Филологические науки/3. Теоретические и методологические проблемы языка

Кабаченко І.Л.

ДВНЗ «Національний гірничій університет»

Значення поняття „науково-популярного стилю”

та особливості його перекладу

Кожний стиль має свою сферу поширення (коло мовців), призначення, систему мовних засобів і стилістичні норми, що оберігають цю систему, власне, роблять її досить стійким стилем.

Стиль є різновидом літературної мови (її функціональною підсистемою), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).

Розглядаючи науковий стиль важливо виділити, що науковий стиль має такі підстилі: власне науковий (з жанрами текстів - монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези); науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців - книги, статті в неспеціальних журналах); науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди тощо). Зберігаючи основні ознаки стилю, кожний з підстилів характеризується своїми особливостями використання мовних засобів. Скажімо, науково-популярний стиль користується й елементами художнього мовлення (епітетами, порівняннями, метафорами).

За своїм призначенням науково-популярні видання схожі з науковими, але розраховуються вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є доступний, популярний стиль викладу.

Загалом, предметом змісту науково-популярного видання можна вважати все, що має відношення до науки і наукових досліджень: результати наукових досліджень, наукову область, в якій проводяться (проведені) дослідження; об'єкт дослідження; наукову проблему (завдання), мету і метод дослідження; умови, в яких проводяться дослідження, і використані апаратура і матеріали; факти, складові основи дослідження (науки), включаючи дані спостережень і експериментів, відкриття, винаходи, теорії, закони, гіпотези і ін. Характеризуючи предмет змісту науково-популярного видання, можна сказати словами Н.Р. Чернишевського: „...Популярні книги перекарбовують в ходячу монету важкий злиток золота, виплавлений наукою”.

Тематика науково-популярних видань може бути вельми широкою. Вона повинна визначатися потребами і завданнями суспільства, інтересами і попитом читачів. З цим пов'язано цільове призначення і функціональні властивості науково-популярних видань.

Цільовим призначенням науково-популярного видання визначається популяризація і пропаганда основ і досягнень науки, техніки, культури і результатів прикладної діяльності серед широких мас читачів. Що стосується функціональних властивостей, то вони вельми різноманітні.

В процесі редакторської підготовки науково-популярного видання велику увагу доводиться приділяти роботі над мовою і стилем. У системі словесно-образних засобів мови науково-популярних творів відбивається його залежність від змісту, функцій, цільового призначення, читацької адреси, жанру твору. Е.А. Лазаревичем встановлено, що особливостями науково-популярного стилю як мовної системи є динамізм, конкретність, образність, суб'єктивно-об'єктивний характер викладу, чим і визначається його лексико-фразеологічне і морфолого-синтаксичні своєрідність: широке використання слів-уявлень і експресивно забарвлених засобів (зокрема метафор, епітетів, порівнянь, перифраз), багатство форм і значень дієслова.

Як вважає Сенкевич М.П., науково-популярній манері оповідання властиве яскраво виражене образно-експресивне забарвлення. Лінгвістичне розуміння образності мови засноване на використанні слів в переносному значенні. При цьому лінгвістичні одиниці, які одержують образне значення у художньому контексті, якоюсь мірою втрачають свою номінатівную функцію і набувають яскравого експресивного забарвлення. Вивчення образного значення слова в цьому сенсі направлене на дослідження лексичних прийомів, що додають мові естетико-художнє значення.

У науково-популярній літературі широке використання знаходять елементи розмовного стилю. Спостерігається характерна для розмовної мови тенденція до вільної побудови мовних одиниць, вживання оказіональних граматичних конструкцій. Більшість оказіоналізмів побудовані на основі образного осмислення їх словобудівної моделі. Розмовна лексика („затягнули”, „зациклившись”, „мудрованих”, „погано-бідно”) сприяє імітації фразеологізму невимушеної персонально адресованої неофіційної мови. Як прикмети розмовного стилю використовуються слова просторічні, лайкові, такі, що знаходяться за межами літературної норми: „Тільки дурні, пробачте за грубість, вчаться на власних помилках”. Розмовна лексика привносить в науково-популярний текст відтінки емоційності, образності. Стилізація діалогу з читачем досягається шляхом використання семантично спустошених конструкцій („так би мовити ”, „така справа”), слів, що вказують на гадану дії („а може”, „напевно”), вигуки („уф”, „ну і ну”).

Автори науково-популярних книг звертаються до багатства фразеологізму української мови як до невичерпного джерела мовної експресії. Властива фразеологізмам образність пожвавлює оповідання, додає йому невимушене іронічне забарвлення. Розмовно-просторічна фразеологія використовується для стилізації авторської мови з метою невимушеного спілкування з читачем. Наприклад: „Досвідчені інженери сушать собі голови над тим, як з розкопаних археологами фактів відтворити або реконструювати щось, схоже з сучасними машинами і пристроями.

Як засіб цікавості в науково-популярних творах використовуються прислів'я і приказки: „Але перший млинець, як відомо, грудкою”; „Багато дива, мало млива”. Яскраве емоційно-експресивне забарвлення прислів'їв і приказок обумовлене образністю мовних засобів, що використовуються у них. Прислів'я і приказки носять розмовний характер, вони забарвлені в жартівливі, іронічні тони, тому їх використання додає невимушену довіреність до розповіді.

Простота і ясність в науково-популярному виданні тісним чином зв'язана з використанням термінології. У складі термінологічної лексики можна виділити декілька „прошарків”, що розрізняються сферою вживання, змістом поняття, особливостями об'єкту, що позначається. Це ділення відбивається в розмежуванні загальнонаукових термінів, складових понятійний фонд науки в цілому, і спеціальних, закріплених за певними областями знань. Термінологічна лексика незвичайно інформативна, тому її використання є необхідною умовою лаконічності, точності викладу.

Морфологічний лад науково-популярної літератури має дієслівний характер, є діалогічним, суб'єктивно-об'єктивним і у ньому велика увага до дії, до його виробника, активніша роль автора і його взаємозв'язок з читачем, ніж у науковому стилі. Редактору важливо враховувати, що абстрактність мови, абстрагованість теоретичних висновків і формулювань несумісні з мовою і стилем науково-популярного видання. У ньому слід уникати сухості мови, абстрактності подачі матеріалу, властивих науковій манері викладу, засобів, що вказуючть на зв'язок попередньою і подальшої інформації („як згадувалось”), союзів, що відображають причинно-наслідкові зв'язки („отже”, „у зв'язку з тим що”, „тому”) слів, що позначають послідовність думок („спочатку звернемося”, „заздалегідь розглянемо”, „перш за все проаналізуємо”), вживати дієслова з ускладненим лексичним значенням („відбувається зниження”, „знаходити застосування”).

Найважливішою функцією науково-популярної книги, на думку багатьох вчених, є популяризація і пропаганда наукових знань. Однією з головних цілей науково-популярної книги є формування наукового світогляду читача. Реалізація функції формування наукового світогляду безпосередньо пов'язана із залученням людини до наукових знань, вихованням у читача сприйнятливості, розуміння суті науки, науково-технічного прогресу. Популярні видання по мистецтву виконують важливу функцію естетичного виховання.