Фізична культура і спорт / 1.Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції

Савчук П.К.

Національна академія Національної гвардії України (м. Харків)

Аналіз показників якості функції рівноваги для визначення

функціонального стану військовослужбовців підрозділів

спеціального призначення

Успішне виконання завдань за призначенням військовослужбовцями Національної гвардії України підрозділів спеціального призначення відбувається при обставинах, які швидко змінюються, у переважній більшості екстремальних. Це вимагає від них максимального прояву всіх фізичних та спеціальних якостей, особливо координаційних здібностей. Певним чином провідне місце у формуванні та удосконаленні цих здібностей відводиться вестибулярному апарату, який крім основної аналізаторної функції, чинить різноманітні додаткові впливи на функції організму, які виникають в результаті іррадації збудження на інші нервові центри, що певним чином впливає на рівень виконання службово-бойових завдань покладених на військовослужбовців даного збройного формування.

Статокінетична стійкість являється одним із інформативних показників функціонального стану систем регуляції рухових функцій, протистояння до впливу укачування. Навантаження, які перевищують можливості військовослужбовців, особливо під час навчально-тренувальних занять зі спеціальної фізичної підготовки, призводять до втоми, що негативно впливає на техніку відтворення заданих рухів, обумовлених процесами у центральній нервовій системі. В комплекс поглибленого медичного обстеження бійців підрозділів спеціального призначення НГУ входять різні медичні тести: визначення частоти серцевих скорочень; дослідження нервово-м’язового апарату, системи дихання; ЕКГ та ін., але при цьому практично не використовують оцінку функціонального стану вестибулярного апарату. У цей же самий час під час службово-бойової діяльності військовослужбовців ефект від м’язових і вестибулярних навантажень нерідко підсумовується та здійснює суттєвий влив на їх працездатність, яка в свою чергу залежить від вегетативних реакцій, а саме від серцево-судинної системи.

Дослідження пози – це по суті один із способів дослідження роботи мозку в його різних аспектах, від найпростішої рефлекторної дуги, до складних процесів просторового сприйняття. У той же час малочисельні дані стабілометричних досліджень військовослужбовців, які знаходяться під впливом складно координаційних навантажень, відсутні порівняльні показники, які дозволяють сформулювати критерії оцінки вестибулярної системи.

Нами були проаналізовані стабілографічні показники курсантів взводів спеціального призначення НАНГУ. Перший показник, який було проаналізовано – площа еліпса, який характеризує робочу площу опори військовослужбовця (мав суттєві відмінності під час проведення проби), відмінність склала більше 30% (р<0,01). Менша площа еліпса відображає більш високий рівень стійкості. Під час розрахунку цього показника передбачалось, що координати центра руху розподілені по випадковому закону нормального розподілу.

Під час проведення проби із заплющеними очима відбувалося збільшення площі еліпса в обох групах, більший приріст у відповідності із законом вихідного рівня спостерігався в групі А (р<0,001), відмінність показників в групах порівняння зменшилася до 15%. Після проби «Ціль» відмінності площі еліпса встановлено не було. Вірогідно, навантаження нівелює здатність військовослужбовців утримувати рівновагу, що може відображати рівень їх розвитку військово-прикладних навичок, добрий розвиток координаційних здібностей.

Коефіцієнт стиснення – співвідношення довжини великої осі еліпса до малої, при пробі із відкритими очима був нижче в групі військовослужбовців А (р<0,05), відмінності складали близько 27%, при спробі із заплющеними очима різниця показників незначна, але в послідуючому (проба «Ціль») вона суттєво зросла (р<0,01). В динаміці мало місце зниження коефіцієнта стиснення в групі А (р<0,05). Певним чином існували якісні відмінності відхилення тіла в просторі, які не визначалися під час оцінки площі еліпса.

Індекс швидкості відображає середню швидкість зміни положення центра тяжіння під час проб (чим він вище, тим менше ортостійкий військовослужбовець). В початковому положенні у військовослужбовців групи А показники суттєво кращі під час виконання функціональних проб, індекс швидкості суттєво зростав в обох групах (р<0,05-0,01), і відмінності (як і показники площі еліпса) були менш виражені: достовірно вагомі під час проби із заплющеними очима (р<0,05) та були відсутні при пробі «Ціль».

Під час оцінки статокінетичної стійкості важливо враховувати співвідношення довжини кривої до середнього розкиду (показник оцінка руху). Покращення якості рівноваги супроводжується зменшенням обох показників, знижується у цілому і розкид коливань. В початковому положенні курсанти групи А мали більш низькі значення показників оцінки рухів, при пробі із заплющеними очима спостерігалася тенденція до підвищення його значень і зберігалися достовірні міжгрупові відмінності (р<0,05). Суттєвий ріст показників встановлено при виконанні проби «Ціль», як в групі А (р<0,001), так і в групі Б (р<0,05), в результаті чого ми не виявили міжгрупових відмінностей показників оцінки рухів.

В цілому оцінка стабілографічних показників дає підстави зробити висновок про більш високий рівень функціонального стану центральної нервової системи (вестибулярного аналізатора) у курсантів групи спеціального призначення А. У той же час, багаторічне тренування в процесі спеціальної фізичної підготовки із використанням комплексів фізичних вправ спрямованих на розвиток координаційних здібностей, дозволяє військовослужбовцям під час виконання складних проб враховувати свої показник, що свідчить про добрі компенсаторні можливості їх організму. У цьому зв’язку важливо визначити значення адаптації, що можливе під час вивчення показників повільно хвильової варіабельності ритму серця. Визначені нами показники можуть бути використані для подальшої розробки модельних функціональних характеристик військовослужбовців підрозділів спеціального призначення НГУ, відпрацювання критеріїв визначення рівня спеціальної фізичної підготовленості, успішності корекції програми бойової підготовки.