Інноваційний підхід до розвитку особистості у сучасному

полікомунікативному просторі

Олена Кунашенко

У статті досліджено комунікативне забезпечення мовленнєвої здатності особистості та запропоновано теоретико-методичне забезпечення відповідних показників комунікативного критерію, які спрямовані на формування культури спілкування у сучасному полікомунікативному просторі

Ключові слова: культура спілкування, показник, теоретико-методичне забезпечення, комунікативне забезпечення

Инновационные подход к развитию личности в современном

поликоммуникативном пространстве

Елена Кунашенко

В статье исследовано коммуникативное обеспечение речевой способности личности и предложено теоретико-методическое обеспечение соответствующих показателей комунікативного критерия, которые направлены на формирование культуры общения в современном поликоммуникативном пространстве

Ключевые слова: культура общения, показатели, теоретико-методическое обеспечение, коммуникативное обеспечение

Innovative approach to the development of the individual in modern

polikommunikativnom space

Еlena Kunashenko

This article explores the communicative abilities of the individual providing speech and suggests theoretical and methodological support of relevant indicators of communicative criteria aimed at creating a culture of communication in the modern polikomunikatyvnomu space

Key words: communication culture, theoretical and methodical aspects, communicative issues

Освітній простір сучасності відображає система, яка сприяє ефективному засвоєнню різних напрямів спеціалізованих дисциплін, починаючи від вивчення фізичних властивостей, хімічних реакцій, оволодіння інформації про природу та закономірності явищ, які у ній відбуваються. Але сучасний комунікатор, який поринає у вир наукової інформації, відчуває своєрідний дискомфорт у ситуації, коли мова йде про уміння правильно відповідно до норм літературної мови, логічно і дохідливо сформувати думку або зрозуміло донести інформацію до співрозмовника. Наявність такої тенденції у полікомунікативному просторі має достатньо мотивацій для пояснення перешкод щодо розвитку спілкування та вироблення навичок культури мовлення. Вищі навчальні заклади не виробляють навичок розмірковувати над цією проблемою, спрямовуючи навчальний процес на оволодіння та засвоєння більшої кількості інформації стосовно навчальних дисциплін. Відповідна тенденція спостерігається і в повсякденному житті. Але слід враховувати важливий фактор сучасного освітнього часопростору, який вказує на те, що на світовому ринку сьогодні висуваються значно високі вимоги до розвитку як професійних навичок, так і культури спілкування. Саме тому, актуальність нашого дослідження полягала в обґрунтуванні теоретико-методологічної основи розвитку культури спілкування комунікатора в умовах освітнього простору, професійної підготовки, ґрунтуючись на теоретичному аналізі сучасних моделей розвитку культури спілкування відповідно до вимог світових досягнень у галузі педагогіки.

У ході нашої роботи над статтею ми опиралися на ґрунтовні наукові розробки авторів, методичні дослідження яких слугували підґрунтям у ході експериментальної роботи, а саме доцільно висвітлити роботи Балакшина Ж.А., Вансовської Л.І., Прохоренка Г.В., Носс Н.І., Кан-Калика І.П., Зазюна І.А., Костриці Н.М., Свистуна В.І., Ягупова В.В., Хуторської А.В., Пассова Е.І., Грибана Г.В., Кучерука О.А., Козляковського А.П., Ловко О.В., Платонов К.К., Емельянов Ю.Н, Шапаря В.Б. [2]; [8]; [5]; [10]; [7]; [15]; [9]; [1]; [6]; [3]; [11]; [4]; [16].

Удосконалення культури спілкування сучасної особистості вимагає обґрунтування загальних методичних принципів підвищення ефективності цього процесу.

У першу чергу слід розкрити зміст понять «методи» (мовознавчий та педагогічний терміни) і «метод виховання», що становитиме об’єкт нашого дослідження у запропонованій статті. У педагогічному словнику метод (грець. methodos – шлях, спосіб пізнання, дослідження) – спосіб побудови і обґрунтування системи знань; сукупність відносно однорідних прийомів, операцій практичної дії або теоретичного освоєння дійсності, які належать до вирішення конкретної задачі [13, с. 197].

