Проблемі розвитку інноватизації економіки України

Маслак О.І.

доктор економічних наук, професор

кафедри економіки

Горбушка Н.А.

студентка

Кременчуцький національний університет імені М. Остроградського

М.Кременчук, Україна

Отримана у спадок з радянських часів малоефективна система фінансування української науки за часи незалежності майже не змінилася, залишившись високо залежною від державних коштів. Проте значне скорочення обсягів інвестування в науку як державою, так і підприємством. Розмір інвестиції, вкладаються у вітчизняну науку, дуже не значний (менше 1% ВВП), що об’єктивно лишає її можливості реалізувати свою функцію ефективного наукового забезпечення інноваційного розвитку економіки, для чого потрібно було б мати наукоємність ВВП понад 1,7%.

Застарілість сучасної технологічної бази науки, безвідповідальне ставлення до приведення її у відповідність до сучасних вимог фактично унеможливлюють проведення в Україні досліджень на світовому рівні без допомоги зарубіжних партнерів, яка часто є не безкорисною: чимало значущих досягнень українських вчених стають інтелектуальною власністю інших країн.

Попри наявність зазначених негативних змін, що відбулися, українська наука зберегла ще певні можливості в плані наукового забезпечення інноваційного розвитку країни.

Аналіз даних експертних оцінок, отриманих в рамках виконання Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України, свідчить, що вітчизняна наука зберегла здатність за певних умов виконувати дослідження і отримувати результати світового рівня з наступних напрямів:

· розробка новітніх розділів математики (зокрема в теорії функцій, функціональному аналізі) та теоретичної фізики;

· дослідження наноструктур і розробка нанотехнологій;

· радіофізика міліметрового та субміліметрового діапазону;

· імунобіотехнології, біосенсорика та молекулярна діагностика;

· біотехнологія рослин та біофізика;

· біодеградація;

· кріобіологія та кріомедицина;

· нейронаука, зокрема нейрофізіологія;

· інформатика;

· мікро- та оптоелектроніка;

· аерокосмічні технології, а також у низці інших напрямів фізики, хімії, біології.

Україна зберегла також потужний, практично безпрецедентний, принаймні для Європи, потенціал матеріалознавчої науки, зокрема в таких напрямках світового значення:

· управління процесами структуроутворення, формування властивостей конструкційних та інструментальних матеріалів, їх зварювання, в тому числі з використанням висококонцентрованих джерел енергії та електромагнітного впливу (електронно- та іонно-променеві технології, лазерні технології тощо);

· розробка технологій виробництва функціональних матеріалів для електроніки, лазерної та діагностичної техніки;

· створення новітніх композиційних матеріалів та вивчення механічних властивостей побудованих на їх основі складних конструкцій і систем;

· розробка технологій виробництва синтетичних алмазів та інших надтвердих матеріалів, а також інструменту на їх основі.

Ціла низка конкурентоспроможних вітчизняних розробок вже сьогодні могла б потужно вийти на світовий ринок. Серед них:

· технологія і комплекс апаратури для зварювання живих тканин при хірургічних операціях;

· поліорганосилоксинові адсорбенти;

· вітчизняні антибіотики – циклоспорини;

· одержання на основі вітчизняних технологій титанових сплавів;

· вітчизняні надтверді матеріали та інструмент на їх основі та інші.

Провідним напрямом у процесі переходу України до інноваційного розвитку має стати поліпшення інвестиційного клімату в Україні і всебічне стимулювання національного капіталотворення та інвестиційних процесів. Суттєво прискорити розвиток інвестицій в Україні могло б виведення витрат підприємства па інвестиції в основні фонди з-під оподаткування податком на прибуток.

Отже, модернізація української економіки па засадах інноваційного розвитку мас забезпечуватися комплексним застосуванням усіх доступних важелів економічної політики та запобіганням конфлікту між їхніми впливами і вирішенням стратегічних і поточних завдань. За цих умов інноваційна стратегія як така, що за визначенням сприяє підвищенню рівня прибутковості національних підприємств, може стати реальним простором для багатогранної співпраці держави і бізнесу.

Список використаної літератури

1.Проект. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізацій них викликів. [Електронный ресурс ]. – режим доступу : http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=47920&cat_id=460

2.Інноваційний менеджмент Скрипко Т.О. http://www.westudents.com.ua/glavy/43135-33-problemi-nnovatsynogo-rozvitku-v-ukran.html

3.Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки» 2014. [Електронный ресурс ]. – режим доступу : http://ej.ks.ua/journal/economic_05/economic_05_2.pdf