Право/ 6. Борьба с экономическими преступлениями.

Дерев'янко М.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Ознаки гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Права та свободи людини і громадянина набувають своєї актуальності під час нетипових випадків соціального існування. Серед таких нетипових випадків буття людини чільне місце посідає тримання особи під вартою. Тримання під вартою, відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу [1] і полягає в ізоляції підозрюваного, обвинуваченого від суспільства, ув’язненні (арешті) й утриманні його під вартою на встановлених законом підставах і умовах [2, С. 175]. Його винятковість та ізоляція особи від суспільства вказує на необхідність обов’язкового дотримання гарантій прав та свобод особи під час його застосовування.

Гарантії прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є похідними від кримінальних процесуальних гарантій прав і свобод людини і громадянина. Однак, враховуючи те, що вони стосуються тримання під вартою то наділені власними особливостями. Тезисно дозволимо собі вважати такими особливостями гарантій наступні:

1. здійснюється гарантування належної процедури застосування виключення із конституційного права кожної людини на свободу та особисту недоторканість;

2. ці гарантії поширюються на широку сферу діяльності особи, щодо якої застосовують запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (наприклад, піклування про неповнолітніх дітей особи, охорона майна та житла, повідомлення рідним про застосування запобіжного заходу, медична допомога особі тощо).

3. ці гарантії діють системно та постійно, а юридичним фактом їх виникнення є або момент фактичного затримання особи, або момент отримання підозрюваним, обвинуваченим копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

4. ці гарантії припиняють свою дію у випадку виникнення наступних юридичних фактів: а) відкликання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; б) у разі постановлення ухвали слідчого судді, суду про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; в) у разі постановлення ухвали слідчого судді, суду про задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’який; г) після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та перевірки документа, що підтверджує її внесення уповноваженою службовою особою місця ув’язнення; д) у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою е) у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є) у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 КПК України «Загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини» (Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи); ж) у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою.

5. у випадку порушення гарантій передбачаються заходи реагування, що пов’язані із скасуванням процесуальних рішень і/або відшкодуванням завданої шкоди.

Зазначені особливості кримінальних процесуальних гарантій застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою набувають свого прикладного значення та мети існування лише під час їх реалізації.

Можна стверджувати, що реалізація гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є введення їх вимог в кримінальну процесуальну поведінку сторін кримінального провадження та суду при здійсненні прав та обов’язків в межах кримінального провадження.

Сутність реалізації гарантій прав та свобод особи при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (далі – реалізація гарантій) можна простежити у ознаках такої реалізації:

1. Реалізація гарантій передбачена кримінальним процесуальним законодавством, у його розумінні в ст. 1 КПК України та ч. 5 ст. 9 КПК України.

2. Реалізація гарантій здійснюється сторонами кримінального провадження (стороною захисту та стороною обвинувачення) та судом, які можна визначити як суб’єкти реалізації гарантій.

3. Метою реалізації гарантій в широкому розумінні є досягнення завдань кримінального провадження, що передбачені в ст. 2 КПК України, у вузькому розумінні – додержання прав і свобод особи, в т.ч. права на свободу та особисту недоторканість, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

4. Реалізація гарантій здійснюється у формах дотримання, виконання, використання та застосування. В той же час, застосування гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш врегульованою нормами права та володіє імперативним характером.

5. Реалізація гарантій наділена комплексним характером, оскільки передбачає поєднання застосування гарантій, їх дотримання, використання та виконання їх вимог. Відповідно є системою процесуальних дій суб’єктів реалізації направленою на досягнення вище встановленої нами мети, шляхом вибору ними оптимальної поведінки.

6. Реалізація гарантій можлива лише в межах правомірної поведінки суб’єктів, а у випадку неправомірної поведінки, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту реалізації підлягає комплекс гарантій, що містять ретроспективний характер та пов’язані з процесами відновлення попереднього становища та юридичної відповідальності.

Реалізація гарантій може бути здійснена в цілому, щодо прав і свобод особи при застосуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, так і окремо щодо підстав застосування тримання під вартою, щодо порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо строків тримання під вартою, щодо поводження із особою, щодо якої застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, щодо охорони її майна та піклування про неповнолітніх дітей тощо.

Література:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI [Електронний ресурс]: ‒ Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page6. ‒ Назва з екрану.

2. Чорнобук В. Актуальні питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою / В. Чорнобук // Слово Національної школи суддів України. ‒ 2013. ‒ № 4. ‒ С. 175-185.