Спираючись на актуальність комунікативних здібностей сучасного спеціаліста агропромислового комплексу у сучасних умовах професійної діяльності метою нашої статті було виокремлення комунікативного забезпечення формування культури спілкування, яке, на нашу думку, сприятиме новому рівню формуванню культури спілкування сучасного комунікатора.

Формуючи мету дослідження нами було виокремлено завдання, яке полягало у формуванні відповідної методичної бази, на основі якої було розкрито показники комунікативного критерію, а саме: розвиток техніки мовлення сучасного комунікатора; оволодіння вміннями слухати співрозмовника; наявність та вміння оперувати професійним словниковим запасом.

З метою встановлення сформованості у комунікатора комунікативного критерію було проведено дослідження, яке полягало у виявленні рівнів показників за допомогою таких методів: анкетування, опитування, тестування.

Попередньо нами було виокремлено якісні критерії, рівні та показники, які слугували теоретичним підґрунтям для діагностування сформованості рівня розвитку культури спілкування під час констатуючого експерименту.

Важливою умовою формування культури спілкування сучасного комунікатора є стимулювання їх прагнення до комунікативного самовдосконалення. Досягти цього можна шляхом посилення професійної спрямованості навчального процесу, наближення навчальних завдань, які пропонуються сучасним комунікаторам, до умов їх майбутньої професійної діяльності.

На шляху до усвідомлення особистості значення розвитку культури спілкування важливу роль відіграє особистість педагога, який здатен бути справжнім взірцем комунікативних умінь. Для такого викладача характерно і врахування особливостей людини, а звідси викладач повинен відволікатися від власних думок, знаходячи смисл сказаного учням і, відповідно, корегуючи їх мовлення, виправляючи неправильно вжиті слова або стилістично неправильно побудовані речення і, у такий спосіб, формувати діалог зі студентами, акцентуючи увагу лише на його особистості. Стосовно правильного педагогічного підходу влучно помітив І.В. Страхов, зазначаючи, що справжнього педагога повинно характеризувати простота у поводженні, щирість по відношенню до висловлювань студентів, довіра до студента без агресивної критики, прохання, яке не перетворюється у благання, звертання без фамільярності, рекомендації і прохання без наказового способу їх відтворення, вимог без придушення самостійності особистості того, кого вони виховують, навчають, формують [14, с. 16].

На нашу думку, важливою педагогічною умовою вдосконалення культури спілкування майбутніх фахівців є забезпечення професійної спрямованості навчання, що є можливим лише за умови правильного підбору методів та підходів навчання у викладанні фахових дисциплін та дисциплін гуманітарного циклу, що включає такі складові, як: розробка комплексу професійно орієнтованих ситуативних завдань, які б сприяли розвитку умінь ділового спілкування. Так, наприклад, значним недоліком на шляху формування культури спілкування майбутнього спеціаліста є недостатня кількість годин навчального курсу «Педагогіка і психологія», що вивчається лише протягом одного семестру на першому курсі і, у свою чергу, не здатен забезпечити достатній рівень соціалізації та професійної підготовки до міжособистісної взаємодії у майбутній професійній діяльності. Тому, ми вважаємо, що запропонований нами методичний комплекс здатен створити умови ефективного формування комунікативних здібностей та культури спілкування.

У зв’язку з тим, що зміст нашого завдання полягав у виявлення рівнів комунікативного забезпечення сформованості у комунікатора культури спілкування щодо майбутньої професійній діяльності, були дані якісні характеристики кожному рівню, які відповідали комунікативному критерію.

Так, до високого рівня сформованості культури спілкування було зараховано комунікаторів, які мають сформованими усі компоненти готовності до комунікативної взаємодії, тобто: володіння унормованою літературною мовою, з боку якісного засвоєння граматичних норм, лексичних, орфографічних, орфоепічних; достатній лексичний запас, вміння оперувати словниковим запасом у процесі «живої» комунікації (лапки вставлені мною. – К.О.); уміння виявляти толерантне та доброзичливе ставлення до співрозмовника. Даний рівень оцінювався у чотири бали.

