Психология и социология/9. Психология развития

К.психол.н. Романова О.В.

Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Україна

Гендерна соціалізація дітей молодшого шкільного віку

У статті висвітлено особливості гендерної соціалізації дітей молодшого шкільного віку, а саме вплив сім’ї, вчителя, ровесників.

Ключові слова: стать, гендер, ідентифікація, статеворольова поведінка, соціальний вплив, гендерні стереотипи.

Гендерні дослідження у психології на даний час є новим і мало розробленим науковим напрямком. Психологія статі в радянський час практично не розвивалась. Можна відмітити тільки поодинокі видання Б.Г. Ананьєва, І.С. Кона, Т.А. Рєпіної, Т.І. Юферевої, В.Е. Кагана, Д.І. Ісаєва. Вчені визначили, що саме гендер вказує на те, як ми представляєм свою біологічну стать у соціальному просторі. Основне положення теорії особистості полягає в тому, що індивід засвоює культурні зв’язки свого оточення, його норми і цінності, уявлення і стереотипи в процесі соціалізації. Не менш важливим є вивчення впливу суспільства на формування гендерної ідентичності дітей молодшого шкільного віку. Адже від цього залежить і навчальна діяльність, і соціальні стосунки, і способи проведення дозвілля, і вибір друзів. Тому метою даної статті є: дослідити особливості гендерної соціалізації, в процесі якої дитина отримує уявлення про свої і чужі гендерні ролі.

Проблему гендерної соціалізації дітей досліджували такі психологи: І.С. Кон, У. Мастерс, В. Джонсон, Л.В. Попова, Ж.В.Коробанова, Г. Келлі, Т.Б. Котлова, А.В.Смірнова, А. І.Захаров, Ф.Саллоуей, Д.Деніелс, Р.Пломін та ін.

Соціалізація продовжується на протязі всього життя. Спочатку засвоєння проходить несвідомо і пасивно, а пізніше більш свідомо і творчо. На думку психологів, процес гендерної ідентичності починається з момента народження дитини. Періоди новонародженості, раннього дитинства, дошкільний і молодший шкільний вік називають первинною соціалізацією. Тут головну роль відіграють сім’я, групи ровесників, школа і засоби масової інформації.

А.А. Чекаліна наголошує, що діти засвоюють соціальні норми поведінки в процесі наслідування батьків і ототожнюють себе з ними. Ці процеси дуже важливі, бо вони не усвідомлюються дітьми і не контролюються батьками. Дитина орієнтується на приклад батьків, намагається стати такою, як вони, переймає особливості статеворольової поведінки одного з батьків. На нашій планеті існують племена, в яких статево рольові моделі поведінки протилежні тим, які склалися в нашому суспільстві. В племені тчамбули ( Нова Гвінея) чоловіки прикрашають себе квітами, намистом і в їх поведінці присутні ознаки фліртування. Жінки займаються рибальством, ремеслом, активні і ініціативні у створенні шлюбних стосунків. Цей приклад доводить те, що основним фактором становлення статеворольової поведінки людини є культура, яка склалася в даному суспільстві. [9]

Розглянемо детальніше вплив батьків на формування психологічної статі дитини молодшого шкільного віку. На що спираються батьки, виховуючи дівчинку чи хлопчика? В першу чергу на власні уявлення про те, яким має бути чоловік і якою – жінка. В багатьох людей ці уявлення схожі. Це гендерні стереотипи, роль яких дуже велика у трансляції дітям статеворольових якостей. В нашій культурі за чоловіком закріплені активність, домінантність, агресивність і стриманість. Він оцінюється по соціальним досягненням, в той час, як жінка має бути м’якою, пасивною і залежною.

Більше хочеться сказати про роль батька у формуванні гендеру дітей. Образ батька надзвичайно важливий для психічного розвитку хлопчиків. При його відсутності дитині не вистачає того, у чому виражаються особливості чоловічої психіки. Незрозумілий, неяскравий приклад батька через його відсутність чи недостатню увагу ускладнює процес входження хлопчика до чоловічої субкультури. І саме це, на думку психоаналітиків, є джерелом невротичних проявів у дитини – енуреза, нічних страхів, заїкання і т.д.

