Политология/8. История и теория политических партий. Партийное строительство

Бондарук І. В., Лютко Н.В.

Хмельницький національний університет, Україна

Політичні коаліції та їх різновиди

Термін «коаліція» латинського походження і означає об’єднання, союз. Один із найпопулярніших англійських словників «Webster’s New World College Dictionary» визначає коаліцію як союз фракцій, націй та ін., створений з певною метою, подібно до того, як об’єднуються політичні партії за часів національної небезпеки. Хоча політичні словники тлумачать термін «коаліція» у декількох сенсах: по-перше, як політичний і військовий союз двох або більше держав проти спільного супротивника; по-друге, як угоду, укладену партіями або громадськими діячами для координації зусиль[2, С.2] .

Також під коаліцією розуміють двох або більше акторів, які домовилися координувати свої дії, а також соціальну групу, яка свідомо створюється на якийсь період для досягнення певної мети.

Український дослідник Ю.Шведа визначає, що коаліція – це міжпартійна угода з приводу здійснення влади (урядова, правляча коаліція). Учасниками коаліційної угоди виступають тільки ті політичні партії, які володіють коаліційним потенціалом. Діяльність партії в рамках коаліції визначається її коаліційною стратегією.[4].

У політичній науці найчастіше виділяють партійні, парламентські та виборчі коаліції.

Партійна коаліція — форма співпраці між політичними партіями, які, спираючись на існуючі можливості та умови, об'єднуються задля реалізації поставленої мети[3]. Політичні партії, які приймають участь у формуванні партійної коаліції ризикують, що в рамках міжпартійної конфігурації вони можуть втратити свою ідентичність однак переконання, що остаточний результат принесе більше користі є для них переважаючим. В суспільствах, які характеризуються високим рівнем фрагментаризації політична еліта може застосовувати стратегії або конфронтації або кооперації. Згідно із А.Лійпхартом коопераційна діяльність характерна переважно для консенсусних демократій. 

Найчастіше вживаним поділом партійних коаліцій є поділ їх в залежності від кількості учасників на двопартійні і багатопартійні. В залежності від розміру партій, які формують партійну коаліцію вони поділяються на коаліції великих партій, малих і середніх коаліцій. В залежності від мети формування коаліції вони поділяються на виборчі (для спільної участі у виборах), тимчасові (для досягнення якихось тимчасових цілей), а найчастіше формують вони парламентські коаліції (для формування і діяльності уряду або опозиції йому). 

Виборчі коаліції - це тимчасове порозуміння кількох партій з метою виставлення на виборах спільних списків кандидатів.[3]

Формування виборчих коаліцій відноситься до числа  найважливіших виборчих стратегій політичних партій. При формуванні виборчих коаліцій політичні партії виходять з того, що спільно вони досягнуть кращих результатів ніж окремо. Учасники коаліції стараються шляхом об’єднання своїх зусиль і ресурсів досягнути такої нової якості яка б давала їм можливість зібрати більшу кількість голосів виборців ніж дані партії збирають окремо. У зв’язку із цим виборчі коаліції поділяються на: а) аддитивні, б) субаддитивні, в) супераддитивні. 

З правової точки зору політичні партії можуть приймати участь у виборах як 1) партійні коаліції, 2) передвиборчі блоки, 3) окремі партії. В кожному окремому випадку законодавець передбачає інші формальні вимоги до суб’єкту виборчого процесу, що теж може бути певним застереженням для формування виборчих коаліцій.

Коаліції які створють партії для забезпечення своєї парламентської діяльності називаються парламентськими. У політології виділяють декілька типів парламентсько-урядових коаліцій. Основним критерієм при з’ясуванні типу коаліції назвемо кількість політичних сил, що їх створили та членів парламенту, які до них входять. У зв’язку з цим виділяють: 1) коаліції політичних сил, що контролюють недостатню для отримання більшості кількість мандатів у парламенті; 2) коаліції політичних сил, що контролюють більшість у парламенті за умови, що всі учасники коаліції залишаються в її складі; 3) коаліції політичних сил, що продовжуватимуть контролювати більшість у парламенті навіть за умови, якщо хто-небудь з учасників коаліції (крім найбільшого) вийде з її складу; 4) коаліція найбільш впливових партій (блоків) з різних політичних таборів, що контролюють якомога більше мандатів[1]. Більшість вчених вказують на те, що “золотий вік” багатопартійного парламентаризму вже відійшов і після ІІ світової війни маємо ми справу із партійними коаліціями, які формуються в умовах розпорошення політичних сил. [5]

Література:

1. Борисенко А. Типологізація парламентсько-урядових коаліцій після парламентських виборів у Польщі 2005 р. та в Україні 2006 р / А. Борисенко // Studia politologica Ucraino-Polona . - 2011. - Вип. 1. - С. 141-148. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Spup_2011_1_22.pdf

2. Гончарова Т. Особливості процесу формування парламентських коаліцій

/ Т. Гончарова // Віче. - 2009. - N3. - С. 2-4.

3. Партійна коаліція/ - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Партійна_коаліція

4. Шведа Ю. Р. Політичні партії: Енциклопедичний словник. /Шведа Ю.Р. – Львів: Астролябія, 2004. – 500 с. – Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/faculty/Phil/Shweda_slovnyk.htm

5. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посібник. /Шведа Ю. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 325 с. – Режим доступу: http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/iplp_kspd_Shveda%20U%20R%20Teoriia%20politichnih%20partii%20i%20partiinih%20sistem/600.html