Рівень розвитку України в сучасному
суспільстві визначається не лише станом її технічного потенціалу, але і
професійною компетентністю фахівців, підготовлених у вищих навчальних закладах.
Сучасний ринок праці, пред’являє сьогодні
підвищені вимоги до якості освіти, компетентності і професійної готовності
майбутніх учителів технологій, у свою чергу, наводить до посилення конкуренції
між випускниками ВНЗ, у тому числі педагогічних.
Якщо колишня кваліфікація фахівця
передбачала лише відповідність робочому місцю і володіння вузькою інформацією,
необхідною в певній діяльності, а навчання студентів зводилася до стандартних
знань, умінь і навиків, то «компетенція» відрізняється перш за все тим, що
передбачає опанування знань не лише загального роду, але і в певній галузі,
здатність і готовність успішно реалізувати свої уміння, підвищуючи при цьому
якість і ефективність своєї діяльності.
Реалізація такої ідеї – всебічної
підготовки, розвитку і формування особи сучасних громадян як фахівці,
професіонали своєї справи і як члени колективу і соціуму лежить якраз в основі
компетентностного підходу, який направлений на зв’язку професійної
компетентності і змісту освіти.
Багато дослідників, зокрема
А. Хуторський, усвідомлюють компетентність як опанування навичок,
відповідних заздалегідь заданим вимогам до підготовки, необхідної для
ефективної професійної діяльності [2]. Компетентність можна позначити як
комплекс вироблених якостей особи студента, які забезпечують готовність до
виконання різних функцій, пов’язаних з професійною діяльністю.
У свою чергу, компетентностний підхід
вимагає значних змін в освітніх технологіях. Тому перед педагогічними ВНЗ
сьогодні стоїть завдання розробити спеціальні технології і способи їх
реалізації в процесі навчання.
У науково-педагогічній літературі
неоднозначно трактується поняття «міждисциплінарний зв’язок», тим самим по
різному визначається його роль і місце серед педагогічних категорій.
На думку Е. Шоштаєвої,
міждисциплінарний зв’язок є процесом співдружності навчальних предметів, що
відображають єдині, безперервні і цілісні явища професійній діяльності [3].
Е. Перехожева визначає міждисциплінарний зв’язок як процес об’єднання
навчальних дисциплін в світлі пізнавальних і технологічних проблем [1].
Для досягнення поставлених завдань по
формуванню професійної компетентності студентів за допомогою міждисциплінарного
зв’язку викладачам ВНЗ необхідно вести цю роботу систематично. З цією метою
слід включати в навчальні програми бінарні і інтегровані лекції, плануючи
подачу лекційного матеріалу викладачами різних кафедр, різних дисципліни і
циклів і вибудовувавши тим самим «місток» взаємозв’язку, здавалося б, різних
дисциплін. Наприклад, інтегруючи «Енергетичні машини», «Обробку конструкційних
матеріалів» і «Інформаційні машини і кібернетичні системи», застосовуючи на
даних заняттях активні і інтерактивні методи навчання: кластери, медіанавчання,
баскет-методи, дискусії і тому подібне Організація подібних занять допоможе
студентам не лише не відділяти технічні цикли дисциплін від гуманітарних, але і
знаходити їх взаємозв’язок, а надалі – раціональніше і грамотніше підходити до
роботи.
Міждисциплінарні лабораторні роботи з
використанням інформаційно-комунікаційних технологій також можуть знайти своє
використання в навчальному процесі, Наприклад, поєднуючи дисципліни «Деталі
машин» і «Комп’ютерне моделювання технічних об’єктів», студенти можуть не лише
розглянути будову деталей, механізмів і принцип їх роботи, але і самостійно
створювати їх 3D-модели. Поєднуючи «Матеріалознавство», «Фізику» і «Хімію»,
студентам можна запропонувати завдання, пов’язані з пошуком складу і
властивостей матеріалів і тому подібне
Тому уміння застосовувати знання різних
дисциплін в сукупності, уміння переносити ідеї і методи з однієї науки в іншу
будуть заставою успішної підготовки студентів до майбутньої професійної
діяльності.
Таким чином, професійна компетентність, що формується
за допомогою міждисциплінарного зв’язку, буде виправдана, якщо навчання
студентів педагогічних ВНЗ реалізовуватиметься при регулярному використанні
інтегрованих завдань, що виконуються на практичних заняттях, оскільки лише
практичні заняття дозволяють закріпити знання, отримані при вивченні
теоретичного матеріалу. Виконуючи ту або іншу лабораторну роботу, вирішуючи
комплексну навчальну задачу, студент набуває практичних навичок, необхідних для
успішної професійної діяльності. Випускник, що досконало опанував професійні
навички, має можливість успішно конкурувати на ринку праці, а глибокі знання,
які дозволяють творчо використовувати професійні уміння, допоможуть добитися
вищих кількісних і якісних показників.
Література:
1. Перехожева Е.В. Формирование профессиональной компетентности
студентов технических вузов на основе междисциплинарной интеграции: автореф.
дис. канд. пед. наук / Е.В. Перехожева: Чита, 2012. – 23 с
2. Хуторской А.В. Ключевые компетенции как компонент
личностно-ориентированной парадигмы образования / А.В. Хуторской // Народное
образование. – 2003. – № 2. – С. 55–61.
3. Шоштаева Е.Б. Интегральная технология обучения как основа повышения качества образовательного процесса: автореф. дис. канд. пед. наук / Е.Б. Шоштаева: Карачаевск, 2003. – 23 с.