Аспірант Паска О.В.

Львівський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління

при Президентові України

Системність змін конституційних повноважень інституту президентства в Україні у контексті їх впливу на суспільні зміни

Слід зазначити, що у вітчизняній науковій літературі тема системності конституційних повноважень інституту президентства, як і сам інститут президентства України недостатньо досліджені. Попри те, що такі українські автори як Р. Мартинюк, А. Колодій, О. Святоцький, В. Андрусів, В. Шаповал, С. Кравченко та інші розглядали інститут президентства в порівняльному і трансформаційному аспектах, досліджували питання залежності впливу цього інституту від структурних, інституційних чинників, питання системності цих змін не отримало належної уваги. До прикладу, львівські науковці Анатолій Романюк та Юрій Шведа звертали увагу на недостатню розробленість теми інституту президентства взагалі [1].

З огляду на те, що основа інституту президентства формується конституційними нормами, що визначають його повноваження доцільно детальніше проаналізувати системність цих змін в Україні. Серед закордонних дослідників, в рамках порівняння демократичних і перехідних режимів та становленням конституційних систем різних країн, ґрунтовно займалися порівнянням конституційних повноважень інституту президентства професор Університету Дьюк Дональд Л. Горовіц [2] та професор Каліфорнійського університету Аренд Лійфарт [3]. В Україні тему порівняння конституційних повноважень президентів порушував професор Анатолій Романюк порівнював повноваження президентів України та країн Західної Європи та США, визначаючи повноваження президентів за формальними показниками [4]. Головне місце серед цих показників займали критерії, що визначалися конституційними повноваженнями глави держави.

Тому важливо проаналізувати системність у змінах конституційних норм, відповідно до яких відбувалося становлення інституту президентства. В основу перших змін до Конституції України були закладені норми, що випливали з перших законів, що запроваджували цей інститут. Першим законодавчим актом, який запровадив інститут президентства був Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про Президента Української РСР» від 5 липня 1991 року [5].

14 лютого 1992 року Верховна Рада України внесла зміни до Конституції України [6], згідно з якими Президент України став главою виконавчої влади. Він отримав право здійснювати керівництво Кабінетом Міністрів України, очолювати систему органів виконавчої влади, здійснювати управління державним майном відповідно до законодавства, пропонувати кандидатуру прем`єр – міністра, міністрів для затвердження у парламенті, реорганізовувати чи ліквідовувати міністерства та відомства, призначати або звільняти їх керівників. Таким чином, Президент України став не тільки главою держави, а й главою виконавчої влади, отримав можливість вагомо впливати на суспільство.

Після виборів Президента України у 1994 році, 8 червня 1995 року було підписано «Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» [7]. Відповідно до цього акту Президент України отримав право не лише призначати Прем`єр-міністра України, формувати уряд, очолювати систему органів державної виконавчої влади, накладати вето на оприлюднення закону, яке можна було подолати двома третинами фактичного складу Верховної Ради, а й визначати межі діяльності уряду (стаття 30).

Ця угода мала тимчасовий характер та діяла до ухвалення 28 червня 1996 року нової Конституції України, відповідно до якої повноваження Президента України були зменшені. Він перестав бути главою виконавчої влади. Так, стаття 102 чітко передбачала, що «Президент України є главою держави і виступає від її імені» [8] і не згадувала його права очолювати виконавчу владу. Намітилася тенденція до зрівноваження повноважень президента та парламенту з урядом. З’явилися норми, які запроваджували процедуру імпічменту глави держави.

Після “Помаранчевої революції” загострилася політична боротьба між владою та опозицією. Для досягнення примирення, за участі міжнародних посередників, було досягнуто компромісу про проведення третього туру виборів та ухвалення 8 грудня 2004 року закону №2222-IV про зміни до Конституції України [9], що викликали велику дискусію в українському суспільстві та значно послабили інститут президентства. До прикладу, Президент України міг подати лише запропоновану йому коаліцією фракцій парламенту кандидатуру для призначення на посаду Прем`єр-міністра України. Він був позбавлений права призначати членів уряду та інших керівників центральних органів влади за поданням голови уряду за винятком призначення, за згодою парламенту, міністрів оборони та закордонних справ. Він також втратив право звільняти без погодження з парламентом Генерального Прокурора України. Натомість, відбулося зміщення акцентів з даного питання на користь парламенту, який отримав право відправляти у відставку прокурора, шляхом висловлення йому недовіри. Звужувалися можливості інституту президентства і щодо зупинки актів уряду. Так, глава держави не міг зупиняти дію актів з причин, наприклад, економічної, безпекової, чи фінансової неефективності таких актів для країни. Залишалася єдина підстава для таких дій – це невідповідність актів уряду Конституції України.

У 2010 році, внаслідок перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, Конституційний Суд України своїм рішенням №20-рп/2010 визнав неконституційними зміни до Конституції України зразка 2004 року та надав змогу правлячій політичній силі повернути Україну до Конституції 1996 року, посилити інститут президентства в Україні і рухатися шляхом узурпації політичної влади [10].

Після втечі Віктора Януковича з країни парламент ухвалив Закон України «Про відновлення деяких положень Конституції України», що повертав парламентсько-президентську форму правління.

Таким чином можемо зробити висновки та окреслити перспективи подальших досліджень:

1. Зміни до Конституції України, в частині повноважень глави держави, були несистемними, здійснювалися відповідно до співвідношення політичних сил, уподобань політичних гравців та мали характер не стільки вдосконалення законодавства відповідно до певної стратегії розбудови політичної системи, скільки боротьби за владу.

2. Тема системності зміни конституційних повноважень інституту президентства в Україні потребує належної уваги та детального вивчення їх впливу на суспільні зміни з метою вироблення відповідної концепції, втілення якої стимулювало б поступальний розвиток країни.

Література

1. Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. – Львів: ЦПД – «Астролябія», 2005. – С. 312.

2. Горовіц Доналд Л. Порівняння демократичних систем. [Текст]: Даймонд Л., Платтнер М.Ф. (ред.) / Глобальне відродження демократії / Пер. з англ. Наук. ред., передмова, коментарі та покажчик імен Є. Виноградова. – Львів: Ахілл, 2004. – С. 198.– ISBN 966 – 7617 – 80 – 7/.

3. Лійфарт А. Конституційний вибір для нових демократій. [Текст]: Даймонд Л., Платтнер М.Ф. (ред.) / Глобальне відродження демократії / Пер. з англ. Наук. ред., передмова, коментарі та покажчик імен Є. Виноградова. – Львів: Ахілл, 2004. – С. 222. – ISBN 966 – 7617 – 80 – 7/.

4. Романюк Анатолій. Україна після виборів – перспективи відповідності демократичним стандартам. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n50texts/romanyuk.htm.

5. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про Президента Української РСР» 5 липня 1991 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1295-12.

6. Зміни до Конституції України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2113-12.

7. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1%D0%BA/95-%D0%B2%D1%80.

8. Конституція України 1996 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ed19960628.

9. Верховна Рада України. Закон України "Про внесення змін до Конституції України" [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // 2005 – Режим доступу до ресурсу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2222-15.

10. Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2010. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=122408.