Право/2. Адміністративне і фінансове право

Гладищук І.О.

Національний університет Державної податкової служби України

Особливості оподаткування прибутку підприємств у Німеччині

Наразі, коли Україна знаходиться у кризовому економічному становищі, а самі підприємства здійснюють свою господарчу діяльність під значним податковим тягарем, доцільно розглянути систему оподаткування нашої держави у порівнянні з більш економічно розвинутими зарубіжними країнами. Ефективність системи оподаткування в цілому й кожного податку окремо досліджується через вивчення об’єкта оподаткування, механізмів справляння даного податку, ставки, а також строки сплати. Особливої уваги потребує визначення оподаткування прибутку підприємств.

В сучасній фінансовій науці зарубіжному досвіду оподаткування прибутку підприємств присвяченні праці В. Вишневського, А. Даниленка, О. Данілова, Я. Жаліла, Ю. Іванова, А. Крисоватого, В. Мельника, С. Онишко, А. Соколовської та інших. Науковці займаються питанням визначення податку на прибуток, його місцем і значенням у системі оподаткування, методикою його справляння в різних країнах світу.

Оподаткування прибутку підприємств в Україні має певні недоліки, зокрема: відсутність рівних умов оподаткування юридичних осіб (застосування спрощеної системи оподаткування), постійні зміни в податковому законодавстві. Також залишаються невирішеними такі питання, як нерівномірність надходження даного податку протягом року та незацікавленість органів місцевого самоврядування в розмірах надходжень податку, і, як наслідок, відсутність їх впливу на даний процес.

Метою досліджень є вивчення зарубіжного досвіду Німеччини щодо справляння податку на прибуток, який буде доречним для удосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств України.

В останнє десятиліття ХХ ст. у Німеччині склалася несприятлива економічна кон’юнктура. В результаті почався відтік капіталу і висококваліфікованих спеціалістів з країни, сповільнилося економічне зростання, зросло безробіття. Для вирішення цих проблем у 2001 році було розпочато податкову реформу. Реформа передбачала поетапну реалізацію заходів, спрямованих на подолання відставання ФРН у міжнародній податковій конкуренції. Загальний сенс реформи полягає у лібералізації оподаткування.

Податок на прибуток корпорацій (корпоративний податок) – податок на фактично отриманий прибуток корпорацій (компаній) усіх форм власності. У доходах бюджету питома вага цього податку протягом багатьох років знаходиться на рівні 2 – 6%. Проте він відіграє значну роль у регулюванні виробничо-фінансової діяльності підприємств. Корпоративний податок справляється в комплексі з податком на доходи від капіталу, що стягується з фізичних осіб безпосередньо при виплаті доходів з капіталу: дивідендів і відсотків (процентів). Податок на капітал забезпечує близько 4% загальної суми податкових надходжень. Оподатковуванню підлягає сума дивідендів після сплати корпоративного податку [2].

У 2001-2002 роках відбулося зниження ставки корпораційного податку з 40% до 25% для юридичних осіб та мінімальної ставки з 22,9% до 19,9% для прибуткового податку із фізичних осіб, максимальна ставка була встановлена у межах до 48,5% [4].

У ФРН встановлено різні рівні корпоративного податку для нерозподіленого прибутку і прибутку, що розподіляється у вигляді дивідендів. На перший погляд, має місце подвійне оподаткування прибутку: спочатку на рівні фірми, а потім – на рівні акціонерів. З метою усунення подвійного оподаткування в ФРН застосовують систему заліків.

Система заліків діє за досить складною процедурою. До 2004 року сума нерозподіленого прибутку оподатковувалася за ставкою 40%, після розподілу прибутку – 30%. Залишок розподіленого прибутку, тобто дивіденди акціонерів готівкою, повторно обкладаються податком на доходи від капіталу (ставка 25%)[5]. Нараховані суми за даними двома актами оподаткування порівнюють із податком, розрахованим за шкалою прибуткового податку. Якщо податок, розрахований за схемою прибуткового податку, перевищує суму податку на розподілений прибуток, то акціонер доплачує відповідну різницю, в противному разі він одержує компенсацію. Для акціонера податок на розподілений у його користь прибуток по формі є авансовим платежем прибуткового податку.

З 2004 року максимальна ставка корпоративного податку знижена до 28,5%, а оподаткування прибутку, розподіленого в порядку дивідендів, залишається на рівні 30%, що тепер стимулює процеси нагромадження прибутку як капіталу. Далі у 2012 максимальна ставка корпоративного податку була підвищена. На сьогоднішній день у Німеччині встановлені дві ставки: на прибуток, який не розподілений, – 50%, та на прибуток, який розподілений, – 36%. Це робиться з урахуванням того, що при нерозподіленому прибутку оподатковуються дивіденди акціонерів прибутковим податком. Широко застосовується прискорена амортизація, яка дає змогу в перший рік придбання обладнання списувати до 50% його вартості, а в перші три роки – до 80% [4].

