Чіжова Н.В.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

ТИПИ ВЗАЄМОДІЇ В ГРУПОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У філософії категорія «взаємодія» означає загальну форму зв’язку речей чи явищ у їхній постійній зміні та впливові одних на інші. Взаємодія в соціально - психологічному плані – це універсальна властивість спілкування з метою організації взаємних дій для виконання певних завдань та досягнення спільної цілі. Отже, виходячи з цього визначення взаємодія може носити позитивний (кооперація, співробітництво, згода, пристосування та ін.) чи негативний характер (конкуренція, конфронтація, опозиція, конфлікт та ін.), який визначає конкретний результат певної діяльності. Цей розподіл досить загальний: він не враховує внутрішній стан кожного суб’єкта взаємодії.

Американський психолог Р. Бейлс розробив певну схему для вивчення послідовних фаз спільної діяльності будь-якої групи. Він поділив все різноманіття взаємодій та форм поведінки її учасників на 12 груп, які в свою чергу поєднав у дві головні категорії: зону постановки і розв’язання проблеми (власне дії) та зону емоцій (позитивних і негативних), тобто ставлення учасників до самого факту взаємодії (конкретної діяльності). Проходження певної діяльності по вирішенню спільного завдання відбувається у Р. Бейлса як послідовний перехід від однієї фази до іншої: 1)орієнтування щодо спільного завдання; 2) оцінювання ходу вирішення завдання кожною із взаємодіючих сторін; 3) контроль; 4) ухвалення рішення. Безумовно цей процес супроводжується позитивними і негативними емоціями його учасників.

Зона постановки проблеми містить кроки: прохання про інформацію, прохання висловити думку, прохання про вказівки. Зона розв’язання проблеми складається із: пропозиції, думки, орієнтації на інших. Зона позитивних емоцій включає: солідарність, зняття агресивності, згоду. Зона негативних емоцій: незгода, створення напруги, демонстрація антагонізму [1, 78].

Р. Бейлс зробив серйозний аналіз етапів групової діяльності та розробив схему її послідовних фаз, що дало змогу вченим на її основі проводити експериментальні дослідження особливо в умовах лабораторного експерименту. Основним недоліком схеми взаємодії Р. Бейлса вчені вважають виключне зосередження на формах взаємодії, без врахування змісту спільної групової діяльності.

Основу уніфікованої теорії соціальних стосунків розробив А. Фіске. Згідно з запропонованою ним моделлю, люди вибудовують свої взаємовідносини, виходячи з чотирьох елементарних й універсальних форм соціальності.

За комунального розподілу члени певної групи людей розглядають одне одного як еквіваленти, ставлячись однаково до всіх, зосереджуючись на подібності та ігноруючи відмінні особливості індивідів. Люди відчувають, що у них між собою є щось спільне і вважають це природним бути добрими та альтруїстичними до собі подібних людей. Вони безумовно ставляться до своєї групи, як до кращої та всіляко підтримують її. Цей тип взаємостосунків характерний для членів однієї родини, етнічних та національних групувань, релігійних общин та ін..

Оцінка рівня повноважень характеризує взаємовідносини, основані на асиметрії серед людей, за яких індивіди ранжуються відповідно до лінійної ієрархії. Вищі за рангом люди відчувають престиж свого положення, прерогативи та привілеї, яких не має у підлеглих, які в свою чергу можуть шукати захисту та опіки з боку керівників. Керівники часто контролюють деякі аспекти діяльності своїх підлеглих. Такі стосунки характерні між людьми різних рангів у військових, між поколіннями, між різними статями в деяких східних країнах.

Прояв рівності передбачає узгоджений обмін ресурсами між учасниками взаємодії, базується на моделі збалансованості, відповідності один одному, як при по черговості, справедливому розподілі, взаємообміні, або компенсації рівноцінним товаром або послугою. Люди в основному переймаються щодо збалансованості взаємостосунків та слідкують за цим. Кожна людина має право на те саме, що і інші люди під час взаємостосунків при чому сфера та величина незбалансованості мають значення. Цей тип стосунків характерний для змагальних видів спорту (почерговість, однаковий час, однаковий розмір команди).

Визначення ринкової ціни – взаємостосунки, основані на моделі пропорційності соціальних взаємин, люди займаються коефіцієнтами та тарифами. Найбільш яскраві приклади цих взаємовідносин орієнтовані на ціни, зарплати, комісійні, ренту, відсотки, тарифи, податки – все, що стосується підрахунків коефіцієнтів прибутковості та очікуваної рентабельності.

Як відзначає сам А. Фіске, чотири форми соціальності є універсальними, можливо, закодованими на генетичному рівні структурами уявлень. Це базові, найпростіші в концептуальному плані елементи, які можуть поєднуватися в межах певних культурних норм, формуючи специфічну культурну практику. Культури можуть відрізнятися за своїм контекстом. Однак розуміння людьми своєї діяльності, мотивація і нормативні обов’язки, які спонукають їх до діяльності, здійснюються відповідно до наведених чотирьох типів взаємодії в усіх культурах [2].

Знаючи особливості формування та розвитку сприятливих стосунків та позитивного мікроклімату в колективі, можна значно підвищити ефективність навчального процесу.

Література:

1. Корнєв М.Н. Соціальна психологія: підручник / М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко. – К.: АТ „ Київська книжкова фабрика,” 1995. – 304 с.

2. Лякішева А. В. Взаємодія студентів як узгоджена діяльність по досягненню спільної мети (аналіз зарубіжного досвіду) / Анна Лякішева // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини / [ред. кол.: Побірченко Н. С. (гол. ред.) та інші]. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2013. – Випуск 47. – С. 154–159.