Комунікатори з достатнім рівнем сформованості культури спілкування характеризувало здатність володіти орфографічними знаннями, вмінням використовувати та логічно вмотивовувати терміни спеціальності, логічно вибудовувати мовлення. Стосовно збагачення мовлення різноманітними засобами вираження для таких студентів даний процес становив труднощі, що виявлялося у розмірковуваннях стосовно подальшої побудови речення. Даний рівень оцінювався у три бали.

До середнього рівня сформованості культури спілкування та культури спілкування віднесено недостатню підготовку теоретичної бази комунікативних умінь та знань, процес спілкування протікав хаотично, без урахувань норм державної мови; і таких студентів характеризували стилістично та граматично непродумані репліки; зволікання думкою партнера по спілкуванню, акцент на власних міркуваннях та відстоювання їх. Необхідні здібності комунікативних умінь та культури спілкування проявлялися не достатньо. Такий рівень було оцінено у два бали.

Низький рівень сформованості культури спілкування характеризувала абсолютна відсутність як теоретичних так і практичних умінь та знань щодо організації ефективного процесу спілкування. Для комунікатора такого рівня взагалі була притаманна відсутність усвідомлення необхідності удосконалення культури спілкування і самого процесу міжкомунікативного зв’язку. Даний рівень було оцінено в один бал.

На першому етапі нашого дослідження було зорієнтовано увагу на вивчення сформованості техніки мовлення як показника комунікативного компонента, що є невід’ємною та важливою складовою культури спілкування та мовлення в цілому.

Роль та значення мовних знань важно недооцінювати при підборі як методик так і їх важливій ролі у майбутній професійній діяльності. У першу чергу техніка мовлення буде ефективними тільки у тому випадку, якщо комунікативний стиль майбутніх спеціалістів у будь-якій сфері діяльності, його мовні та розмовні уміння, культура мови, відчуття мови, тактовність та послідовність будуть сформовані на достатньо високому рівні. Тому дослідження мовних умінь у комунікаторів проводилося під час вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)», що сприяло як ефективному формуванню даного показника так і надавало можливість контролювати рівень розвитку мовлення (інтонація, тембр, паузи, дихання, культура мовлення) протягом засвоєння курсу. Дані дослідження реєструвалися у спеціальних бланках, які вміщували інструкцію і зміст показників, ступінь виявлення яких оцінювався у «4» бали.

Дане тестування нашого експериментального дослідження дало можливість зробити висновок, що техніка мовлення для майбутніх фахівців відіграє значну роль у напрямі формування такого важливого показника як культура спілкування.

На нашу думку, дана методика підготує і допоможе майбутнього фахівця легше адаптуватися і соціалізуватися у ситуаціях полікомунікативного спілкування. Так, нами було запропоновано апробовану методику діагностики комунікативної установки В.В. Бойко [12, с. 298-311]. Зокрема, даний метод сприяє мобільності особистості під час спілкування, їх вмінню вільно, за власним бажанням та ініціативою, змінювати усталенні форми спілкування. Результати тестування вказали, що тільки 8% відсотків комунікаторів мають високий рівень даної моделі спілкування. Для таких майбутніх фахівців притаманне вільне відчуття себе у комунікативній взаємодії із партнером, комфортне самопочуття і у ситуаціях, коли різко змінюється ситуація спілкування. Зокрема, для таких особистостей притаманний вільний стиль спілкування та уміння прилаштовуватися під партнера по спілкуванню. Достатній рівень сформованості володіння технікою мовлення під час спілкування виявили 10% опитаних, для яких були властивими такі якості: необхідність бути під час спілкування «самим собою» (лапки вставленні мною. – К.О.), проявляти залежно від ситуації спілкування направленість мови на партнера, тобто схильність до партнерства під час спілкування. Середній рівень вияву даного показника комунікативного забезпечення мовленнєвої здатності був властивий для 15 % комунікаторів, які володіли технікою мовлення під час спілкування здебільшого ситуативно. Зокрема, слід вказати, що такі студенти здатні «одягати маску» (лапки вставленні мною. – О.К.), за якою властиво приховувати справжню енергетику негативного налаштування комунікативної установки, яка здебільшого є зрозумілою для сенсорних систем партнера. Саме тут з’являються проблеми, якщо людина намагається маскувати свій негативний настрій по відношенню до оточуючих, наприклад, на роботі. Справа у тому, що коли ви змушуєте себе стримуватися, бути коректним, виникає стан напруження. За даними тестування 20% опитаних виявили стабільність під час спілкування, інколи деяку ригідність, безініціативність, відтворюючи типову модель спілкування.

