Різник Вероніка Сергіївна,

студентка 4 курсу економічного факультету

Запорізького національного університету, м. Запоріжжя

РОЗВИТОК КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В БАНКАХ

Постановка проблеми. В Україні досить гостро відчувається проблема недостатнього розвитку корпоративного управління у банківських установах. Поняття «корпоративне управління» не є новим для банківської системи України, проте сьогодні в банках лише формуються корпоративна етика та корпоративна культура, несприятливими є передумови та чинники розвитку корпоративного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми корпоративного управління в банках висвітлювалися у наукових працях іноземних економістів: Дж. Капріо, Р. Левіні, С. Джонсона, О. Радигіна, Р. Ла Порта. Дослідженням даного питанням займалися й вітчизняні вчені-економісти, серед яких: В. Задихайло, А. Сірко, Т. Осадча, Я. Головіна та ін. Однак у сучасних умовах необхідно враховувати зміни, які постійно відбуваються в суспільстві, впливаючи на перебіг економічних процесів і відображаючись у тому числі на формуванні корпоративного управління в банках України.

Метою дослідження є аналіз сучасних проблем формування корпоративного управління в банках та визначення перспектив застосування іноземного досвіду в практиці українських банків щодо розвитку корпоративного управління.

Виклад основного матеріалу. Існує досить багато визначень поняття «корпоративна культура», проте найбільш повним можна вважати таке: під терміном «корпоративна культура банку» розуміють, насамперед, управління діяльністю банку, здійснюване радою директорів та менеджерами вищої ланки із визначенням пріоритетних цілей бізнесу, врахуванням в роботі позицій зацікавлених сторін, здійсненням корпоративних дій, які забезпечують виконання правил забезпечення надійності банківського бізнесу та вимог нормативно-правових актів.

До основних недоліків корпоративного управління належить:

– непрозорість управління, неповнота даних, поданих банками на вимогу регулюючих органів;

– рекомендаційний характер національних стандартів та відсутність належної підтримки розвитку;

– недостатність повноважень незалежних аудиторів. Інвестори потребують точної та достовірної інформації, тому світовий досвід показує потребу у вияві даних щодо фінансових ризиків та ризиків, які супроводжують корпоративну структуру та управління в банківській діяльності;

– недостатність вимог до розкриття інформації про корпоративне управління у фінансовій звітності банків;

– неповноцінність та слабкий характер ринкових стимулів для підвищення якості корпоративного управління в українських банках;

– неусвідомлення важливості принципів корпоративного управління банками України [1].

Таким чином, рівень корпоративного управління досяг найбільшого розвитку в країнах, які мають розвинуті ринки капіталів (США, Великобританія, Німеччина) [2]. Найбільший вплив на корпоративне управління банку справляє модель корпоративного управління самої країни. Виділяють дві моделі: американську і континентальну (німецьку), які принципово різняться між собою. Для американської моделі характерним є висока розпиленість акціонерного капіталу – у більшості банків немає жодного акціонера, якому належить більше 1% сукупного банківського капіталу. В англо-американській моделі банкам найчастіше відведена роль емітентів, ретельним є ряд обмежень на видачу позик одному позичальнику (в США позика не може перевищувати 15% капіталу банку, а в Англії – 10%).

Підвищення якості корпоративного управління досягається також за рахунок залучення незалежних директорів (осіб, що не пов’язані фінансовими, родинними чи іншими зв’язками з банком) і формуванню комітетів рад, створенню комітетів аудиту, з винагород і призначень.

Континентальній моделі притаманна висока концентрація акціонерного капіталу, німецькі банки дуже часто виконують роль емітента й інвестора. Питома вага німецьких банків ґрунтується на перехресному володінні акціями.

Диверсифіковані фінансово-промислові групи в Німеччині стали результатом міжгалузевої інтеграції концернів навколо таких великих банків: «Deutsche Bank», «Dresdner Bank», «Commerzbank», які управляють в сукупності більше 80% акціонерного капіталу в країні [3].

Аналіз іноземного досвіду в сфері корпоративного управління показує, що кожна з моделей має як сильні сторони, так і суттєві недоліки. Так, американська модель сприяє становленню системи із сильними лідерами та ефективною структурою прийняття рішень, високим рівнем емісійної активності. Проте, критиці піддається нездатність проведення належного контролю менеджерів. В континентальній системі наявна чітка підзвітність, але низька емісійна активність, нерівне відношення до інвесторів та повільність прийняття рішень призводять до суттєвої критики.

Корпоративне управління в банківських установах має передбачати наявність таких елементів:

– етичних основ діяльності банку;

– дотримання всіх нормативно-правових вимог;

– досягнення стратегічних завдань.

Проведення якісного корпоративного управління в банку має передбачати постійну активну взаємодію та співробітництво між акціонерами, клієнтами та іншими учасниками процесу управління [4].

Проведення дієвого корпоративного управління проявляється у необхідності застосування на практиці основ корпоративної культури: створення дружньої та теплої атмосфери між усіма учасниками корпоративних відносин, недопущення незаконних та неприпустимих методів конкурентної боротьби, припинення ігнорування основ корпоративної етики, забезпечення рівного відношення до всіх акціонерів, своєчасне, правдиве, неупереджене розкриття та надання інформації всім користувачам, запровадження всеосяжної системи контролю та аналізу угод банку, вдосконалення та моніторинг корпоративного управління на постійно діючій основі [5].

На жаль, сьогодні в Україні банки задовольняють лише ті заходи, які відповідають їх можливостям та особистим інтересам та сприйняттю керівництва банку. Використовуються лише ті принципи, які відображають готовність персоналу, що призводить до певного ігнорування у практичній діяльності методів корпоративного управління та сприяє погіршенню якості безпеки банківської діяльності.

Висновки. Досить тривалий період часу українські банки не приділяли належної уваги питанню корпоративного управління. В Україні на сьогоднішній день немає чітко сформованої стійкої моделі корпоративного управління. Використання міжнародних принципів корпоративного управління не знаходиться на належному рівні. Українськими банками ігноруються у багатьох випадках питання формування незалежних керівників, створення комітетів наглядової ради, ефективне управління ризиками. Розвиток корпоративного управління можливий у разі зацікавленості вітчизняних банків в інвестиційних коштах, ефективності політики НБУ у сфері корпоративних відносин та впливу фондового ринку. Трансформаційні процеси в економіці України та в банківській структурі мають спиратися на використання прийомів корпоративної культури.

Література

1. Головіна Я.С. Регулювання корпоративного управління в банках України / Я.С. Головіна // Вісник соціально-економічних досліджень. – 2012. – № 45. – С. 220–225 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/670/1/Головіна%20Я.С.%20Регулювання%20корпоративного%20управляння%20в%20банках%20України.pdf.

2. Осадча Т.І. Корпоративне управління у банках: принципи ефективної системи / Т.І. Осадча // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/923/1/Osadcha.pdf.

3. Денис О.Б. Корпоративне управління в банках: зарубіжний досвід та вітчизняна практика / О.Б. Денис // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://fkd.org.ua/pdf/2012_1/7.pdf.

4. Маковоз О.С. Роль корпоративного управління в безпеці банку / О.С. Маковоз // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.univd.edu.ua/general/publishing/konf/finbezpeka/59_makovoz.pdf.

5. Вовк К.Я. Особливості корпоративної культури в банку / К.Я. Вовк // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/1203/1/Вовк%20К.Я.%20Особливості%20організації%20корпоративної%20культури%20в%20банку.pdf.