Економічні науки 5./ Управління трудовими ресурсами

Стрембіцька Л. Л.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

Особливості сегментації ринку праці в зарубіжних країнах на сучасному етапі

Досягнення критеріїв ефективного ринку праці є одним з найважливіших елементів економічної безпеки національних економік, оскільки ринок праці являє особливий ринок, який одночасно впливає і на економічний розвиток, і на соціальну сферу суспільства, тому безперечно є об’єктом регулювання з метою мінімізації негативних наслідків, що виникають на ньому під дією об’єктивних закономірностей розвитку економічних систем. Це виражається передусім в зростанні рівня безробіття, зниженні рівня заробітків, послабленні гарантій зайнятості та скороченні програм соціального забезпечення. Вказані проблеми традиційно є неоднорідними за мірою вираження між окремими групами населення, що спричиняє сегментацію ринку праці, під якою класично розуміють поділ ринку праці на окремі сегменти, які обмежують мобільність робочої силами своїми кордонами. Як відомо, в найбільш загальному вигляді ринок праці поділяється на первинний, що характеризується стабільністю зайнятості, високим рівнем заробітної плати, можливістю професійного навчання, тобто об’єднує «престижні роботи», та вторинний, що має протилежні риси: нестабільну зайнятість, високу плинність кадрів, відсутність кар’єрного зростання, низький рівень заробітної плати, і об’єднує «непрестижні роботи» (так звана теорія двоїстості ринку раці).

Особлива увага до проблеми сегментації ринку праці привернута з боку Міжнародної організації праці (МОП), за визначенням якої, сегментація ринку праці являє поділ його на окремі субринки чи сегменти, що відрізняються відмінними характеристиками та поведінковими правилами. Сегментація може виникнути з особливостей інститутів ринку праці, таких як договірні відносини (сегментація через постійний та тимчасовий характер контрактів), через відсутність органів, що забезпечують їх виконання (сегментація на формальну та неформальну частини), а також через типи зацікавлених працівників (наприклад, мігранти). Дослідження та консультації, що проводяться МОП по темі сегментації, мають на меті визначити ключові сегменти ринку праці між країнами, ступінь переходу між різними сегментами, наслідки сегментації щодо справедливості і ефективності результатів ринку праці та оцінку життєздатності політики щодо пом’якшення негативних наслідків сегментації.

Сегментація не є новим явищем для країн світу; однією з причини, що причиняє її поширення є зростання гнучкості ринку праці, властивістю якої є можливість швидкого пристосування суб’єктів ринку праці до кон’юнктурних умов перш за все через практику укладанням тимчасових контрактів та появу нестандартних форм зайнятості, що в значній мірі здатне знизити гостроту проблем на ринку праці. Проте в останні десятиліття в світі спостерігаються переважно негативні тенденції в сегментації національних ринків праці, що зумовило запуск Міжнародною організацією праці у 2012 році програми досліджень в цій сфері [1]. Огляд тематичних досліджень щодо проблем сегментації ринку праці в країнах світу свідчить, що в результаті дії світової економічної кризи 2008 року більшість урядів країн світу ввели програми жорсткої економії, що направлені на скорочення боргових зобов’язань, та здійснили реформування соціальної політики, що спричинило зменшення витрат на соціальні заходи. Найбільш постраждалими виявилися ті країни, що прагнули отримати фінансову допомогу з боку Європейської комісії, Євробанку та Міжнародного валютного фонду, оскільки мали обмежену свободу дій через жорсткі умови, висунуті з боку вищевказаних організацій.

Ці тенденції значно послабили законодавство в сфері праці та мали негативні наслідки щодо співвідношень гнучкості та захищеності ринку праці. Реформування соціально-трудової сфери проходить в основному через лібералізацію застосування строкових чи нестандартних договорів, що сприяє посиленню сегментації ринку праці та зростанню нерівності в суспільстві. Наслідки та витрати через сегментацію зростають як в економічному, так і в соціальному вираженні: вони призводять до значних розривів в заробітній платі між окремими сегментами, відмінності в доступі до навчання та соціального захисту, а також відмінності в умовах праці та перебуванні на посаді. Наслідки сегментації мали також негативний влив й окремо на первинний ринок праці, що знайшло вираження в зростанні дисперсії (що означає відхилення від середньої величини) заробітної плати. Поряд з тим, що вторинний сегмент ринку праці має значні ризики зайнятості, він діє як додатковий буфер, що полегшує тиск на ядро ринку праці (що співвідноситься з первинним ринком праці); також залишається справедливим те, що нестандартні робочі місця в цілому сприяють покращенню доступу до ринку праці та створюють додаткові робочі місця, які є генератором додаткового доходу від роботи.

При цьому більшість країн не протидіяла зростаючому безробіттю і посиленню сегментації ринку праці виробленням достатньої кількості активних програм зайнятості, програм навчання протягом усього життя, а натомість лібералізувала систему трудового законодавства, що скоріше призвело до маргіналізації окремих сегментів працюючих.

Однією з причин посилення сегментації ринку праці в світі є зменшення ролі профспілок, що зумовлене поступовим та неухильним скороченням чисельності працівників, які охоплені колективними договорами. Нині набувають поширення зворотні процеси, пов’язані з намаганням профспілок вплинути на збільшення захищеності соціально-трудових відносин через приведення контрактних відносин до так званого єдиного чи уніфікованого типу контракту (single/unified), що зведе контрактні умови до одного стандарту та руйнуватиме підвалини двоїстості ринку праці, які посилюють його сегментацію.

Література

1. Labour market segmentation. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ilo.org/global/topics/employment-security/labour-market-segmentation/lang--en/index.htm