Декларацію про прибутки за минулий податковий період (календарний рік) корпорації-платники подають до 31 травня поточного року. Декларація містить дані про: прибуток (збиток); відрахування в резервні фонди; адміністративні затрати, пов’язані зі сплатою податків всередині країни і за кордоном (корпораційного, на дивіденди, на майно та ін.); виплати членам ради директорів; інвестиції в іноземні компанії та деякі інші показники. До податкової декларації додають бухгалтерський баланс, розрахунок прибутків і збитків, акт ревізії, рішення зборів акціонерів. Платежі податку вносять щоквартально до 10 числа в березні, червні, вересні, грудні. На основі декларації підлягаюча сплаті сума податку уточнюється з відповідною доплатою чи поверненням переплати.

Способи відбору платників податків для проведення документальних перевірок у Німеччині

Податковий орган ФРН на власний розсуд приймає рішення про призначення перевірок, їх терміни та обсяг. Робота з проведення контрольних перевірок організовується на основі планів, які затверджуються щорічно і щоквартально керівником податкового органу. Вищі податкові інстанції практично не беруть участі у складанні вказаних планів. Однак їм надано право самостійно проводити перевірки окремих платників податків за своїм вибором.

Передбачено два способи відбору платників податку для проведення документальних перевірок:

- випадковий відбір – передбачає вибір об’єктів для проведення контрольних перевірок на основі використання методів статистичної вибірки;

- спеціальний відбір – забезпечує цілеспрямований вибір платників податків, про яких є інформація відносно високої вірогідності податкових порушень.

При відбиранні підприємств для проведення перевірок першочергова увага надається аналізу наступних факторів:

- наявність великих змін у структурі податкового балансу підприємства порівняно з податковим балансом на момент останньої перевірки;

- сумніви щодо повноти обліку доходів підприємств (при цьому широко використовують співставлення з показниками дохідності інших відповідних підприємств);

- співвідношення вкладень приватних коштів у розвиток підприємства і обсягів вилучення матеріальних і фінансових коштів для особистого користування (переваження вкладів над вилученням протягом тривалого терміну є основою для призначення перевірки);

- інформація про порушення податкового законодавства, що надійшла від інших контролюючих організацій (податкові органи мають право отримувати інформацію про платника податків, яка відноситься до комерційної таємниці, у тому числі про банківські операції, якщо тільки існують суттєві підстави підозрювати, що даним платником податків здійснено податкове правопорушення);

- продаж (придбання) земельних ділянок, зміни в правах користування земельними ділянками у випадку появи в результаті проведення таких операцій значних сум доходів (збитків) підприємств;

- реалізація іншого майна у великих розмірах, коли виникає сумнів щодо повноти відображення одержаних доходів у податковій декларації;

- участь у фінансово-господарській діяльності інших підприємств (наявність фінансових вкладів, цінних паперів);

- придбання, відчуження, реорганізація, припинення діяльності підприємства;

- отримання фінансових дотацій від держави, що викликають необхідність здійснення контролю за дотриманням умов державного субсидіювання;

- інформація про здійснення підприємством значних експортних (імпортних) операцій;

- попередні відрахування сум податку з обороту з точки зору дотримання підприємством умов для здійснення таких відрахувань;

- приріст майна платника податків невідомого походження[3].

Загалом, попри унікальну множинність і розмаїтість податкової системи, для Німеччини властивий високий ступінь збирання податків. Такий результат обумовлений декількома факторами: дисципліною і відповідальністю платників податків; національною схильністю до установленого порядку; високим рівнем професіоналізму персоналу податкової служби; докладним, якісно розробленим податковим законодавством, яке, зазвичай, виключає суперечливу інтерпретацію окремих положень, а тому зводить до мінімуму конфлікти між платниками і податковими органами з приводу змісту норм закону.

Висновки. Проаналізувавши оподаткування прибутку підприємств у Німеччині можна зробити висновок, що для поліпшення свого становища Україні необхідно поступово знижувати податкове навантаження, використовуючи міжнародний досвід, адаптуючи його до специфіки та умов розвитку нашої країни, створювати умови, в яких майже неможливо буде ухилитися від сплати податкових зобов’язань, що призведе до поступового збільшення надходжень до державного бюджету. Також треба подбати про те, щоб податкові надходження були доцільно розподілені. За умови ефективного реформування податкової системи в частині зниження реального податкового навантаження, Україна матиме шанси стати серйозним суб’єктом податкової конкуренції на світовому просторі.

Література:

1.Вільшанський С.Д. Удосконалення системи прямого оподаткування в Україні // Фінанси України. – 2008.- №2.

2. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування. – К.: Парламентське видання, 2001. – 216 c.

3. Дорош Н.І. Податкова система України і розвинутих зарубіжних країн (Порівняльний аналіз) // Фінанси України. – 1998.- №6.- с.75-82.

4. Литвиненко, Я. В. Податкові системи зарубіжних країн : навч. посібн. / Я. В. Литвиненко, І. Д. Якушик. – К. : МАУП, 2010. – 208 с.

5. Мединська, Т. В. Теоретико-методологічні підходи до визначення податкового навантаження / Т. В. Мединська // Модернізація суспільного сектора економіки в умовах глобальних змін – Тернопіль : Вид-во ТНЕУ, 2010. – С. 232-236.