Батько впливає і на формування еталона майбутнього чоловіка у дочки. Для неї дуже важливо спостерігати і засвоювати способи поведінки матері у відношенні до батька, а батька – до матері. Саме батько формує у своєї дочки впевненість у собі. Дівчатка, які виросли в сім’ї люблячого батька, відчувають свою захищеність, у них не спостерігається підвищеної тривожності і страхів перед всім світом.

Психолог К.Крейг надає перевагу андрогінному вихованню. На його думку, збережена протягом життя андрогінна гендерна ідентичність, яка включає в себе риси маскулінності і фемінності, як правило, виробляється у дітей в тому випадку, якщо така поведінка моделюється перед очима дитини і приймається іншими людьми. Наприклад, один з батьків демонструє принцип ардрогінності, а інший заохочує подібні дії.[6]

В структурі сім’ї, крім дитячо-батьківських відносин при наявності кількох дітей складаються дитячо-дитячі відносини. Сучасні психологічні дослідження показують, що саме нерівність у рідному домі являє вирішальний вплив на розвиток особистості, а відповідно, на гендерні характеристики дитини. Д. Деніелс і Р. Пломін стверджують, що зовнішні соціальні і економічні фактори впливають на 5% особистісних характеристик, 35% формується під дією індивідуального «несхожого» досвіду. Саме через нього кожна дитина розвивається по-своєму, часто рухаючись в іншому напрямку, ніж його брати і сестри. На їх думку, батьківський вплив, яким би він не був, веде швидше всього до утворення відмінностей, ніж до уніфікації. Вчені прийшли до висновків, що:

- матері однаково ведуть себе лише з дітьми одного віку;

- старші часто згадують, як дратували їх молодші;

- молодші не забудуть, як роками добивалися дружби чи елементарного признання зі сторони старших.

Ф. Саллоуей визначив причини , які породжують відмінності між дітьми в одній сім’ї. В основі його теорії – важлива фаза становлення особистості – період боротьби за своє місце в сім’ї. Вчений вивчив біографії 6566 видатних людей, живших протягом останніх п’яти століть. І прийшов до висновку, що порядковий номер дитини в сім’ї дозволяє досить точно прогнозувати, чи буде вона дотримуватись консервативних, загальноприйнятих поглядів. Це типово для первенців. Чи піде наперекір існуючим поглядам.

Біхевіористи зазначають, що якщо стать молодшої дитини співпадає зі статю старшої, то традиційні статеворольові особливості у молодшого часто виражені сильніше. Так, молодша сестра дівчинки має в собі більше «дівчачого», ніж молодша сестра хлопчика. Це стосується і хлопчиків, які мають братів.

Таким чином, сім’я – це перше і основне середовище, в якому дитина отримує знання про свою стать, про протилежну стать і про взаємовідносини статей. Дослідники зробили висновок, що в спокійних, врівноважених сім’ях, де позиція будь-якого члена сім’ї не стала диктатом для інших, дитина легко сприймає свою стать і статеву поведінку.

Надзвичайно велика роль ігр і іграшок для молодших школярів у формуванні майбутнього чоловіка чи майбутньої жінки. На думку психологів, з їх допомогою дитина оволодіває нормами і правилами життя в суспільстві, розвивається її інтелект, емоції, уява і мовлення. Програючи сюжети із дорослого життя, діти починають орієнтуватися у цих взаємовідносинах і тим самим готуються до вступу у «велике життя». І ще один важливий аспект у використанні ігрових атрибутів. Традиційні ігри направлені на засвоєння дитиною своєї статевої і психосексуальної ролі, яка набувається саме у рольовій грі ( в «дочки-матері», в війну).

