Педагогические науки /Современные методы преподавания.

Садова І.І.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

Україна

ВИКОРИСТАНня ізотерапії У КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ

З ДІТЬМИ, які мають особливі потреби

Вивчення проблеми розвитку спеціальної освіти, прогнозування поступу інклюзивних процесів в освітніх закладах має виключно важливе значення. Акцент нашого теоретико-емпіричного пошуку слід зосередити на використанні інноваційних технологій у педагогічній реабілітації дітей з особливими потребами, а ключовими напрямками потрібно обрати ті, що за переважаючим принципом обирають реадаптацію. Здатність мистецтва до ефективного впливу на особистісне зростання індивіда з метою корекції певних аспектів його самосвідомості лежить в основі такого напрямку арт-терапії, як ізотерапія. Творча діяльність стимулює бажання дитини спілкуватися, розширювати міжособистісні стосунки. Це один із способів пом'якшити стан відмежованості від інших і запевнити себе в приналежності до життя.

Значна кількість робіт присвячена впливу арт-терапії на дітей з особливими потребами (Л.І. Алєксєєва, А.І. Захаров, Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєва, Г.І. Іващенко, Н.А. Каншоністова, В.І. Кондрашин, А.І. Копитін, Л.Ф. Обухова, Л.К. Одинченко, М.В. Плоткін, О.Я. Чебикіна, М.В. Щибрик та ін.).

Ізотерапія (малюнкові техніки) — психотерапевтична робота з використанням методів образотворчого мистецтва — один з основних напрямків арт-терапії, причому, як у пасивній (використанні готових творів мистецтва), так і в активній її формі (створенні власних творінь). Цей напрямок психотерапевтичної практики широко використовується у роботі як з дорослими, так і з дітьми з особливими потребами. У змісті ізотерапії знаходять свій розвиток поведінкові, психоаналітичні концепції. Ізотерапія дає змогу побачити всю дитину в цілому, тому що у творчому процесі беруть участь виключно всі відчуття. Завдяки їхній високій енергетичності і поширюється позитивний вплив на дитину.

Мета ізотерапї полягає у виявленні негативних станів, реконструюванні та закріпленні особистого “Я”. Сутність методу ґрунтується на здатності емоційно-стресових впливів відновлювати духовну індивідуальність особи з деструктивним станом. При цьому йде відновлення душевної стійкості.

Терапевтичне втручання через “образотворчу” поведінку дає змогу:

• завдяки образам-символам усвідомити особистісні переживання;

• пробудити творчі сили, оригінальність, здатність розкриватися душею, створити гнучкість психічних функцій;

• адаптуватись у соціальне життя.

Один із видатних засновників гуманістичної психології К. Роджерс вважав, що вся психотерапія повинна ґрунтуватися на науці і мистецтві, які здатні проникати у внутрішній світ людини, бути особистісно орієнтованими. Так проявляється унікальна властивість творчої діяльності: вона допомагає виплеснути (наприклад, на лист паперу) все досі приховане, потаємне, неусвідомлене. Тому найголовніше — не намагатися малювати красиво, правильно. Необхідно надати дитині повний асортимент образотворчих матеріалів, за винятком фломастерів та воскової крейди. Всі малюнки робляться виключно від руки, без використання креслярського приладдя.

Дитині з особливими потребами необхідно створити таке середовище, щоб її ніщо не відволікало, щоб вона відчувала себе в безпеці. У процес малювання бажано не втручатися: не коментувати, не уточнювати, не пояснювати, щоб не порушити цей потаємний процес спілкування дитини з собою. Можна непомітно спостерігати, не привертаючи до себе уваги.

Основні етапи корекційного процесу з використанням методу проективного малювання:

1. Попередній орієнтаційний етап. Ознайомлення з обставинами,
образотворчими матеріалами, вивчення обмежень у використанні.

2. Вибір теми, емоційне залучення до процесу малювання.

3. Пошук адекватних форм виявлення.

4. Розвиток форм у напрямку більш повного, глибшого самовиявлення.

5. Вирішення конфліктів травмуючої ситуації в символічній формі.

