Экономические
науки/6.
Маркетинг и менеджмент
Голобородько Т.В.
асистент кафедри обліку, оподаткування,
публічного управління та адміністрування ДВНЗ «Криворізький національний
університет», Україна
Іншомовна комунікативна компетенція в професійній діяльності
державних посадових осіб
Євроінтеграція у світовий економічний простір
дуже гостро ставить перед Україною питання професіоналізації життя країни,
особливо таких її представників, як державних посадових осіб. Разом з тим, професійно
спрямована комунікація є показником кваліфікації державної посадової особи.
«Орієнтація на поліфункціональність спілкування
дає змогу професіоналу організувати взаємодію як цілісний процес: не
обмежуватися плануванням лише інформаційної функції, а створювати умови для обміну
ставленнями, переживаннями, забезпечуючи співробітництво і співтворчість. У
процесі співробітництва постійно виникають ситуації, у яких професіонал має
швидко зорієнтуватися й обрати правильні засоби комунікації, побудувати процес
спілкування, знайти стиль поведінки, визначити внутрішню сутність дій і вчинків
співрозмовника, ступінь сформованості його знань, умінь» [3, с. 60-61].
Державна посадова особа відповідно до Закону
України «Про державну службу» [5] «зобов’язана дотримуватися принципу професіоналізму,
який передбачає, в першу чергу, компетентне виконання посадових обов’язків,
постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної
компетентності, вільне володіння державною мовою».
Державна посадова особа зобов’язана відповідно
до [5] «обов’язково використовувати державну мову під час
виконання своїх посадових обов’язків». Проте «практикуючи надання комплексних
послуг населенню України, державні службовці мають бути високо кваліфікованими
спеціалістами як у галузі управління, так і в галузі оволодіння іноземними
мовами» [1, с. 389]. Так, однією із вимог до осіб, які
претендують на вступ на державну службу на посади категорій «А» чи «Б»
відповідно до [5] є «вільне володіння державною мовою, володіння
іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи». Зазначимо, що офіційними
мовами Ради Європи є англійська та французька мови.
«На різних форумах і у великій кількості
програмних документів неодноразово підкреслювалася актуальність проблеми мовної
підготовки державних службовців, наголошувалося, що це саме та галузь, в якій
необхідно докласти великих зусиль, готуючись до виходу на європейські простори»
[4].
Нерозривний зв'язок і взаємодія міжособистісної
й спеціальної комунікації в професійній сфері дозволяють виділити найбільш
важливі компоненти комунікативної компетенції в діловому спілкуванні державних
посадових осіб (рис. 1).
Рис. 1. Компоненти комунікативної компетенції в
діловому спілкуванні державних посадових осіб в контексті розвитку міжнародних
економічних відносин
Джерело:
розроблено автором на основі [2, с. 28].
Конкурентоспроможність та ефективність державної
посадової особи в значній мірі залежить від рівня знань іноземних мов. Варто
відзначити, що в нормативно-правових документах не визначено, яким саме повинен
бути рівень володіння іноземною мовою (англійською та французькою).
Зазначимо, що для зайняття посад категорії «А»
чи «Б» відповідно до [5] ступінь вищої освіти повинен бути не нижче магістра.
А «відповідно до загальноєвропейських вимог, базовим для слухача магістратури є
рівень В2, оскільки саме він визначений як вихідний рівень випускника вузу. На
даний час випускний рівень В2 є для вузів нереальним, оскільки їх абітурієнти,
у свою чергу, не мають передбаченого для них програмою рівня В1» [4].
При проведенні конкурсу на зайняття посад
державної служби відповідно до [6] кандидати, які пройшли перший етап, у наступному
етапі вирішують ситуаційні завдання. «Ситуаційні завдання проводяться з метою
об’єктивного з’ясування спроможності кандидатів використовувати свої знання,
досвід під час виконання посадових обов’язків, а також з метою комплексної
перевірки кандидатів на відповідність професійній компетентності, оцінки
комунікаційних якостей, володіння комп’ютером, знань іноземної мови та вміння
приймати рішення (за наявності таких вимог до посади). При цьому кожен кандидат
розв’язує від одного до трьох ситуаційних завдань» [6]. Вважаємо, що оцінка результатів вирішення максимум
трьох ситуаційних завдань не зможе достовірно визначити рівень знань іноземних
мов кандидата.
Таким чином, доцільним є зазначення в
законодавчій базі необхідного рівня знань іноземних мов для осіб, які претендують
на зайняття посад державної служби. Вважаємо, що обов’язковим є проходження кандидатами
додаткового тестування при проведенні конкурсу на зайняття посад державної
служби. Додаткове тестування повинно проводитись з метою визначення рівня знань
іноземних мов посадових осіб державних органів та органів місцевого
самоврядування.
Література:
1. Астапова Т.
О. Навчання іноземній мові державних службовців та посадових осіб органів
місцевого самоврядування: комунікативний аспект [Електронний ресурс] / Т. О.
Астапова // Актуальні проблеми державного управління. - 2012. - № 1. - С.
389-396. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2012_1_55.
2. Афоніна І.
Ю. Стратегії комунікативної поведінки в професійно значущих ситуаціях
міжкультурного спілкування [Електронний ресурс] / І. Ю. Афоніна // Теоретичні і
прикладні проблеми психології. - 2013. - № 3. - С. 25-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tippp_2013_3_6.
3. Берестенко О.
Г. Культура професійного спілкування як результат вдосконалення
індивідуальних творчих здібностей особистості [Електронний ресурс] / О. Г.
Берестенко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса
Шевченка. Педагогічні науки. - 2013. - № 3. - С. 57-64. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vlup_2013_3_10.
5. Закон України
«Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-19.