К.п.н. Масич В.В.

Українська інженерно-педагогічна академія, Україна

Історико-хронологічний огляд ідей професійно-творчої підготовки майбутнього педагога

Історію питання підготовки майбутнього педагога до професійно-творчої діяльності можна умовно розділити на кілька періодів її розвитку. Для розробки даного питання визначальним є підхід Є. Дніпрова [1], який виділяє періоди в розвитку школи, що відповідають чотирьом шкільним реформам: 1 період (1918-1936 рр.), пов'язаний з розробкою загальних питань підготовки вчителів до професійно-творчої діяльності; 2 період (1936-1984 рр.) – період розробки психолого-педагогічних основ підготовки вчителів до професійно-творчої діяльності та практичне вирішення цієї проблеми через аналіз та узагальнення педагогічної теорії та діяльності педагогів, що творчо працюють; 3 період (1984-1998 рр.) – період активного руху, характерним для якого є подальший імпульс у науковому вивченні і розробці питання підготовки вчителів до професійно-творчої діяльності з урахуванням інноваційного навчання та сучасних тенденцій розвитку суспільства.

У перший період при розробці проблеми підготовки вчителів до творчої професійно-педагогічної діяльності осмислюються передові педагогічні ідеї Н. Бунакова, В. Вахтерова, П. Каптерова, Д. Менделєєва, Л. Толстого, К. Ушинського та ін., а також різні педагогічні теорії: педагогіка трудової школи Г. Кершен-Штейнера, «Школа дії» В. Лая, прагматична педагогіка Д. Дьюї тощо [2, с. 23].

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що в даний період: здійснювалася наукова і теоретична розробка підготовки майбутніх педагогів до професійно-педагогічної діяльності, а також робилися спроби обґрунтування ідеї підготовки майбутніх педагогів до творчої педагогічної діяльності (П. Блонський, Н. Крупська, А. Луначарський, А. Макаренко, М. Пістрак, М. Покровський та ін.); приділялася увага визначенню творчих здібностей майбутніх учителів через систему тестів, опитувальних листів, творчих завдань (Є. Кагаров, Г. Кутепов, П. Парібок та ін.); професійної придатності майбутніх вчителів (В. Бехтерєв та ін.); розроблялися питання психологічного обґрунтування індивідуально-особистісного підходу у вивченні людини, в тому числі підготовки майбутнього педагога (Л. Виготський, П. Лесгафт, С. Швацький та ін.); відзначався різний характер дослідницького методу навчання, який переріс межі методу і, по суті, став дослідницьким підходом у навчанні та вихованні, у тому числі і майбутніх вчителів (Б. Всесвятський, Н. Попова, Б. Райков, І. Челюсткін і ін.); порушувалися питання методичної розробки підготовки майбутніх учителів до творчої педагогічної діяльності (Т. Маркар’ян та інші); проводився аналіз та узагальнення експериментальної творчої діяльності педагогів-практиків (В. Лубенцов, Б. Папков, Н. Соловцов і ін.); здійснювалося наукове фізіологічне обґрунтування діагностики типологічних особливостей особистості (В. Бехтерєв, І. Павлов, С. Шацький).

Під час другого періоду в зв'язку з введенням нових навчальних програм і нової організації навчально-виховного процесу пред'являються і особливі вимоги до підготовки майбутніх педагогів, а саме: створюються наукові праці про формування особистості вчителя, його індивідуальності (А. Ковальов, Н. Левітов, М. Петров, Г. Прозоров і ін.); робляться перші спроби професіографічного вивчення особистості майбутнього вчителя (С. Гусєв, Н. Левітов, М. Рубінштейн, Т. Чугуєва та ін.); з'являється інтерес до творчої особистості вчителя як чинника, що визначає успіх навчання та виховання [3, с. 18]; узагальнюється і теоретично осмислюється педагогічна діяльність П. Блонського, Л. Занкова, А. Макаренко, В. Сорока-Росинського, С. Шацького та ін.; подальшого розвитку набуло обґрунтування особистісного підходу, провідної ролі мотивізації в діяльності людини (Л. Леонтьєв); проблема активності і самостійності студентів у процесі навчання стала розглядатися в поєднанні з керівною роллю вчителя (Б. Єсіпов, І. Огородников, П. Шімбірев, Н. Шульман та ін).

