Стешенко Анастасія Олександрівна, студентка

Науковий керівник: Шарая А.А., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет

Цивільно-правова характеристика договору купівлі-продажу: поняття, характеристика, види

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи оперативне управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього обумовлену угодою грошову суму [1].

Це оплатний, двосторонній і консенсуальний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність покупця, і, отже, є юридичною підставою виникнення такого зобов'язального правовідношення, яке обумовлює появу у покупця абсолютного речового права.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, яке є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. В окремих випадках для покупця становить інтерес не саме придбане майно (як матеріальний об'єкт), а зафіксоване в ньому те чи інше право вимоги, наприклад, у разі купівлі цінних паперів. Оплата придбаного майна повинна здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом.

Двосторонній характер купівлі-продажу обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав і обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним, оскільки права і обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо усіх істотних умов [2].

Відповідно до цивільного законодавства сторонами в договорі купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути будь-які суб'єкти цивільних правовідносин: громадяни, юридичні особи, держава. Однак умови участі кожного з цих суб'єктів у договорі купівлі-продажу не завжди однакові, що залежить від обсягу правоздатності і дієздатності конкретного суб'єкта цивільних правовідносин, форми власності відчужуваного майка, його правового режиму та інших обставин [3].

Власникові не обов'язково особисто брати участь в укладенні договору купівлі-продажу. Він може здійснити ці повноваження через свого представника або комісіонера. Так, при продажу майна, зданого на комісію, продавцем виступає комісіонер, а не власник такого майна. Тому у разі виявлення відхилень від умов договору купівлі-продажу покупець звертається з претензіями до комісіонера (продавця), а не до комітента (власника). При укладенні договору купівлі-продажу продавцем через свого повіреного (на підставі договору доручення) стороною в ньому є власник, а не повірений.

Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто, як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа. Обов'язковою умовою участі громадян стороною в договорі купівлі-продажу є наявність у них достатньої дієздатності. Підприємства (організації, установи) повинні мати статус юридичної особи, а угоди, що ними укладаються, не повинні суперечити цілям їхньої діяльності, передбаченим в установчих документах,

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну. Доки сторони не дійдуть згоди щодо цих двох умов, договір не може вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (про строк, місце, спосіб виконання тощо) [1].

Деякі види товарів можуть бути предметом купівлі-продажу тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії, рецепту), наприклад, зброя, наркотики. Предмет завжди є істотною умовою даного виду договору, тобто за відсутності умов про предмет даний договір недійсний. Предмет уточнюється вказівкою його кількості, якості, асортименту.

Ціна договору купівлі-продажу – це певна грошова сума, сплачувана покупцем продавцю, і також є істотною умовою договору, обов'язком покупця є сплата продавцю купувальної ціни.

В даний час діють три групи цін:

· вільні або договірні ціни – це ціни, що складаються на ринку вільно, тільки під впливом кон'юнктури, незалежно від впливу держави. Раніше договірні ціни не могли бути вище за державні роздрібні ціни, зараз цей принцип не діє.

· регульовані ціни – це ціни, що складаються також під впливом кон'юнктури, але випробовуючи при своєму формуванні певна дія державних органів – пряме обмеження зростання або зниження або регламентація рентабельності.

· фіксовані ціни – це ціни, прямо встановлені державою. В сучасних умовах цей вид цін застосовується вкрай рідко і все більш витісняється з життя.

Крім того ціни оптові і роздрібні, єдині і поясні [2].

Література

1. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

2. Поняття і сторони договору купівлі-продажу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referat-17070-3.html

3. Підопригора О.А., Боброва Д.В., Дзера О.В. Загальна теорія цивільного права: Підручник / О.А.Підопригора, Д.В.Боброва, О.В.Дзера. – К.: Вища школа, 1992. – 454 с.