У молодшому шкільному віці велике значення має вплив вчителя і його уявлення про гендерні ролі і правильну поведінку. А його уявлення залежать вже від його гендера і особистого досвіду взаємостосунків з жінками та чоловіками. Вчитель може позитивно сприймати прояви маскулінності чи фемінності дітей, а, можливо, його уявлення про поведінку дітей більш однозначні і він буде вимагати від них повного виконання своїх установок. У початковій школі існує протиріччя між демінізірованою педагогікою і гендерними стереотипами, які породжують шкільні підручники. На думку Л.В. Попова, Т.Б. Котлова, А.В.Смірнова підручники транслюють патріархальні уявлення про роль чоловіка і жінки в суспільстві. Це закріплене за чоловіком суспільне життя, а саме робота, політика, бізнес, а за жінками – приватне життя, тобто дім, сім’я і діти. Умови гендерної соціалізації в такій ситуації складні і для хлопчиків, і для дівчаток. Від хлопчиків вимагають відповідності ідеалу, який, можливо, відсутній в житті, як приклад (вдома виховує мама, в школі – вчителька).[5] Дуже точно висловилася з цього приводу М. Мід: «Їх нещастя в тому, що ідеалом для них служить сумна родова ідея маскулінності взагалі, а не цікаві, особисто відомі їм чоловіки».[7]

Менше уваги вчені приділили дослідженням впливу групи ровесників на становлення гендерів молодших школярів. І.С. Кон стверджує, що ровесники як своєї, так і протилежної статі, являються універсальним фактором гендерної соціалізації. В середовищі ровесників дитина демонструє себе в якості представника якоїсь статі. Оцінюючи склад тіла, поведінку дитини в світлі своїх критеріїв маскулінності-фемінності, більш жорсткіших, ніж в сім’ї, ровесники тим самим підтверджують, закріпляють чи ставлять під сумнів його гендерну ідентичність. Фемінні хлопчики не приймаються хлопчиками, проте їх залюбки приймають дівчата. А маскулінних дівчаток легше приймають хлопчики, ніж дівчатка. Орієнтація на думку ровесників деколи стає вирішальною у навчанні чи стилі життя. Необхідність в прийнятті, самоствердженні себе в колі друзів може штовхати дитину на зміну своїх життєвих планів, а інколи і на відмову від своїх здібностей.[4]

Дослідження показали, що у молодшому шкільному віці хлопчики і дівчатка демонструють досить широкий спектр особливостей формування психологічної статі – від адекватного, яскраво вираженого у висловлюваннях, відносинах, до неадекватного і навіть негативного по відношенню до своєї статевої приналежності. Це проявляється в тому, чому дитина надає перевагу, в продуктах діяльності, у виборі партнерів для ігр, у спілкуванні. У цьму віці батьки, психологи і вчителі можуть значно вплинути на формування гендеру дитини. І хоча до підліткового віку картина статеворольового становлення цих самих хлопчиків і дівчаток дещо зміниться під впливом їх фізіологічного розвитку, уважні і зацікавлені батьки чи вчителі зможуть допомогти дитині у її становленні як хлопчика чи дівчинки значно раніше.

Література

1. Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: пройм – Еврознак, 2001. – 320с.

2. Джеймс М., Джонгвард Д. Рождённые выигрывать. Трансакционный анализ с гештальтупражнениями / Общ. ред Л.А.Петровской. – М.: Прогресс, 1993.

3. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. – М.: Педагогика, 1991.

4. Кон И.С. Половые различия и дифференциация социальных ролей // Соотношение биологического и социального в человеке. – М., 1975.

5. Котлова Т.Б., Смирнова А.В. Гендерные стереотипы в учебниках начальной школы // www.owl.ru/content/library/books/p12590.shtml.

6. Крэйг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000.

7. Мид М. Культура и мир детства. – М.: Наука, 1988.

8. Чекалина А.А. Влияние родительських позицій на формирование психологического пола старших дошкольников: Автореф. Канд.. дисс. – М., 1991.

9. Чекалина А.А. Гендерная психология: Учебное пособие. – М.: «Ось-89», 2006.

10. Чекалина А.А. О влиянии родительських установок на формирование гендерной идентичности ребёнка // Мир психологии. – 2004. - №2. С. 106 – 113.