Філософія/2

Філософія/2. Соціальна філософія

К.г.н. Кізюн А.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Гаврилюк А.А.

Соціологія туризму як одна із основних концепцій туризму

Туризм – важливий соціальний інструмент, його вміле використання виводить економіку країн на якісно новий рівень, забезпечує державі швидкі та високі прибутки, сприяє створенню нових робочих місць, забезпечує відчутний прогрес у всіх сферах суспільного життя. Феноменальний успіх туризму полягає в тому, що він задовольняє постійні людські потреби і сприяє пізнанню навколишнього світу. У зв’язку з цим виникає потреба в дослідженні однієї із основних концепцій туризму, а саме соціології туризму, яка власне і вивчає яке місце займає в житті людини туризм і чому сам туризм є широкомасштабним суспільним явищем та потужним типом діяльності людини.Актуалізація потреби дослідження концепції туризму такої як соціологія обумовлена рядом причин: насамперед, це розвиток подорожей, збільшення чисельності подорожуючих, бажання задовольнити духовні потреби та цікавість до туризму в цілому. Зокрема, А.А. Бейдик зазначав: «Туризм, як соціальне явище з’явився у буржуазному суспільстві у той час, коли сформувався так званий середній клас»[1]. Це може означати, що саме середні класи в суспільстві є тією рухливою ланкою, котра пропагандує туризм та активно ним займається. Тобто люди більш високих статків здійснювали свої подорожі з метою підтвердження свого статусу в суспільстві, люди низького статку взагалі не могли собі дозволити подорожі, і лише люди середнього класу подорожували з метою відкриття для себе чогось нового, незвіданого, розширення власного світогляду. Тому варто зазначити, що умовою існування туризму як сучасного суспільного явища є наявність у населення вільного часу, вільних коштів, а також наявність у представників різних соціальних груп сформованих установок на мандри і пізнання світу, на форми поведінки в соціумі, тобто всіх передумов для здійснення подорожей і можливості реалізації цих передумов під час туристичної діяльності. Таким чином, основу туризму як соціального явища і в сучасному суспільстві також становить середній клас.

Питанням соціології туризму присвячено достатньо багато досліджень, які розкривають різні сторони розуміння концепції туризму – соціології. Аналізуючи усі дослідження пов’язані з розкриттям сутності соціології туризму, дослідники, зокрема, Горський С.В., зверталися до першоджерел, витоків, а саме до історії. В історії становлення соціології туризму виділяють два етапи: період накопичення ідей про соціальний характер феномену туризму в суміжних соціально-гуманітарних науках: історії, антропології, географії, екології, економіці, культурології, психології та філософії[2]. Справді, перш ніж досліджувати соціологію, потрібно звернутись до історії, вивчити менталітет народів, нації, адже саме від цього в значній мірі залежить успішний розвиток туризму та його витоків – концепцій, зокрема і соціології. Те, що дослідник Горський С.В. пов’язує соціальний характер туризму із суміжними соціально-гуманітарними науками говорить про утворення певної методологічної бази, підґрунтя для виокремлення з їх предметного поля концепцій і парадигм щодо соціальної природи туризму, якими власне і можна назвати предметом соціології туризму. Другий етап становлення соціології туризму починається з 50-х років XX століття з публікацією робіт німецьких дослідників фон Візе та Кнебеля. На цьому етапі соціологія туризму починає розвиватись на соціологічній основі, застосовуючи соціологічні теорії та методи для дослідження сфери туризму. Тобто є зрозумілим, той факт, що німецькі дослідники виокремили уже певні соціологічні теорії та методи, опираючись на які, здійснювали дослідження сфери туризму. Тому варто виділити основні концепції становлення туризму в соціології – конфліктологічну, функціональну, мотиваційну, феноменологічну, формалістичну та етнометодологічну. Дослідники наполягали на тому, щоб «соціологія туризму» входила складовою в «соціологію міграції», оскільки туризм, в першу чергу, це переміщення в інше місце і може класифікуватись як «тимчасова міграція». Проте такій аналогії можна суперечити, оскільки міграція все ж таки передбачає певної осілості на новій території, а тому вимагає вирішення проблем, пов’язаних з такими сферами як працевлаштування, освіта.Інші дослідники стверджують, що «соціологія туризму» повинна розглядатись в межах «соціології вільного часу». Але на нашу думку, це дуже спрощений підхід, тому що тлумачення туриста як відпочиваючого значно звужує поняття турист. Крім того, поза увагою дослідження залишається велика низка проблем, пов’язаних з туризмом. А також саме визначення «вільного часу» суттєво залежить від політичної, ідеологічної та соціальної інтрепритації.Інша група дослідників вважає за доцільність виділення соціологічного дослідження туризму в окремий розділ, де виділяється чотири основні напрямки дослідження:

1.Дослідження туристів;

2.Взаємодія туристів з місцевим населенням;

3.Система туризму;

4.Вплив туризму.