Вивчення сформованості в опитуваних респондентів такого важливого показника комунікативного критерію як вміння слухати співрозмовника ми використовували спеціально адаптований тест М. Снайдера «Чи вмієте Ви слухати» під редакцією Райгородського Д.Я. [12, с. 559-561]. У тесті було запропоновано вказати на ситуації, які викликають у Вас незадоволення або роздратування під час розмови з будь-якою людиною, товаришем, співробітником, керівником, випадковим співбесідником. Зокрема, тест був спрямований на виділення головного у повідомленні, утримуванні уваги на повідомленні співрозмовника, вміння аналізувати хід власної бесіди, через відповідну реакцію співрозмовника, у ролі якого можуть виступати різні соціальні групи осіб. Запропонований тест дає можливість оцінити рівень розвитку та сформованості у комунікатора уміння слухати партнера під час бесіди: високий, достатній, середній або низький.

За результатами тестування, які відображенні у таблиці 1.1., можна схарактеризувати загальну картину вміння слухати співрозмовника під час бесіди. Так, можна стверджувати, що між ресопндентами контрольної та експериментальної груп немає кардинальних відмінностей щодо сформованості даного показника. 18% респондентів виявили найкращий показник сформованості уміння слухати, що характеризує їх як прекрасних співбесідників, здатних сформувати власний стиль спілкування і бути прикладом для оточуючих. Для 20% опитаних було характерним певне нерозуміння партнера у ході бесіди, що вказувало на те, що такі респонденти не надали можливість співбесідникові сформувати думку. У категорії таких особистостей спостерігалися тенденції щодо розходжень власного темпу мислення до мови співбесідника. 24% ресопндентів виявили середній рівень комунікативних умінь. Для таких ресопндентів характерне вміння уважно вислухати свого співрозмовника, інколи втручаючись у монолог, ставлячі запитання. Але деякі відволікання від теми бесіди: занурення у власні думки, відчуття роздратування від того, що «про це можна було й не говорити і так зрозуміло» (лапки вставлені мною. – О. К.), або ж власна думка стосовно того чи іншого предмета дискусії, ‒ призводять до втрати ходу бесіди, відволікання від її теми. Показники низького рівня становив 27%. Даний показник характеризували такі недоліки щодо сформованості уміння слухати: невміння дослухати до кінця співбесідника, не толерантне ставлення до висловлювань співрозмовника, неетичні та невчасно поставлені запитання, які відволікають від головної думки співрозмовника, ігнорування співрозмовника (вдають ніби слухають, але при цьому зайняті власними думками), змінюють хід бесіди, через неприємні для них питання.

Подальша експериментальна робота проводилася у напрямі вирішення завдання, яке полягало у виявлені уміння оперувати професійним словником комунікатором. Зокрема, сформованість даного показника, який було включено до експериментальної перевірки констатуючого експерименту, не обмежувалася лише термінами, які характерні для фахової підготовки. Не було полишено осторонь і лексику та термінологію, пов’язану з економічною, правовою, політичною і духовною сферами. Вузькоспрямованість підбору термінології не сприяла б, на нашу думку, гармонійному розвиткові особистості майбутніх фахівців у період навчання, а навпаки, не надавала можливості йому у повній мірі виявити весь арсенал лексичного запасу під час бесіди з колегами або підлеглими у майбутній професійній діяльності; для таких ресопндентів важко було б адаптуватися і у ситуаціях комунікативного зв’язку з міжнародними партнерами.

