О.В. Шипунова

ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ», Україна

Проблеми комп'ютерного тестування

Сучасний стан вітчизняної системи освіти характеризується досить високою насиченістю навчальних закладів засобами обчислювальної техніки, що змушує задуматися над ефективністю її застосування в навчальному процесі. Одне з найбільш поширених напрямків - створення та експлуатація систем контролю знань. В даний час відомо безліч практичних реалізацій систем автоматизованого тестування як з окремих дисциплін (предметні тести), так і універсальних систем оцінювання знань (т.зв. "конструктори тестів"), повністю або частково інваріантних до конкретних дисциплін і допускають їх інформаційне наповнення викладачами - організаторами тестування.

Аналіз ефективності автоматизованого тестування у вищих навчальних закладах показує, що чимало викладачів насторожено і навіть негативно ставляться до подібних систем. Серед найбільш істотних недоліків, які називаються в якості причин такого негативного ставлення, можна відзначити примітивність і негнучкість процедур розрахунку підсумкової оцінки, які приводяться або до визначення відношення кількості правильних відповідей до кількості заданих питань, або до підсумовування балів, що призначаються за кожну правильну відповідь.

Виходячи з необхідності підвищення ефективності навчального процесу і з можливості застосування сучасних інформаційних технологій найбільш перспективним і доцільним видається автоматизація процесу педагогічного тестування. Можливість одночасного проведення тестування на декількох комп'ютерах, а також можливість організації дистанційного тестування за допомогою локальної обчислювальної мережі або через глобальну інформаційну мережу Інтернет визначили загальний інтерес до подібного способу оцінювання знань.

Можна стверджувати, що процедури "класичного" тестування, засновані на парадигмі "одна абсолютно правильна відповідь - N абсолютно неправильних відповідей" і виведенні підсумкової оцінки з співвідношення кількості правильних відповідей і заданих питань, неадекватні уявленням більшості викладачів про процес оцінювання знань.

Тест буде визнаватися ефективним інструментом проміжного або підсумкового контролю знань тільки в тому випадку, якщо він буде:

) містити адаптивну процедуру вибору наступного завдання;

) володіти можливістю враховувати неповні або не зовсім точні відповіді;

) виводити підсумкову оцінку знань учня не за кількістю питань, а за виконану роботу.

Побудова такої тестової системи вимагає застосування принципово інших підходів до подання та обробки знань.

Сформулюємо основні принципи побудови тестової системи нового покоління. Ці принципи визначають концепцію більш адекватну уявленням про необхідної організації процесу контролю та оцінювання знань і дозволяє реалізувати неформалізовані раніше педагогічні прийоми і методики:

Перехід від завдання істинності пропонованих варіантів відповідей в категоріях двійковій логіки ("правильно - неправильно") до більш загальної і універсальної схеми оцінювання відповідей.

Кількісне визначення складності та важливості кожного тестового завдання за пропорційною цифровою шкалою дасть можливість підвищити об'єктивність оцінювання демонстрованих знань.

Розбиття множини тестових завдань на тематичні підмножини, елементи яких семантично корелюють один з одним, з обов'язковим ранжируванням як тестових завдань всередині кожного підмножини (роду), так і виділених підмножин між собою. Реалізація цього принципу створить об'єктивну основу для формалізації ряду вживаних в даний час "ручних" методик контролю знань - таких, наприклад, як оцінювання широти або глибини знань усним опитуванням.

Перехід від характерного для сучасних тестів використання програмно реалізованих алгоритмів прямого тестування (при якому вибір чергового завдання практично не залежить від відповідей на попередні питання) до їх матричного (двохмірного) конструювання. Реалізація цього принципу дозволить формалізувати методики додаткових, навідних і уточнюючих запитань, які широко застосовуються в педагогічній практиці.

Література:

1. Ноздрин-Плотницкий В.И. Требования, предъявляемые к информационным технологиям обучения // Сучасні освітні технології у вищій школі: Матеріали міжнар. наук.-метод.конф.: Тези доповідей / Відп. ред. А.А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг. екон. ун-т, 2007. - С.235-238.

2. Кухаренко, В. М. Навчально – методичний комплекс підготовки викладача дистанційного навчання [ Електронний ресурс ] / В . М . Кухаренко // Інформаційні технології і засоби навчання . – К ., 2007. – Вип . 3. – Режим доступу : http://www.ime.edu-ua.net/em3/ content/07kvm1do.htm