На нашу думку, таке виокремлення соціології туризму є найбільш доцільнішим. Проте саме для українського суспільства соціологія туризму є певною новиною і досить дискусійним питанням, оскільки досить не визначеною є така річ, соціологія туризму – це складова частина соціології чи туризмології. Слушною є думка Горського С.В., що підхід до окреслення контурів соціології туризму можна було б пошукати через визначення її структури[4]. Соціологія туризму як галузь соціологічної науки може бути представлена за аналогією структури загально соціологічної теорії у вигляді п’ятиповерхової структури. Перший поверх цієї структури складає наукова картина світу, другий – методологічні та загальна соціологічна теорія, третій – спеціальні та соціологічні теорії, четвертий – емпіричні дослідження, п’ятий - прикладні дослідження. Тобто, якщо йти за цією схемою, то до першого рівня соціології туризму відносять наші уявлення про світ та суспільство, про людство в цілому, про соціальний час та простір, про комунікацію в умовах глобалізації тощо. Другий рівень соціології туризму вбирає в себе загальнотеоретичні соціологічні знання: про соціальну структуру суспільства, великі соціальні групи, процеси. На цьому рівні туризм розглядається як форма підкорення і освоєння. Третій рівень – це, власне рівень формування соціології туризму як знання про специфічну галузь суспільного життя. Саме на цьому рівні розробляється і існує концепція соціології туризму. Тобто, згідно аналізу усіх досліджень в сфері соціології та туризму, можна зазначити, що соціологія туризму – окрема галузь туризмології, яка вивчає структуру, функціонування та розвиток туризму як суспільного явища в його зв’язку з соціальними ,політичними, економічними та культурними сферами суспільства.

Досліджуючи соціологію в туризмі, варто також зазначити, що її об’єктом є сфера мотивації. Тобто які ціннісні орієнтації у працівників сфери туризму, який у них мотив роботи, чого вони прагнуть здобути, як себе бачать в цій професії та як реалізовуються, також які цілі вони ставлять перед собою, працюючи в цій сфері. Тому від роботодавця в сфері туризму залежить реалізація певних дій та відповіді на питання і практичні рішення: як можна зацікавити, мотивувати працівників, тим самим організувати соціальні, міжособистісні відносини на туристичному підприємстві та оцінити і передбачити вчинки та поведінку людей і працівників та прорахувати всі ці чинники, щоб вдало збувати туристичний продукт та залишати задоволеними туристів та завжди мотивувати власних працівників. Варто розуміти, що від злагодженої роботи колективу, професійних кадрів та розуміння своєї діяльності, від міжособистісних відносин у певній соціальній групі залежить основа загальної соціології туризму.

Також соціологія туризму охоплює таке поняття як привабливість країни, регіону, міста для туристів. У чому ж полягає сенс такого соціокультурного явища як привабливість? Найперше, для того, щоб певний об’єкт став привабливим, необхідний позитивний імідж країни, де розташований цей об’єкт, адже багато туристів відвідують ті чи інші країни лише з точки зору певного «статусу» цих країн, їх стабільності. А також загальні уявлення про країну чи регіон як безпечні у політичного чи кримінально-правовому аспектах, щоб туристи не мали опасіння відвідувати цю країну, регіон чи місто. Це і певний стандарт побутової комфортності у місцях тимчасового проживання (наприклад, не є секретом, антисанітарії в багатьох африканських країнах, і тому, велика частина туристів не подорожує туди), також це і харчування і комфортне транспортне обслуговування. Цей аспект соціології туризму має включати і багато інших понять і категорій, які дозволяють найбільш повно розкрити соціальний феномен туризму.

Дана концепція як соціологія туризму є досить новітньою для українського суспільства і характеризується передусім врахуванням специфіки потреби, яку задовольняє туристична діяльність. Тому ми з’ясували насамперед спонукальну причину, яка лежить в основі подорожей, історію соціології в туризмі та дослідили, що матеріальні та духовні потреби та цілі задовольняються концепцією соціології в туризмі. До групи матеріальних потреб відносяться ті, що забезпечують передусім біологічне життя, і під час соціалізації ці потреби можуть видозмінюватись.

Література:

1. Державна служба туризму та курортів. – www. tourism.gov.ua.

2. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування / О.О. Бейдик. – К., 2007. – 395 с.

3. Явкін В.Г. Проблеми географії та менеджменту туризму / Явкін В.Г., Руденко В.П., Король О.Д. та ін. – Чернівці: Рута, 2010. – 260 с.

4. Горський В.К. Соціологія туризму/ К., 2011.