Для ефективного вияву сформованості даного показника нами було запропоновано систему вправ та завдань, які були включені до вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Дані вправи та завдання використовувалися з навчального посібника «Методика навчання студентів спілкування в управлінській діяльності» авторів Костриці Н.М., Свистуна В.І, Ягупова В.В. [7, с. 37, с. 48, с. 69, с. 119, с. 149]. Результати апробованих практичних вправ, у ході констатуючого експерименту, показали, що найвищий рівень сформованості показника вміння оперувати професійним словниковим запасом виявили 13% опитанних, для яких були характерними легкість у підборі синонімів до термінів професійного спрямування; вони найкраще обирали із тексту найдоречніші слова для висловлювання думки; вміли, розкривши дужки, обирати найдоцільніше слово-відповідник певному терміну або поняттю; безпомилково групували хаотично запропоновані слова у синонімічні ряди тощо. Для 18% респондентів достатнього рівня були характерними деякі недоліки щодо правильного підбору синонімів до запропонованих слів, тобто синоніми не точно передавали значення терміну. Труднощі викликали щодо вправ із завданнями вибору найдоцільнішого слова, що поставлені у дужки. Для категорії ресопндентів, які виявили середній показник наявності та уміння оперувати професійним словниковим запасом (25%) були характерні недоліки щодо підбору синонімів до слів іншомовного походження, значення яких не було зрозумілим або розумілося на інтуїтивному рівні, зокрема, характерні помилки спостерігали і під час добору зі слів, що у дужках потрібні за змістом слова і, відповідно, обиралося неправильне відмінкове закінчення слова. 28% студентів, у свою чергу, виявили найнижчий відсотковий рівень сформованості даного показника. Кожне із завдань становило труднощі, що свідчило про слабку підготовку до ситуацій комунікативної взаємодії у майбутній професійній діяльності.

Спостереження за проведенням констатуючого експерименту щодо сформованості важливого критерію комунікативних умінь та культури спілкування у респондентів, яке було здійснено за допомогою тестів, анкет, вправ, завдань та опитування, дозволило зробити висновок про те, що сформованість культури спілкування у майбутніх фахівців має у цілому середній результат. Цей факт, безумовно, вплинув на вибір методик для формуючого експерименту, тому що під час підбору тестів, вправ, завдань, опитування враховувався високий рівень володіння культурою мови та набуття комунікативних знань.

Дані усіх проведених досліджень під час констатуючого експерименту заносилися до таблиці 1.1, що дозволило вивести середній бал сформованості у комунікаторів комунікативного компонента забезпечення мовленнєвих здібностей.

Таблиця 1.1.

Рівень сформованості комунікативного компонента мовленнєвої здатності майбутніх фахівців

Показники комунікативного критерію	Рівні сформованості в %
	високий	достатній	середній	низький
техніка мовлення вміння слухати співрозмовника	8%	10%	15%	20%
уміння слухати співрозмовника	18%	20%	24%	27%
наявність та вміння оперувати професійним словниковим запасом	13%	18%	25%	28%
Середній показник комунікативного компонента	21,6%	26,6%	35,5%	41,6%

