Король Ярослав Іванович

ст. викладач кафедри тактики

Військова академія, м.  Одеса, Україна

ЗНАЧИМІСТЬ МОТИВАЦІЙНОГО КОМПОНЕНТА У СФОРМОВАНОСТІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ РАДІАЦІЙНО-ХІМІЧНОГО ЗАХИСТУ

У Програмі реформування і розвитку Збройних Сил України також зазначено, що сучасні Збройні Сили нашої країни потребують формування нової генерації офіцерських кадрів, що у свою чергу вимагає відповідної реорганізації системи військової освіти, одним з основних напрямів якої є її стандартизація, відповідно Закону України «Про вищу освіту» (розділ ІІІ «Система стандартів освіти») [6].

Аналіз військово-педагогічної літератури свідчить, що на сьогоднішній день важливим компонентом готовності майбутніх офіцерів до використання засобів радіаційно-хімічного захисту є мотиваційний компонент.

Мотивація вирішує дві проблеми: по-перше, забезпечує індивідуальні потреби, а, по-друге, досягає організаційних цілей. Обидві умови можуть і повинні задовольнятись якомога повніше [8, с. 171–172].

Процес мотивації можна поділити на чотири основних етапи: 1. Виникнення потреб; 2. Розробка стратегії та пошук шляхів задоволення потреб; 3. Визначення тактики діяльності та поетапне здійснення дій; 4. Задоволення потреб і отримання матеріальної чи духовної винагороди [5, с. 379].

Поняття мотивації вбирає систему всіх видів спонукань діяльності: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, потяги, ідеали тощо, які безпосередньо визначають спрямованість діяльності людини. Це поняття включає також і компоненти, які не усвідомлюються суб’єктом, а діють на рефлекторному рівні і на рівні підсвідомості. Складність і багатоаспектність проблеми мотивації зумовлює варіативність підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також до методів її вивчення та практичного застосування результатів досліджень [2, с. 225; 3, с. 61; 4, с. 108].

Мотиваційний компонент є провідним серед інших складових професійної готовності. Складність і багатоаспектність проблеми мотивації зумовлює варіативність підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також до методів її вивчення та практичного застосування результатів досліджень [1, с. 41].

У контексті нашого дослідження заслуговує на увагу визначення Н. В. Полєтаєвою чотирьох рівнів мотивації майбутніх офіцерів до навчальної діяльності: 1 рівень – у майбутніх офіцерів нестійкий ситуативний інтерес як до пізнання, так і до практичної діяльності або його відсутність; 2 рівень – у майбутніх офіцерів є позитивні, але нестійкі мотиви професійно-творчої пізнавальної діяльності, відсутні вміння застосовувати теоретичні знання з практики, недостатні уявлення про майбутню професію; 3 рівень – у майбутніх офіцерів стабільна позитивна мотивація учіння, усвідомлений вибір професії, сприйнятливість до засвоєння нових знань, умінь і навичок, у змісті привертають увагу не лише факти та явища, але й їх закономірності, взаємозв’язки, вони здатні самостійно відбирати зі змісту освіти особливо значущу інформацію, будувати взаємозв’язки, встановлювати як внутрішньо-предметні, так і міжпредметні зв’язки; 4 рівень – майбутні офіцери здатні не просто самостійно відбирати особистісно та професійно значущу інформацію, але й творчо її переробляти. Коло професійних інтересів розширюється: окрім знань, умінь і навичок курсанти виявляють пізнавальні інтереси. Задоволенню розширених та поглиблених пізнавальних інтересів служать спецкурси, спецпрактикуми за вибором, отримання додаткової спеціальності тощо [7, с. 63–64].

Мотиваційний компонент передбачає: свідоме прагнення до оволодіння мети та сформованості готовності до професійної діяльності; ефективного виконання своїх фахових завдань поставлених освітнім процесом; актуалізацію навчальних інтересів та пізнавальних потреб майбутніх офіцерів до навчання; сформованості значущих установок і прагнень до самовдосконалення та свідоме прагнення виконання своїх професійних обов’язків та завдань; формування внутрішньовмотивованих дій та перспективних соціальних установок, інтересів, потреб, які спонукають до сформованості готовності майбутніх офіцерів до використання засобів радіаційно-хімічного захисту; оволодіння цілісним змістом навчальної діяльності  із врахуванням сьогоднішніх перспектив і вимог згідно інноваційних освітніх технологій. Тобто, мотиваційний компонент є спонукальною приводом, дією, причиною до дії — формування готовності майбутніх офіцерів до використання засобів радіаційно-хімічного захисту

Література:

1. Богоявленский Д. Н. Психология усвоения знаний в школе / Д. Н. Богоявленский, Н. А. Менчинская. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1959. – 347 с.

2. Булавенко О. А. Сущностные характеристики профессиональной компетентности / О. А. Булавенко // Школ. технологии : науч.-практ. журнал школ. технолога (завуча). – 2005. – № 3. – С. 40–44.

3. Выготский Л. С. Мышление и речь : психологические исследования. – М. : Лабиринт, 1996. – 416 с.

4. Высоцкий C. В. Структура психолого-педагогических условий формирования поисково-творческой направленности личности в процессе обучения / C. В. Высоцкий // Науковий вісник Південноукраїнського держ. ун-ту ім. К. Д. Ушинського : [зб. наук. праць]. – Одеса, 1999. – Вип. 8–9. – С. 90–94.

5. Егоршин А. П. Управление персоналом / А. П. Егоршин. – Н. Новгород : НИМБ, 1997. – 607 с.

6. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

7. Полетаева Н. В. Педагогические условия развития профессионально-творческой познавательной активности курсантов образовательного учреждения МВД России : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Полетаева Надежда Владимировна ; Государ. обр. учреждение высшего профессион. обр-ния Липецкий госуд. пед. университет. – Липецк, 2004. – 128 с.

8. Райт Г. Державне управління / Г. Райт : [пер з англ В. Івашка, О. Коваленка, С. Соколик]. – К. : Основи, 1994. – 191 с.