Філологічні науки / 1. Методика викладання мови й літератури

К. філол.  н., доц. Шутак Л. Б., к. філол.  н., доц. Навчук Г. В.

ДВНЗ України „Буковинський державний медичний університет”, Україна

Формування комунікативної компетенції у процесі вивчення української мови як іноземної

L. B. Shutak, H. V. Navchuk

Higher educatinal establishments „Bukovinian State Medical University”, Ukraine

Formation of Communicative Competence in the Study of Ukrainian Language

Анотація. У світлі сучасних вимог часу, інтеграції України у світовий та європейський простори вивчення української мови як іноземної набуває особливої ваги. У зв’язку з цим перед сучасною педагогічною наукою постало невідкладне завдання: з’ясування базових методичних категорій, насамперед мети, принципів, змісту і засобів навчання.

Ключові слова: українська мова, іноземна мова, комунікативна компетенція.

Summary. In the light of the requirements of modern time, Ukraine's integration into the global and European space the study of Ukrainian language as a foreign language is particularly important. Therefore modern teaching science faces an urgent task: finding out basic methodological categories, primarily those of purpose, principles, content and learning tools.

Keywords: Ukrainian language, foreign language, communicative competence.

Вступ. Саме від того, якою є кінцева мета вивчення іноземної мови, залежить добір форм і методів навчання. Рада Європи з іноземних мов схвалила єдину шкалу, що визначає рівень володіння іноземною мовою і визначила головну мету вивчення будь-якої іноземної мови – формування комунікативної компетенції. У документах Ради Європи комунікативна компетенція виступає як єдність лінгвістичної, соціолінгвістичної, соціокультурної, стратегічної, дискурсивної та соціальної компетенцій.

Основна частина. Вивчення української мови як іноземної у вищих медичних навчальних закладах України повинно включати, відповідно до документів Ради Європи, кілька етапів вивчення мови. Насамперед це оволодіння українською мовою як засобом спілкування в Україні в усній і писемній формах (так звані фонові знання). Відповідно до цього іноземний студент повинен уміти повідомити, пояснити, схвалити чи засудити, довести що-небудь засобами української мови. Він має достатньо швидко фіксувати (записувати) свої висловлення та висловлення інших, виписувати з прочитаного, складати план і тези виступу, написати листа тощо; швидко читати про себе та вголос, вільно розуміти автентичне мовлення, навіть бути за перекладача у побутовій ситуації. Тобто основне, на що звертається увага на першому етапі оволодіння мовою – це вільне використання мови відповідно до фонетичних, лексичних, граматичних правил мови.

ІІ етапом вивчення української мови як іноземної у вишах України має стати вивчення професійної лексики, читання фахово-спрямованих текстів (так звані професійно-орієнтовані знання), які сприятимуть ефективному опануванню спеціальних предметів.

На ІІІ етапі українська мова як іноземна має стати засобом міжкультурної комунікації, отримання полікультурних знань. Звісно, що це стає можливим після успішного проходження попередніх двох етапів, а також вивчення культури й історії українського народу. Студенти-іноземні громадяни повинні усвідомити, що мова – це не лише лексико-граматична система, комплекс правил, що необхідно засвоїти, але й потенціал, що несе в собі знання про культуру, історію, світогляд, звичаї та традиції того народу і тієї держави, мова яких вивчається.

На ІV етапі вивчення української мови як іноземної у вищих навчальних закладах України варто звернути увагу на опанування офіційного-ділового стилю, оскільки його основами повинна володіти будь-яка людина. Насамперед це набуття навичок оформлення ділових паперів та вивчення правил ділового етикету (представлення, знайомства, призначення зустрічей, ведення ділової телефонної бесіди й ін.) з урахуванням соціокультурних особливостей України.

Починаючи вивчення української мови як іноземної ще з першого етапу, варто пам’ятати про її виховне значення й про те, що мова – це не тільки засіб спілкування, але й засіб передачі думок, логіки викладу, точності повідомлення тощо.

