Политология/4. Политическое лидерство (история, проблемы, перспективы)

Уманська І.В., науковий керівник: Маскевич О.Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості жіночого політичного лідерства в сучасній Україні

Актуальність теми. Особливості трансформаційних процесів по­страдянської України зумовлюють появу та розвиток нових інститутів та процесів в політиці. Питання жінки та політичного лідерства для України виступає як одне з актуальних в сфері розбудови демократич-ної країни та впровадження паритетної демократії. Проблема жінки та політики, яка розвивається на засадах тендерного підходу, є абсолютно новою для пострадянських країн. Цей напрямок виявляється необ­хідним для політичних досліджень та подальших аналізів. Будь-яка спроба оцінити ступінь впливу жіночої політичної участі на динаміку політичних процесів змусить дослідника звернути увагу на специфіку предмету свого дослідження - тендерну асиметрію [1, с 37].                                                                                                                 Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження питання тендерної асиметрії та жіночого політичного лідерства роз­глядались дослідниками різних галузей науки, як окремі складові. Роз­гляд жіночого політичного лідерства в контексті тендерної асиметрії політики якомога повніше розкриває фактори та засоби впливу на формування жінки-політика. У науковому доробку автор спирається на діюче законодавство України та науковців, якими розроблялась проблематика жіночого політичного лідерства та тендерної асиметрії: (Левченко. К, Овчарова О., Оксамитна С, Свердлюк Я.) Метою статті виступає аналіз процесів та механізмів формування сприятливого нормативно-правового клімату для самореалізації жінок в політич-ному полі, який відповідає міжнародним стандартам, українському законодавству та українській традиції.                                                            Виклад основного матеріалу дослідження. На формування жінок політичних лідерів великий вплив має ряд взаємопов'язаних факторів: політична культура суспільства, засоби масової інформації, соціально-економічні та інституціональні. На нашу думку, інституціональний фактор відіграє провідну роль у формуванні жінки політика. Саме завдяки інституціональним механізмам забезпечується участь жінок на всіх рівнях державної влади, що зумовлює формування жіночого лідерства як норму суспільно-політичної діяльності та створює умови для формування та розвитку жіночого політичного лідерства. Для формування жіночого політичного лідерства необхідно створити сприятливий клімат, як на законодавчому рівні, так і на рівні по­літичної культури громадян для утвердження концепції паритету в усіх галузях суспільно-політичного життя. Фундаментальну роль, як ми вважаємо, у формуванні жіночого політичного лідерства відіграє створення національного механізму з реалізацією жінками свого потенціалу на всіх рівнях прийняття рішень. Чітке врегулювання правового статусу жінок надає можливість для самореалізації у різно­манітних сферах суспільного життя, в нашому випадку політичній сфері. Основною функцією національного механізму є впровадження тендерного законодавства, антидискримінаційних законів і моніто­ринг їх застосування. Для процесів інституалізації гендерної політики на національному рівні важливим є врахування міжнародного досвіду. Так, у частині європейських країн - це окремі міністерства з питань рівності, у інших - департаменти та підрозділи міністерств (дуже часто міністерств із соціальних питань та праці). Комітети (міжвідомчі, а та-кож парламентські), ради можуть також діяти як механізми, особливо у тих випадках, коли вони розробляють та впроваджують національні плани та програми досягнення тендерної рівності [2, с 56].           Євроінтеграція для України - це одне з провідних завдань роботи у зовнішній політиці. Одним з пріоритетних напрямків політики Європейського Союзу виступає забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків. Однією з вимог до країн претендентів у членство Європейського Союзу виступає приведення норм національного законодавства з питань статей та їх реального виконання до гендерно-чуттєвих стандартів, введених Радою Європи. Одним з ключових напрямків політики в країнах Європи стало висування все більшого числа жінок на лідерські позиції, на рівень реальної участі в управ­лінні суспільством.                                                                                                 Для української політики приклади жіночого політичного лідерства є поодинокі. Звертаючись до гендерного складу Верховної Ради України VI скликання станом на 10.09.2010р., показник кількості жінок-народних депутатів складає 35 осіб від загального складу ВР України та чоловіків-народних депутатів 415 відповідно. Серед керівництва Верховної Ради України VI скликання станом на 10.09.2010р. жінки відсутні.                                           Станом на 05.11.14 р. У складі Верховної Ради України перебуває 44 жінок-народних депутатів [3].                                                                             