зміст для управління ними в умовах нестабільної економіки. Реалізація проекту означає послідовне досягнення цілей з найнижчого рівня до найвищого, діючи при цьому згідно принципу ітерації.

Будь-який проект – це складна динамічна система. Виходячи з цього, варто розробляти методи оптимізації проектної діяльності з метою максимізації її ефективності. Останнє потребує розроблення раціональних графіків початку і завершення робіт. Разом з тим, керівництву підприємств необхідно усвідомити важливість практичної реалізації результатів управління проектами в сучасних умовах господарювання. Для цього, зокрема, корисним є їх участь в Українській асоціації управління проектами, місією якої є формування стилю корпоративної культури підприємства на основі проектного управління, що, як наслідок, забезпечить стабільність, конкурентоздатність та ефективність ведення бізнесу, зменшити витрати підприємців, а також значно підвищить позиції України у рейтингу Doing Business.

Список використаної літератури:

1. Воропаєв В. І. Системне уявлення управління проектами [Електронний ресурс] / В. І. Воропаєв, Г. І. Сєклєтова. – Режим доступу: http://www.iteam.ru/publications/project/section_36/article_2338. - Назва з екрану. – (Дата звернення 27.10.2014 р.)

2. Молоканова В.М. Модель життєвого циклу як основа проектного управління / В.М. Молоканова // Управління проектами: Зб.наук.пр. - Луганськ: вид-во СНУ ім. В.Даля, 2009. - № 3 (31). - С. 30-37.

3. Сазонова Т.О. Застосування проектного підходу в управління аграрними підприємствами [Електронний ресурс] / Т.О. Сазонова, Г.А. Паламарчук //Полтавська державна аграрна академія. – 2013. – Вип.1. Режим доступу: http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/4.3/199.pdf. - Назва з екрану. – (Дата звернення 27.10.2014 р.).

4. Федишин Б. Розвиток підприємств на основі проектного менеджменту [Електронний ресурс] / Б. Федишин, П. Євтух // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2012. — Вип. 2 (7). — С. 272-276. Режим доступу: http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2012/12fbpopm.pdf. - Назва з екрану. – (Дата звернення 27.10.2014 р.).

5. Веб-портал органів виконавчої влади України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247521474&cat_id=244276429. - Назва з екрану. – (Дата звернення 27.10.2014 р.).