Юрченко В. О., Марченко В. Є.

Науковий керівник: старший викладач Козир Т.М.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ СУБ’ЄКТАМИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

З розвитком ринкової економіки функціонування системи бухгалтерського обліку та процесу його ведення вимагає відповідної організаційної інфраструктури, яка передбачає вирішення ряду методичних, технологічних, технічних і організаційних питань. Успішне функціонування будь - якого підприємства, в тому числі і малого, забезпечення рентабельної діяльності в умовах ринкових взаємовідносин з партнерами з постачання виробничими ресурсами, реалізації виготовленої продукції чи товарів, а також необхідність точних і своєчасних взаєморозрахунків з ними і фінансово - банківськими органами, вимагає організації в них чіткої системи бухгалтерського обліку, контролю і звітності.

Для малих підприємств України основними господарсько - правовими формами організації бізнесу є приватна і колективна. Різні правові форми малих підприємств мають особливі механізми функціонування. Виявлення особливостей діяльності підприємств сфери малого бізнесу має велике значення при формуванні їх облікової політики [4].

Згідно із Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", СМП – це юридичні особи – суб'єкти господарювання будь - якої організаційно - правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро та визначену за середньорічним курсом Національного банку України [3].

Облікова політика – дуже важливий елемент організації підприємства, оскільки вона формує процес бухгалтерського обліку на підприємстві, без якого воно не може здійснювати свою діяльність. Кожне підприємство має право самостійно обирати облікову політику, враховуючи особливості своєї діяльності. Прийнята підприємством облікова політика оформляється відповідним організаційно-розпорядчим документом – наказом або розпорядженням. Облікова політика формується підприємством на календарний рік і не може бути змінена упродовж нього, крім випадків, передбачених законодавством[4].

Економічну суть поняття облікової політики чітко визначено у законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з яким облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [1]. На думку професора М.С. Пушкаря, дане визначення не є точним і повним, а потребує доповнення про способи організації та форми бухгалтерського обліку, а також про наказ, який має визначити облікову політику підприємства [5, c. 238].

На нашу думку, облікова політика є комплексом методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства і складання звітності, які підприємство самостійно обирає або розробляє, виходячи з особливостей його діяльності.

Варто зазначити, що для підприємств торгівельної галузі, як зазначає професор М.С. Пушкар, для управління збутом необхідна інформація відносно аналізу поточного стану та розробки стратегії фірми, який передбачає визначення відповідності досягнутих результатів поставленій загальній меті – оптимізації прибутку, максимізації обсягів продажу, збільшення ринкової частки, оновлення продукції тощо [6, c. 166].

В наказі про облікову політику щодо результатів діяльності підприємства повинні міститись такі елементи як: робочий план рахунків бухгалтерського обліку, який містить синтетичні й аналітичні рахунки; перелік форм первинних документів, необхідних для оформлення господарських операцій; перелік форм документів для внутрішньої звітності; правила документообігу і технологія обробки облікової інформації; порядок коригування фінансової звітності, яка оприлюднюється, на вплив інфляції; визнання доходів і витрат, фінансових результатів і порядок розподілу прибутку; формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати звітних сегментів.

Суб'єкти малого підприємництва при формуванні облікової політики повинні враховувати такі фактори:

1) розмір підприємства та кількість працюючих, щоб довести необхідність створення бухгалтерської служби на підприємстві або обмежитися лише посадою бухгалтера;

2) вид діяльності;

3) вибір плану рахунків (загальний або спрощений);

4) вибір системи оподаткування (загальна або спрощена);

5) обрані форми первинних документів та документообіг;

6) вибір форми бухгалтерського обліку (журнально-ордерна, спрощена, автоматизована та ін.).

З огляду на те, що облік відіграє важливу роль в прийнятті управлінських рішень, необхідно врахувати вимоги, які ставлять перед ним різні користувачі облікової інформації малих підприємств.

Виступаючи в ролі основного джерела інформації, показники облікової інформації використовуються користувачами. Користувачів облікової інформації зображено на Рис. 1.:

Внутрішні: Менеджер та керівник для прийняття рішень щодо подальшої діяльності підприємства.

Зовнішні: Комерційні партнери (постачальники і покупці ) та державні податкові служби .

Рис. 1. Користувачі інформації на малому підприємстві

Для внутрішніх користувачів облікової інформації властива наявність ділових контактів практично з усіма перерахованими вище зовнішніми користувачами, в той час як для малих підприємств вони в основному обмежуються органами державного регулювання і контролю. Таким чином на малих підприємствах акцент переноситься на внутрішнє використання облікової інформації [2].

Відповідно саме на них повинна бути зорієнтована система бухгалтерського обліку малого підприємства, яка повинна забезпечувати:

- швидку підготовку фінансової звітності;

- достатній рівень точності суттєвої інформації;

- обробку облікової інформації з мінімальними витратами.

Отже, формування облікової політики потрібно здійснювати за наступними етапами:

- визначення об'єктів бухгалтерського обліку, щодо яких повинна бути розроблена облікова політика;

- виявлення, аналіз, оцінка факторів, під впливом яких здійснюється вибір способів ведення бухгалтерського обліку;

- вибір і обґрунтування вихідних положень побудови облікової політики;

- ідентифікація потенційно придатних для застосування підприємством способів ведення бухгалтерського обліку по кожному прийому і для кожного об'єкту;

- оформлення обраної облікової політики [3].

Як відомо, положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі – П(С)БО) передбачають можливість застосування різних методів щодо оцінки активів, зобов'язань, доходів та витрат у фінансовій звітності. Залежно від обраних методів облікової політики показники фінансової звітності суб’єктів господарської діяльності можуть мати різні значення. Тому формування статей фінансової звітності повинно здійснюватись у відповідності до вимог (ПСБО).

Вивчення фактичних даних про методи обліку, які застосовуються на підприємствах сфери малого бізнесу, показує, що вимоги П(С)БО є адекватними для малих підприємств, оскільки вони надають керівництву право вибору під час формування облікової політики. Проте окремі вимоги цих документів є надто складними для використання у практичній діяльності, особливо за умови, що бухгалтерський облік буде вести власник малого підприємства. Але, виходячи з того, що в цілому стандарти бухгалтерського обліку придатні для використання малими підприємствами, при розробці наказу про облікову політику їм доцільно керуватись нормативними документами.

Література:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996 – ХІV // Все про бухгалтерський облік. – 2011. - №10. – С.3-8.

2. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. №2063-ІІІ.

3. Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні : Закон України № 4618-VI від 22.03.2012 р.

4. Хачіна О. В. Облікова політика малого підприємства за міжнародними та національними стандартами фінансової звітності / О. В. Хачіна // Управління розвитком. – 2012. – № 3(124). – С. 128–129.

5. Сучасні проблеми обліку: [монографія] / За ред. докт. екон. наук, проф. М.С. Пушкаря. – Тернопіль: ТНЕУ, 2010. – 268 с.

6. Пушкар М.С. Теорія і практика формування облікової політики: [монографія] / М.С. Пушкар, М.Т. Щирба; М-во освіти і науки України, Терноп. нац. екон. ун-т. – Тернопіль: Карт-бланш