Шевченко
Єлізавета Анатоліївна
Дніпропетровський
державний університет внутрішніх справ, Україна
Поняття
господарської процесуальної форми
Майже кожне
дослідження в царині господарського процесу тим чи іншим чином стосується питання
господарської процесуальної форми. Однак розуміння цієї категорії не є сталим у
науці і відрізняється широким спектром тлумачень. Найбільш вагомим чинником
такого становища є складність і неоднозначність зазначеного поняття, що на фоні
його актуальності та потрібності в науці втілюється в значній кількості
відтінків розуміння і застосування.
Господарська
процесуальна форма є предметом дослідження багатьох науковців. Фундамент цього
поняття сформовано працями В. М. Грошеньова., Г. В. Дуднікової, О. А. Беляневич, А. О. Латкіна, Н. О. Рассахатської, О. С. Фонової.
Господарська
процесуальна форма будується на певних незмінних положеннях які не можуть бути
віднесені до того чи іншого виду і залишаються постійними величинами. В цих
положеннях, котрі складають сталий компонент
господарської процесуальної форми, відображається її сутнісна основа що втілює
галузеву специфіку.
На думку
Є.А.Таликіна до таких загальних положень господарського процесу слід віднести
наступні: статус господарського суду в процесуальних правовідносинах, загальні
принципи господарського процесу, доказування, як спосіб встановлення фактичних
обставин справи, стадійна структура провадження втілення в системі
загальнообов’язкових судових актів [1, c. 645].
Окремі вчені
не проводять достатнього розмежування господарської процесуальної форми із
іншими категоріями господарським процесом господарським процесуальним правом.
Зокрема, Є. А. Таликін вказуэ на те, що подібним чином трактує
господарську процесуальну форму М. К. Треушніков, охоплюючи цим поняттям усю діяльність
компетентних органів із захисту права [1].
Н. А. Чечина
пов’язує господарську процесуальну форму з сукупністю встановлених законом правил
[2]. Подібні підходи призводять до втрати поняттям господарської процесуальної
форми власного змісту та змішування з іншими поняттями процесуального права і
врешті-решт до заперечення доцільності існування досліджуваної категорії.
Інші визначення
не містять істотних ознак господарської процесуальної форми. Так, Н.А. Чечина
вважає надмірно спрощеним, і ми цілком підтримуємо її думку, визначення
запропоноване М. С. Строговичем, який вказує тільки на сукупність
встановлених умов з вчинення процесуальних дій учасниками процесу на виконання
їхніх прав і обов’язків [3] не встановлюючи ні обсягу досліджуваного поняття ні
мети існування господарської процесуальної форми ні кола відносин на яке вона
поширюється.
В окремих
випадках навпаки визначення перевантажене зайвими несуттєвими деталями. Зокрема
А. А. Латкін додає до визначення господарської процесуальної форми
такі ознаки, як динамізм та можливість змінювання в рамках видів стадій та
інститутів судочинства [4]. Не заперечуючи наявності відповідних ознак
зауважимо, що вони не є в цьому випадку такими, що утворюють визначення вказаного
поняття. Тобто і динамізм і змінюваність мають розглядатися не в якості ознак
що окреслюють визначення господарської процесуальної форми, а при більш детальному
вивченні як її властивості .
Ряд запропонованих
визначень будується виключно стосовно позовного провадження ігноруючи виконання
судом з використанням господарської процесуальної форми інших функцій. Подібні
поняття сформульовані А. А. Латкіним, Г. В. Дудниковою.
Очевидно, що на сучасному етапі господарська процесуальна форма охоплює не
тільки вирішення господарських спорів, але й інші функції суду (провадження
справ з банкрутства застосування запобіжних заходів. Тобто визначення, що не
стосується цих проваджень є неповним.
Є. А. Таликін
зазначає, що сучасний господарський процес є складною
системою елементів різного характеру покликаних виконувати власне призначення.
Йдеться про правовий статус суб’єктів процесуальні засоби акти гарантії строки
тощо. Господарська процесуальна форма організовує складне правовідношення,
котре має динамічний характер залучає значну кількість суб’єктів
характеризується розгалуженою системою інтересів і завдань. Закономірною є
структуризація господарських процесуальних відносин, що призводить до
формування відносно самостійних комплексів процесуальних дій.
В окремих
визначеннях господарська процесуальна форма пов’язується виключно з діяльністю
суду та не поширюється на діяльність інших суб’єктів. Наприклад подібний погляд
визначений А. А. Добровольським. Але не тільки суд а й інші учасники
процесу діють в рамках господарської процесуальної форми значна частина
приписів якої адресована сторонам представникам та іншим суб’єктам.
Не можна
уявити собі процесуальну форму, котра би регламентувала поведінку суду не
встановлюючи правил для інших учасників судочинства. Тобто, визначення
господарської процесуальної форми не може вважатися питанням досконало
дослідженим наукою. При з’ясуванні істотних ознак господарської процесуальної
форми слід зважити на те, що ця категорія застосовується тільки для організації
виконання функцій такого юрисдикційного органу, як господарський суд [1].
Тому
дивлячись на плюралізм думок науковців, вважаємо що можна погодитись з
визначенням господарської процесуальної форми, яке пропонує Є. А. Таликін.
Відповідно до якого господарська процесуальна форма - це заснована на
встановлених нормами права процедурах організація розумового процесу розгляду
та вирішення господарським судом справ віднесених до його компетенції
спрямована на забезпечення його справедливості та своєчасності.
Література:
1.Таликін Є.А. Проблема єдності господарської
процесуальної форми через призму її структури / Є.А. Таликін // Форум права. –
2013. – № 3. – с. 644-651
2.Строгович М.С. Курс советского уголовного процеса /
М.С.Строгович. – М. : Наука, 1968. – 470 с.
3.Чечина Н.А. Гражданская процесуальная форма,
процессуальніе нормі и производства / Н.А.Чечина, Д.М.Чечот // Юридическая
процесуальная форма: теорія и практика. – М., 1976. – С. 170-184.
4.Латкин А.А. Процусеальная форма разрешения дел в
арбитражном суде первуй инстанции: дис…..кандидата юрид.наук / Латкин А.А. –
Самара, 2003. – 196 с.