На сучасному етапі державотворення відбуваються фундаменталь­ні зрушення у понятті статусу жінки. Жінки у владних структурах, політичних партіях, судовій системі, громадських організаціях почали відігравати все більшу роль та завойовувати більший авторитет серед колег та суспільстві. Проте кількісні показники жіночої репрезентації у структурах державного та приватного сектора не дають можливості стверджувати про появу якісних керівників та лідерів, про появу по­зитивної практики та досвіду жіночого політичного лідерства.                                                                            Необхідною умовою для формування, розвитку та якісного функціонування жінки-політичного лідера в Україні постає впро­вадження відповідної державної політики та створення необхідного правового поля. Політика політичних партій та органів державної влади виступає базовим фактором забезпечення рівних можливостей для жінок в сфері політичного лідерства. Як зазначає К. Левченко формування жіночої політики - нова для України справа. Тому цуже важливо визначитися з методологічними підходами, голо­вними принципами, цілями, завданнями, напрямками та шляхами впровадження державної жіночої політики [4, с 16]. Таким чином, головний вплив на формування жінок-політичних лідерів, на нашу думку, відіграє тендерна політика, яка провадиться в державі та дер­жавні механізми її реалізації. Постає питання, що саме розуміється під поняттям тендерної асиметрії та, що спільного між тендером та жіночим політичним лідерством. Тендерна асиметрія розуміється, як непропорційна представленість соціальних та культурних ролей обох статей (а також уявлень про них) в різноманітних сферах життя. Наприклад, у населенні більшості країн жінки складають більше половини (від 51 % до 54 %), у той час коли серед політиків націо­нального та регіонального рівнів їх кількість значно менше [15].                                                                                     Гендерна асиметрія в Україні це питання, яке набуло традиційності у політичному процесі. Протягом 19 років розбудови української дер­жави та інтеграційних процесів, - тендерна проблема розглядається, як неодмінна складова не тільки міжнародних зобов'язань, але й внутрішньої політики. "Причиною недостатньої кількості жінок у по­літичній практиці, в умовах їх не меншого числа в суспільстві, є тради-ційно невисока оцінка жіночих ролей та досвіду в політиці. В такому контексті тендерна асиметрія набуває характеристику пріоритету чоловічої суспільно значущої позиції над жіночою у соціокультурних уявленнях…" [1, с 38].                                                 Встановлення тендерної рівності входить до одного з пріоритет-них напрямків розвитку країни. Як наслідок, в України запроваджено державну політику з тендерної проблематики, яка спрямована на підтримку й реалізацію міжнародних норм з досягнення рівності чоловіків і жінок, подолання будь-яких проявів тендерної дискри­мінації. "І тут орієнтирами виступають міжнародні документи" [4, с 16]. Аналіз законодавства іноземних країн, актів міжнародного права, вивчення міжнародного досвіду щодо досягнення тендер­ної рівності сприятиме гармонізації українського законодавства з вимогами європейського права у цій сфері. Україна підписала міжнародні документи, в яких визнається тендерна дискримінація, і взяла зобов'язання щодо її подолання. Міжнародні стандарти забезпечення тендерної рівності відображені відповідно до ратифі-кованих Україною міжнародно-правових документах: Конвенція Міжнародної організації праці про рівне винаго­родження чоловіків і жінок за працю рівної цінності (29.06.1951); Конвенція Міжнародної організації праці про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі з сімейними обов'язками (23.06.1981); Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (18.12.1979); Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (01.01.1999); Конвенція про політичні права жінок (31.03.1953); Конвенція про громадянство одруженої жінки (20.02.1957); Конвенція Міжнародної організації праці про охорону материнства (28.06.1952) [6].                                                                            Висновки. В Україні створено національне законодавство з питань тендерної рівності, ви-значено та запроваджено у законодавчий процес поняття "державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків", визначено тендерну політику як необхідну складову дер­жавної політики.                                                                                                        Наявність тендерної асиметрії української політики має негатив­ний вплив на формування жіночого політичного лідерства, так як низький показник репрезентації жінок-політиків у державних органах влади не створює позитивної практики та необхідного досвіду для формування жіночого політичного лідерства.

Література:

1.     Овчарова О. Г. Тендерная ассиметрия политики: к вопросу об актуальности научного исследования проблемы/ О. Г. Овчарова // Правовая політика и правовая жизнь. - 2011. - № 2. - С. 37-42.

2.     Левченко К. Б. Державне управління процесами формування тендерної політики в Україні: Теоретичні проблеми / К. Б. Левченко // Український соціум. - 2009. - № 3 (5). - C. 56-60.

3.     Електронний ресурс: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat_list

4.     Левченко К. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку: [Монографія] /К. Б. Левченко. - Харків: НуВС, 2001. - 360 с

5.     Електронний ресурс: Http://www. owl. ru/gender/

6.     Електронний ресурс: Http://www. minjust. gov. ua/0/15654