Копчикова І.В., Данилюк Л. П., Каліннік К. А

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблема обліку оборотних активів підприємства

Нині економіка країни характеризується стрімкими глобалізаційними процесами та розвитком ринкових відносин. Це потребує рішучих змін. Наявність змін у економічній системі держави зумовлює необхідність удосконалення форм і методів управління діяльністю підприємства, особливо щодо ефективного використання ресурсів. Правильне та ефективне використання оборотних активів є одним з основних факторів здійснення господарської діяльності, який полягає у забезпеченні оптимальних обсягів їх складових. Виявлення проблем та недоліків під час обліку оборотних активів сприяє збільшенню економічних вигід і має важливе значення для подальшого розвитку підприємства. Цим і пояснюється актуальність обраної теми.

Проблемні питання обліку оборотних активів в сучасних умовах господарювання досліджуються у працях вітчизняних вчених Бутинця Ф. Ф., Демченка Т. А., Кужельного М. В., Лишиленка А. В. Ткаченка Н. М., Леня В. С., Михайлова М. Г. та інших.

Метою роботи є визначення сутності поняття «оборотні активи», виявлення проблем обліку оборотних активів підприємства та пошук оптимальних шляхів їх усунення.

Перш за все, варто з’ясувати суть поняття «оборотні активи». Адам Сміт одним з першим досліджував економічну діяльність підприємств, та розглядав актив як частину, що приймає участь в обороті та приносить прибуток у сфері обігу [1 с. 193]. Представник класичної школи економіки, Девід Рікардо стверджував, що залежно від того, як швидко зношується капітал, його варто відносити до оборотного чи основного [1, c. 211]. Подальші наукові дослідження призвели до виникнення категорії «оборотні активи».

Згідно національних стандартів бухгалтерського обліку, оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [2]. Деякі вчені, зокрема В. Круш, О. В. Клименко, В. І. Подвігіна, В. О. Гуревич, визначають оборотні активи як сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні виробничі фонди і фонди обігу з метою забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції [3, c.193]. Деякі науковці ототожнюють поняття «оборотні активи» та «оборотні кошти». На нашу думку, оскільки до складу оборотних активів входять матеріальні ресурси, ототожнювати їх з грошовими коштами недоцільно.

Основними елементами оборотних активів є: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів. Визначимо сутність кожного з них та проблеми, які зустрічаються під час їх обліку.

Запаси – це оборотні матеріальні активи, які використовуються у процесі виробництва та постійно перебувають на різних стадіях активного перетворення, починаючи від закупівлі та закінчуючи їх використанням або реалізацією [5]. Облік запасів трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірюванні й потребує постійного контролю. Порядок оформлення первинної документації за запасами залежить від виду матеріалів, джерел їх надходження та каналів використання. У процесі документального оформлення первинного обліку виробничих запасів на підприємствах користуються відповідними нормативними документами.

Іншим елементом оборотних активів є дебіторська заборгованість. Проблемою обліку цього елементу є непристосованість методів визначення резерву сумнівних боргів, до обліку на українських підприємствах і, виходячи з цього, недостовірні дані при відображенні резерву сумнівних боргів у балансі. Тому вирішити цю проблему можна, затвердивши перелік документів, що підтверджують і обґрунтовують визнання заборгованості сумнівною (безнадійною). Розрахунок резерву сумнівних боргів необхідно проводити на підставі середніх статистичних даних.

Інвестиції, які підприємство отримує на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів – це поточні фінансові інвестиції. Вони також входять до складу оборотних активів підприємства та ускладнюють процес обліку та вільно конвертуються у певні суми грошових коштів. Особливістю обліку поточних фінансових інвестицій є ризик, обумовлений із зміною їх вартості.

Ще одним елементом оборотних активів є грошові кошти та їх еквіваленти. Це всі кошти в касі, на поточних рахунках, які можуть бути використанні для потчних операцій [4]. Найпоширенішими проблемами, які виникають під час обліку грошових коштів та їх еквівалентів є: правильне та точне відображення у фінансовій звітності; контроль за процесом збереження та використання грошових коштів; оптимізація надходжень і виплат готівки; формування інформаційної бази даних для аналізу отриманих і втрачених коштів. Правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням.

Рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» регулює процес обліку витат майбутніх періодів. На даному рахунку узагальнюється інформація про понесені витрати у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати. Система обліку витрат майбутніх періодів, що відображається в активі та пасиві, має такі проблеми: суми, що відображаються в статті різні за змістом, що призводить до викривлення показників ліквідності підприємства на практиці; інформація про характер об’єктів, необхідна в ході аналізу господарської діяльності, оскільки при розрахунку коефіцієнтів частина з них підлягає включенню в розрахунок одних коефіцієнтів і виключенню з розрахунку інших коефіцієнтів, куди, відповідно, підлягають включенню витрати майбутніх періодів, або вони зовсім не беруться до уваги під час розрахунку. У зв’язку з цим виникає необхідність розділити облік об’єктів витрат майбутніх періодів на відповідних субрахунках з можливістю відображати сальдо рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» за субрахунками в балансі [2].

Отже, проаналізувавши погляди різних науковці, оборотні активи можна визначити як сукупність грошових та матеріальних ресурсів підприємства, період використання яких менше одного року, які шляхом структурної трансформації здійснюють безперервний кругообіг форм власності, забезпечуючи здійснення безперебійного процесу виробництва і, маючи високий рівень ліквідності, забезпечують платоспроможність та ліквідність господарюючого суб’єкта. Ефективне використання оборотних активів сприятиме досягненню мети підприємства та його економічного зростання.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене Наказом МФУ № 131 від 14.06.2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.buhgalter911.com

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 01 від 23.03.2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.buhgalter911.com

3. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Ф.Ф. Бутинця. − 7-ге вид., Житомир: ПП „Рута”, 2006. − 832 с.

4. Капітал, основні та оборотні засоби підприємства : Навч. Посібник/ П. В. Круш, О. В. Клименко, В. І. Подвігіна, В. О. Гулевич. – 2 ге вид., допов. і перероб. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 328 с.