Круглов В. В., к.держ.упр., доц., Дмитриченко Ю. І.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УКРАЇНІ

Одним із вирішальних факторів у розвитку економіки та міжнародного співробітництва є вдосконалення корпоративного управління. Корпоративне управління сприяє вдосконаленню виробництва, ефективному використанню капіталу, підзвітності компанії і акціонерів.

Вибравши ринковий шлях розвитку економіки, наша країна не може залишатися осторонь процесів розвитку корпоративного управління [1, с.5]. І на сьогодні, держава – це найбільший корпоративний власник, що за частіш має обмежений вплив на діяльність підприємств, в яких вона має корпоративні права.

Через велику кількість невдалих продажів без єдиного покупця-акціонера, в державі накопичилася велика кількість дрібних акцій, якими складно управляти. У США, наприклад, така проблема вирішується шляхом створення народних підприємств або встановлення символічної плати за неефективно функціонуючий об'єкт.

Про потребу пильнішого вивчення тенденцій українського ринку корпоративних цінних паперів ідеться у працях вітчизняних вчених, зокрема в роботі В. Шапрана, [3, c. 22].

Сучасний розвиток корпоративного управління в Україні характеризується існуванням ряду проблем концептуального характеру, невизначеність в інтерпретації яких значно ускладнює прикладні рішення в розвитку національної моделі корпоративного управління. [2, с. 225].

Основними причинами неефективного управління державною власністю є:

- Застаріла законодавча база, яка не дозволяє ефективно розпоряджатися державним майном.

- Відсутність комплексного підходу до управління державною власністю та спеціальної системи ведення обліку державного майна, де зареєстрована діяльність усіх підприємств.

- Недосконалість ефективного виробництва товарів при формальній передачі прав власності.

- У разі продажу державного контрольного пакета акцій, держава стає звичайним акціонером, який не в змозі направляти діяльність підприємства на виконання необхідних соціальних функцій.

- Порушення чіткої стратегії приватизації і як наслідок – дія нераціональної структури корпоративних прав держави.

- Недостатній професійний рівень та відповідальність за управління корпоративними правами з боку уповноважених органів держави та їх представників.

- Відсутність джерел фінансування з боку держави для забезпечення її частини в разі залучення додаткових коштів для збільшення власного капіталу.

- Немає чіткої системи діяльності між суб'єктами, що управляють державними корпораціями.

- Активний продаж акцій підприємств, які функціонують неефективно.

- Наявність тіньового перерозподілу державного майна завдяки додатковим емісіям, у результаті держава просто втрачає частину своїх акцій.

- Недостатній рівень контролю за фінансовою дисципліною суб'єктів господарювання.

Із вищеперерахованих проблем, можна зробити певні висновки та запропонувати шляхи підвищення ефективності управління державними корпоративними правами, а саме:

- Підвищення вимог держави до ефективності використання власності, яка їй належить;

- Удосконалення старої та розробка нової законодавчої бази, з усуненням усіх недопрацьованих питань, суперечностей у законодавчих принципах управління державним майном.

- Розробка багатофункціональної системи реєстрації й обліку всіх об'єктів державної власності. В свою чергу ця система має розкривати всю діяльність та необхідну інформацію по тому чи іншому підприємству.

- Створити всі необхідні умови для ефективного існування (у тому числі й фінансувати) корпорації, які цього потребують.

- Розробка комплексного підходу до управління державною власністю, посилити вплив держави на діяльність у тих підприємствах, де держава володіє акціями.

- Створення певного уповноваженого органу, завданням якого стало б не тільки управління державними корпораціями, а й контроль за їх діяльністю.

Отже, державне управління корпоративними підприємствами буде мати найбільшу ефективність після створення усіх необхідних для цього законодавчих актів, які будуть систематизовано розкривати порядок контролю, відповідальності, та ефективного використання державного майна.

Література:

1. Практика корпоративного управління в Україні: Дослідження практики корпоративного управління в АТ України за результатами опитування представників АТ у 2003 р. / Ігор Кітела, Олег Кіняєв. – Київ : Міжнародна Фінансова Корпорація, 2004. – 70 с.

2. Момот Т. В. Вартісно-орієнтоване корпоративне управління: від теорії до практичного впровадження: монографія / Т. В. Момот. – Харків: ХНАМГ, 2006 – 308 с.

3. Стеценко Б. Ринок корпоративних облігацій: сучасні тенденції та перспективи / Б. Стеценко // Цінні папери України. – 2004. – С. 22-23.