Бессараб Т.В.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Головні фактори суспільно-політичних трансформацій у Латинській Америці

Аналіз чинників демократичних транзитів з урахуванням особливостей розвитку Латинської Америки дає змогу вирізнити їхні основні групи, що визначально вплинули на трансформаційні процеси на цьому континенті – соціокультурні, зовнішні й ситуаційні чинники. До внутрішніх соціокультурних чинників зараховуємо, по-перше, зміни,зумовлені, переходом від авторитарних воєнних режимів до демократичних форм правління . Ця обставина, на нашу думку, стала чи не ключовою у формуванні власної політики усієї Латинської Америки та розвитку інтеграційних об’єднань. На межі 80-х років. у цьому регіоні відбулася криза військово-диктаторських режимів. Почали швидко наростати страйки та демонстрації трудящих з вимогами зміни соціальної й економічної політики, припинення репресій, відновлення демократичних свобод. Суб'єктами та рушійною силою до боротьби за демократичні зміни стала середня верства та дрібні підприємці; активізувалися правозахисні організації, церковні кола. Крім того, розпочалось активне відновлення діяльності політичних партій й профспілок.

По-друге, суттєвим чинником трансформацій у Латинській Америці стала спільна ідентичність та культурна близькість.

Суттєвим чинником, який кристалізує ідентичність латиноамериканських народів і впливає на трансформаційні процеси в даному регіоні,безперечно, є географічне, а звідси і геополітичне розташування Латинської Америки. Обставину, яку не можна не врахувати, доцільно назвати стратегічно небезпечне геополітичне розташування і територіальну близькість Латиноамериканського континенту до світового лідера США. Ця обставина спричинила достатньо вагомий вплив на трансформацію Латинської Америки. Як уже зазначалось, США тривалий час здійснювала політичний та економічний тиск на країни Латинської Америки, чим блокувала розвиток, зміцнення й утвердження власної політики континенту. Латиноамериканська цивілізація уособлює у собі мозаїку культури, досвіду та мистецтва не лише індіанців, а й з рабів-африканців, переселенців із Європи, Азії, арабських країн. Її минуле необхідно розглядати через призму принципів та моделей побудови її майбутнього, яке вони намагаються створити, та через цілісність континенту, не розділеного жодними кордонами із людьми різних рас та культур, об’єднаних спільною ідеєю створення континентальної нації.

По-третє, єдина релігія. Не менш важливим чинником, який об’єднує латиноамериканців, є те, що більшість (80-95%) населення Латинської Америки сповідує католицизм.

По-четверте, соціокультурним чинником ми вважаємо єдину ідею латиноамериканської єдності й латиноамериканізму. Перші наукові концепції латиноамериканізму з’явилися ще у 20-тих роках XIX ст. Скажімо, Симон Болівар двічі озвучував ідею латиномариканської єдності. У XX ст. фрустрація латиноамериканців стосовно рівноправного співробітництва з США сприяла відродженню та поширенню ідеології “латиноамериканізму”, яка втілювалася в розробленні теоретичних концепцій, що пропагували створення власної політики, регіональної інтеграції в регіоні й позбавлення від “опіки” США. Одним із таких напрямів стали філософські й практичні концепції марксистської теорії, вдосконалені та інтерпретовані аргентино-кубинським революціонером Ернесто Че Геварою. Схожим змістом було наділено і поняття “кастроїзм”. Його сучасні науковці часто замінюють терміном “фіделізм”, що загалом відображав погляди Фіделя Кастро і згодом набуло у Латинській Америці вагомого значення.

До зовнішніх чинників суспільно-політичних трансформацій латиноамериканських суспільств варто зарахувати: по-перше, загальносвітові глобалізаційні тенденції, зокрема інтенсифікацію інтеграційних процесів. Інтеграційні процеси, котрі почали активно розвиватись у ХХ ст., набули глобального характеру. Внаслідок розвитку економічної глобалізації та стирання кордонів на шляху руху капіталу, зміцнення позиції транснаціональних корпорацій інтеграційні процеси набувають усе більше забарвлень. Особливе роль в цих процесах має МЕРКОСУР (Спільний ринок південного конусу – інтеграційне об'єднання, створене в 1991 р. Аргентиною, Бразилією, Парагваєм і Уругваєм, до якого в 2006 р. приєдналася Венесуела), що має на меті створення тісного союзу держав Південної Америки, спрямованого на досягнення гідного рівня життя її народів.

По-друге, впливовий чинник суспільно-політичних трансформацій – тривалий політичний та економічний тиск на латиноамериканські суспільства США. Латинська Америка довгий час перебувала в економічній та політичній залежності від США. Її вважали сировинним придатком Північної Америки, передовсім США, яка з часом тільки загострювалась і набувала оборонного характеру. Під ситуаційними чинниками трансформаційних процесів ми розуміємо сукупність умов, явищ, подій та фактів, що супроводжують або спричиняють суттєві зміни, впливають на їх перебіг. До них в контексті латиноамериканських реалій ми зараховуємо особливості співвідношення політичних сил у країнах Латинської Америки, зовнішні події, котрі інтенсифікували трансформаційні процеси.

Отже, можна дійти висновку: внутрішні й зовнішні чинники трансформації Латиноамериканського континенту сильно взаємопов’язані, а ситуаційні чинники могли мати короткочасний, але, безсумнівно, прямий вплив на розвиток політичних процесів у досліджуваному нами регіоні. Тому в комплексі ці чинники зумовили процес трансформації політичного, економічного та інших аспектів життя країн латиноамериканського континенту.