Почтовюк А.Б., Нетеса С.Ю.

Кременчуцький Національний Університет імені Михайла Остроградського, Україна

ПРОФЕСІЙНЕ СТАНОВЛЕННЯ КЕРІВНИКА В ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО РОЗВИВАЄТЬСЯ

Практика показує, що продуктивно адаптуватися до різноаспектних, кардинальних змін в умовах сучасної професійної діяльності можуть тільки ті керівники, які здатні включити ці зміни у контекст пізнавального, емоційного і поведінкового компонентів своєї особистості, змістовно та практично засвоївши їх.

Аналіз наукових досліджень і публікацій провідних вчених, таких як О.С. Анісімов, М.Й. Боришевський, Л.М. Карамушка, Л.В.Копець та А.Г. Маслоу свідчить про те, що питання професійного становлення керівника є недостатньо розкритим. Управлінський шлях керівника значною мірою визначається індивідуальними якостями, особливостями становлення особистості в дитинстві та юності, навчанням, досвідом трудової діяльності тощо (рис.1).

Рис.1 - Суб’єктивні та об’єктивні передумови розвитку керівника

Сутність професійного становлення особистості керівника організації полягає у формуванні та підтримці на оптимальному рівні якостей і властивостей особистості, які забезпечують створення споживчої вартості. Процес формування здібностей до конкретної праці залежно від науки, в якій він досліджується, позначається різними термінами: відтворення робочої сили, професійна підготовка, формування професійної майстерності, формування суб'єкта діяльності, формування професійної придатності, професійне становлення особистості [1].

Ефективний розвиток сучасної організації можливий тільки тоді, коли сформувалася особистість керівника як професіонала в єдності всіх її структурних компонентів. З цього моменту людина стає суб'єктом свого професійного життя, суб'єктом свого професійного розвитку. При вивченні психологічних закономірностей професійного становлення особистості керівника найбільш актуальним є застосування положень системного та індивідуального підходів до вивчення особистості [2].

Спираючись на основні положення даних підходів, можна визначити, що професійне становлення особистості керівника в організації, що розвивається повинне здійснюватись на основі і через його включення у різні форми діяльності в межах організації. При цьому основою для професійного становлення керівника є якості індивіда і властивості особистості, які склалися у людини до початку професіоналізації. Розвиток професійних здібностей здійснюється відповідно до загальних закономірностей розвитку психічних процесів і властивостей. Його змістом є оперативна перебудова мотиваційних і операційних механізмів в напрямку їх максимального пристосування до цілей, змісту і умов професійної діяльності.

Важливий напрямок професійного становлення особистості керівника організації полягає в забезпеченні максимального «зближення» особистості і професії за рахунок зміни в визначеному напрямку першої. В процесі розвитку здібностей «зближення» відбувається за рахунок того, що у людини формуються такі професійно важливі якості, які забезпечують ефективну реалізацію всіх вимог, які пред'являються до суб'єкта професійної діяльності. В процесі професійного становлення «зближення» відбувається за рахунок того, що людина знаходить у освоюваної професії все більше і більше сторін, здатних задовольняти її різні потреби.

В цілому можна виділити дві основні стадії професійного становлення: стадія пристосування людини до діяльності (реалізується в рамках протиріч «людина – професія») і стадія творчого освоєння професії (проявляється в тенденції до її раціоналізації аж до повної зміни її форми і утримання). В цьому випадку відбувається зміна детермінант розвитку і основну роль починає грати творчий потенціал особистості. Перехід на другу стадію можливий тільки при наявності у людини достатньо високого рівня розвитку професійної обдарованості, творчого відношення до діяльності [3].

Таким чином, проведений аналіз показав, що адекватне дослідження механізмів професійного становлення особистості керівника в організації, що розвивається неможливо без урахування впливу факторів життєдіяльності. Саме в рамках цього шляху людини формується загальна готовність до праці, до професіоналізації в цілому, життєві цінності визначають її особистісний сенс для людини, а динаміка життєдіяльності здійснює безпосередній вплив на особливості її протікання як у просторі, так і в часі. Разом з тим професійне становлення особистості не є пасивним процесом. Почавшись на одному з етапів життя, воно активно перебудовує її у відповідності зі своїми задачами: на місці життєвих цінностей формуються професійні, життєві цикли пристосовуються до вирішення професійних проблем, а в деяких випадках саме життя поглинається професіоналізацією.

Література:

1. Карамушка Л. М. Психологія управління: навч. посібник [для студентів

вищих навчальних закладів та слухачів інститутів післядипломної освіти] / Л. М. Карамушка. – К. : Міленіум, 2003. – 344 с.

2. Копець Л.В. Психологія особистості: навч. посібник / Л.В. Копець. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2007.– 460с.

3. Боришевський М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості /

М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 2006. – №3. – С. 26-33.