Методика вивчення української мови як іноземної має базуватися не лише на сучасних дослідженнях у галузі мовознавства, але й на використанні новітніх педагогічних і психологічних методик [1:43]. Обираючи підходи щодо опанування українською мовою як іноземною, зокрема у медичному вищому навчальному закладі, де мова є непрофільним, а нерідко ще й факультативним навчальним предметом, психолого-педагогічний аспект набуває неабиякої ваги. У процесі формування комунікативних умінь студентів-іноземних громадян під час вивчення української мови найбільш дієвою та ефективною можна вважати таку організацію навчання, яка забезпечувала б їх залучення до комунікативної діяльності. „Комунікативний підхід передбачає вихід у такі ділянки комунікації, де проявляються наміри та інтенції мовця, його рольові характеристики, особливі стратегії мовленнєвої поведінки. У центрі уваги опиняються питання, пов’язані з використанням мови у конкретних мовленнєвих актах, явища мовної та мовленнєвої варіантності” [2:26].

Саме тому вже на перших практичних заняття варто використовувати практику вільної комунікації, тобто висловлення власних думок, пропозицій, суджень, пояснень, запитань у незапланованих ситуаціях. Викладач може починати заняття із запитань, які безпосередньо стосуються життя студентів: „Як ваші справи? Що ви робили вчора? Як ви провели вихідні? Який фільм ви переглядали вчора?”

Для активізації раніше вивченої лексики та розвитку креативних здібностей на початку заняття рекомендується виконувати нетрадиційні вправи: асоціограми, навчальні картки, ланцюжкові ігри, міні-кросворди, вправи на зразок „питання – відповідь” тощо.

Подальшою формою розвитку комунікативних навичок є короткі діалоги, які базуються на мовних моделях, але містять власні судження студентів. Дуже часто ці вправи вимагають роботи у парах, під час якої студенти-іноземні громадяни спілкуються між собою українською мовою. Важливо звернути увагу на те, щоб партнери у діалогах змінювалися.

Ще одним видом комунікативних вправ є рольова гра, яка використовується для відображення побутових ситуацій, як-от: дорожня пригода, покупка, планування вільного часу тощо. До рольової гри належить також посилене використання стимуляції. Для цього студенти розподіляються на групи за інтересами, потім визначаються функції учасників. Спільним для цих вправ є те, що вони повинні розвивати креативні здібності студентів, активізувати їх фантазію й акторський потенціал, який прихований майже в кожній людині.

Ефективність процесу формування комунікативних умінь та навичок також може забезпечуватись шляхом залучення студентів до діяльності, яка максимально моделює навчальний процес і створює умови для професійно орієнтованого спілкування. У вирішенні таких проблем доцільно було б запроваджувати елементи ситуативного мовлення та комунікативні блоки. Коли йдеться про оволодіння професійною термінологією, цей процес може відбуватися на основі прикладів мовленнєвих ситуацій, діалогів та полілогів, інтерактивних методів навчання. Щодо мовленнєвої ситуації, то необхідною умовою є той факт, що вона має бути якнайповніше наближена до умов природного спілкування і стимулювати студента до мовленнєвої діяльності. Доцільним є створення комунікативних ситуацій у формі діалогу, оскільки саме він передбачає природне та повне використання аудіо- та мовленнєвих умінь. При цьому діалоги можуть бути на різні теми, як-от: розмова між лікарем і пацієнтом у лікарні; розмова між лікарем і родичами пацієнта; розмова між аптекарем і покупцем у аптеці; розмова між продавцем і покупцем у магазині; розмова касира і клієнта тощо. За такої організації роботи з опанування мовою студенти-іноземні громадяни вчаться висловлювати свої думки, розмірковувати з приводу різних життєвих ситуацій, отримувати необхідну інформацію. Крім того, правильно визначена й організована викладачем бесіда чи дискусія сприятиме поповненню словникового запасу студентів новими мовними кліше й лексемами, насамперед медичними термінами.

Отже, використання вищеперелічених видів роботи допоможе ефективному опануванню українською мовою студентами-іноземними громадянами, засвоєнню ними не лише загальновживаної лексики, але й фахової термінології.

Література:

1. Вєтохов О. Самостійне опанування іноземної мови. Психологічний аспект / О.Вєтхов // Рідна школа. – 1998. – № 4. – С. 63.

2. Кубрякова Е.С. Коммуникативная лингвистика и новые задачи теории словообразования / Е.С.Кубрякова // Сборник научных трудов МГПИ Иностранных языков имени Мориса Тореза: Проблемы коммуникативной лингвистики. – М., 1982. – С. 94-118.