Результат нашого дослідження виявив, що фахівці середнього рівня сформованості культурологічного критерію за зазначеними вище показниками виявили найвище відсоткове значення, яке складало 35,5%. Вони дещо відволікалися від теми бесіди, занурюючись у власні думки, що призводило до втрати ходу бесіди, відволікання від її теми; таких респондентів характеризували стилістично та граматично непродумані репліки. Високий відсотковий показник, який складав 41,1% фахівців, характеризував їх за низьким рівнем готовності до комунікативної взаємодії. Для них були характерними абсолютна відсутність як теоретичних так і практичних умінь та знань щодо організації ефективного процесу спілкування. Для респондентів такого рівня взагалі була притаманна відсутність усвідомлення необхідності удосконалення культури спілкування. До достатнього рівня готовності до комунікативної взаємодії та сформованості культури спілкування належали респонденти, які становили у відсотковому значенні 26,6%. Такі респонденти виявляли здатність володіти орфографічними знаннями, вмінням слухати співрозмовника, логічно вибудовувати мовлення. Стосовно збагачення мовлення різноманітними засобами вираження для таких респондентів даний процес становив труднощі, що виявлялося у розмірковуваннях стосовно подальшої побудови речення. До високого рівня прояву комунікативного критерію належала категорія респондентів, яка склала 21,6% від загальної кількості, продемонстрували найвищі результати і зацікавленість щодо оволодіння показників формування культури спілкування. Конукаторів високого рівня готовності характеризувало вміння легко входити у комунікативну взаємодію зі співрозмовником, брати ініціативу під час бесіди, застосовуючи весь комплекс засобів організації комунікації на усіх її етапах. Для таких ресопндентів були характерними яскраво виражені вміння володіння технікою мовлення, вміння слухати співрозмовника та вміння оперувати словниковим запасом.

Література

1. Грибан Г. В., Кучерук О. А. Практикум з методики викладання української мови : Навчально-методичний посібник / Г. В. Грибан, О. А. Кучерук / – К. : Кондар, 2003. – 160 с.

2. Діагностика памяти, внимания, мышления, уровня развития речи: Учеб.-метод. пособие / Сост. : Ж. А. Балакшина, Л. И. Вансовская, Г. В. Прохоренко / – СПб. : Речь, 2002. – 13 с.

3. Діагностика психічних станів і властивостей особистості: Збірка психол. тестів на допомогу соціологам ОУН у проведенні тестування / М-во культури України. Національний парламент б-ка України: Підгот. О. В. Ловка. – К. : Нац. парл. б-ка України, 1995. – 42 с.

4. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю. Н. Емельянов / – Л .: Изд. Ленинградского университета, 1985. – 162 с.

5. Кан-Калик В. А., Никандров Н. Д. Педагогическое творчество / В. А. Как-Калик, Н. Д. Никандров / – М. : Педагогика, 1990. – 144 с.

6. Козляковський П. А., Козляковський А. П. Соціологія. Соціальна психологія: Навчальний посібник / П. А. Козляковський, А. П. Козляковський / – 2-ге вид., доп. і переробл. – Миколаїв : Вид-во «Дизайн і поліграфія», 2007. – 656 с.

7. Костриця Н. М., Свистун В. І., Ягупов В. В. Методика навчання студентів спілкуванню в управлінській діяльності: Навчальний посібник / Н. М. Костриця, В. І. Свистун, В. В. Ягупов / – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 272 с.

8. Носс И. Н. Руководство по психодиагностике / И. Н. Носс / – М. : Изд-во института психотерапии, 2005. – 688 с.

9. Пассов Ефим Израилевич. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению: Пособие для учителей иностранных языков / Е. И. Пассов / – М. : Просвещение, 1985. – 208 с.

10. Педагогічна майстерність: Підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; За ред. І. А. Зязюна. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К. : Вища школа, 2004. – 422 с.

11. Платонов К. К., Голубев Г. Г. Психология. Учебное пособие / К. К. Платонов, Г. Г. Голубев / ‒ М. : «Высшая школа», 1977. – 247 с.

12. Райгородський Д. Я. (редактор-составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара : Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2002. – 672 с.

13. Словарь-справочник по педагогике / Авт.-сост. В. А. Межириков; Под общ. ред. П. И. Пидкасистого / – М. : ТЦ Сфера, 2004. – 448 с.

14. Cтрахов И. В. Психология педагогического такта / И. В. Страхов / – Саратов: ‒ 1966. – 442 с.

15. Хуторской А. В.Методика личносно-ориентированного обучения. Как обучать всех по-разному?: Пособие для учителя / А. В. Хуторской / – М. : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – 383 с.

16. Шапарь В. Б. Практическая психология. Психодиагностика групп и коллективов: учеб. Пособие / В. Б. Шапарь. – Ростов н/Д. : Феникс, 2006. – 448 с.