Проблема підготовки майбутніх педагогів до творчої діяльності акцентується не лише на їхніх особистих якостях та діагностиці професійних здібностей, а увага зосереджується на навчанні педагогічній діяльності. Так, з кінця 50-х років ХХ ст. проблемі підготовки майбутніх педагогів до творчої педагогічної діяльності було дано новий імпульс, а саме: отримали продовження дослідження Н. Кузьміної, І. Ісаєва, Н. Тамаріна, що визначають структуру педагогічної діяльності, механізм і послідовність розвитку професійно значущих якостей майбутніх учителів, у тому числі творчих [4]; відбувалося дослідження педагогічної творчості вчителя (А. Азаров, Ф. Гоноболін, Н. Кузьміна, В. Сластьонін, Л. Спірін, А. Щербаков та ін.); знову зріс інтерес до професіограми (О. Антіпова, Ф. Гоноболін, Р. Маттельман, В. Яковлєв та ін.).

Відмінною рисою третього періоду є подальший активний рух в науковій розробці питання підготовки майбутніх учителів до творчої діяльності з урахуванням особливостей інноваційного навчання. Ідея інноваційного навчання орієнтована на розвиток готовності особистості до життя у суспільстві, що швидко змінюється, нового майбутнього за рахунок розвитку здібностей до творчості, до активних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми (В. Ляудіс).

Теорія педагогічної творчості відображена в дослідженнях М. Аверьянова, В. Загвязинського, В. Кан-Каліка, Н. Кузьміної, Н. Раченко, В. Сластьоніна, Б. Ліхачьова, Н. Яковлевої та інших, що підкреслюють необхідність становлення творчого стилю діяльності у майбутніх учителів (А. Комбс, К. Роджерс, А. Маслоу та ін.).

Ідея необхідності навчати майбутніх вчителів елементам творчості, залучаючи до різних видів дослідницької роботи розкривається в працях Г. Горелової, А. Найна, А. Хрістевої, Н. Яковлевої та ін.; можливості розвитку у кожного студента творчого підходу до діяльності в залежності від задатків (В. Крутецький, С. Рубінштейн, Б. Теплов та ін.); необхідності залучення студентів до творчої діяльності під час навчання (В. Краєвський) і виділення етапів творчого становлення майбутнього вчителя «від накопичення первинних педагогічних знань через накопичення фактів своєї власної практичної роботи до глибокого теоретичного осмислення цих фактів з метою самостійного використання усього арсеналу педагогічних засобів, без чого неможлива справжня творча робота» [5, с. 317].

Також вчені (Д. Богоявленська, В. Загвязинській, В. Краєвський, М. Поташник та ін.) намагаються визначити якості творчої особистості й особистості творчого вчителя; виділити етапи творчої діяльності: усвідомлення проблеми, вирішення проблеми, перевірка рішення (Я. Пономарьов, Н. Яковлева), наявність проблеми є потенційним джерелом творчості.

Ідея освоєння педагогічної творчої діяльності через оволодіння студентом передового педагогічного досвіду розкривається в працях Ю. Чабанського, В. Загвязинського, К. Золотарь, І. Раченко, М. Скаткіна, Я. Турбовської, Н. Тучнік, С. Чернова та ін.

Література:

1. Днепров Э.Д. Четвертая школьная реформа в России / Э.Д. Днепров. – М. : Интерпракс, 1994. – 241 с.

2. Моносзон Э.И. Становление и развитие советской педагогики 1917-1987 г. / Э.И. Моносзон. – М. : Просвещение, 1987. – 223 с.

3. Щербаков А.И. Психологические основы формирования личности учителя в системе высшего педагогического образования / А.И. Щербаков. – М. : Просвещение, 1967. – 266 с.

4. Кузьмина Н.В. Формирование педагогических способностей / Н.В. Кузьмина. – Л. : ЛГУ, 1961. – 98 с.

5. Дидактика средней школы. Некоторые проблемы современной дидактики / Под ред. М.Н. Скаткина. – М. : Просвещение, 1982. – 319 с.