Проективне малювання розглядається деякими авторами як допоміжний метод у груповій роботі. Він дозволяє діагностувати і інтерпретувати труднощі у спілкуванні, емоційні проблеми. Теми малюнків підбираються так, щоб учасники могли виразити почуття та думки. Теми для малювання можуть бути різноманітними і торкатися як індивідуальних, так і групових проблем. Зазвичай теми охоплюють:

· Власне минуле і теперішнє (“Моя найголовніша проблема”, “Ситуації в житті, в яких я почуваю себе невпевнено” тощо).

· Майбутнє або абстрактні поняття (“Ким би я хотів бути”, “Три бажання”, “Самотність”, “Острів щастя” тощо).

· Стосунки у групі (“Що дала мені група, а я — їй”, “Що я шукав, а що одержав від навчання у групі” тощо).

У проективному малюванні використовуються такі методики.

1. Вільне малювання (кожен малює за бажанням), або за заданою
темою. На малювання відводиться 30 хвилин, потім малюнки обговорюють. Спочатку про малюнок діляться враженнями члени групи, а потім — автор.

2. Комунікативне малювання. Група розбиватися на пари, у кожної — свій аркуш паперу, кожна пара спільно малює на невизначену тему, при цьому, як правило, залучаються вербальні контакти, люди спілкуються за допомогою образів, ліній, фарб. Після закінчення малювання обговорюється намальоване, але не художні достоїнства твору, а співвідношення між собою думок і почуттів.

3. Спільне малювання: декілька учасників (або вся група) мовчки
малюють на одному аркуші. Після закінчення малювання обговорюється участь кожного члена групи, особливості взаємодії з іншими учасниками.

4.Додаткове малювання: малюнок посилається по колу — один починає малювати, другий продовжує, щось доповнює і т. ін.

Обговорення авторського малюнка членами групи починається з розповіді про те, що хотів зобразити автор, як інші розуміють його задум, які почуття виникають від намальованого. Потім автор розповідає про власний задум і своє розуміння малюнка. Особливо цікавим є розходження між розумінням та інтерпретацією членами групи та змістом малюнків.

Існують два способи роботи з готовими малюнками.

· Демонстрація всіх малюнків одночасно, перегляд і порівняння,
знаходження спільними зусиллями загального і відмінного у змісті.

· Аналіз кожного малюнка окремо.

Проективний малюнок сприяє самопізнанню, взаєморозумінню і активізації групового процесу. Виконані роботи найчастіше зберігаються і тому, при необхідності можна до них повернутися — для додаткового аналізу. Презентуючи власні роботи на різноманітних виставках, вони самовиражаються, зміцнюється впевненість у своїй значимості, силах, вони усвідомлюють себе як повноцінних членів соціуму.

На практиці роботи з дітьми добре зарекомендували себе малюнкові проби “Намалюй людину”, “Намалюй неіснуючу тварину”, “Малюнок сім’ї”, малюнок “Будинок, дерево, людина”. Усі вони є засобами діагностики особистості дитини, а також діагностики внутрісімейних стосунків.

Отже, ізотерапія — це техніка, яка заснована на творчості та допомагає дитині з особливими потребами змінити внутрішні переживання, бажання, страхи, надії і викласти їх в малюнку. Ізотерапія використовує можливості мистецтва для досягнення позитивних змін в інтелектуальному, соціальному, емоційному і особистісному розвитку дитини.

Література:

1. Грегг М. Тайный мир рисунка /М. Грегг. – СПб.: Деметра, 2013. – 657с.

2. Киселева М.В. Арт-терапия в работе с детьми: Руководство для детских психологов, педагогов, врачей и специалистов, работающих с детьми /М.В.Киселева. — СПб.: Речь, 2006. — 160 с.

3. Люшер М. Какого цвета ваша жизнь. Закон гармонии в нас. Практическое руководство / М. Люшер. – М.: HIPPO, 2003. – 424 с.

4. Эндрюс Т. Искусство лечения цветом / Пер. с англ. О. Матвеевой. –М.: ЦАИ, 2008. – 176 с.