Право/1. Теория государства и права

Парута О.В.

НУ «Львівська політехніка», Україна

ЩОДО ФУНКЦІЙ ПРАВОВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИ

Правова ідентичність - це індивідуальна якість особи, яка відображає стан психологічного засвоєння власного правового статусу і свідчить про усвідомлення особою своєї ролі у правовій системі.

Правова ідентичність формується завдяки усвідомленню змісту власного правового статусу, усієї багатоманітності і складності соціально-правових відносин, якими характеризується соціальне середовище, і разом з тим виступає результатом усвідомлення особою себе як суб’єкта у власних правових зв’язках та відношеннях. Дана категорія охоплює і належність особи до певної соціальної групи, і певний набір суб’єктивних прав та обов’язків, властивих цій групі, але водночас правова ідентичність особи є правовим конструктом, який задається багатьма параметрами, тому необхідним є визначення функцій правової ідентичності для правового життя.

На нашу думку їх можна визначити наступними видами.

Одна з найважливіших функцій правової ідентичності – функція соціального пізнання (когнітивна функція). За твердженням Т.Парсонса; «Лише тоді, коли достатньою мірою розвивається система коґнітивних референцій та експресивного символізму, це стає основою для розвитку суперего, адже лише тоді про особу можна сказати, що вона здатна зрозуміти як коґнітивні так і емоційні сенси, а також значення приписів та заборон, що покладаються на неї»[1, c.32]. За своєю природою людина живе і діє визначеним чином в усвідомлюваному нею світі, і це належить до фундаментальних якостей людського буття, є основою орієнтації та діяльності у ньому.

Пізнавальна функція правової ідентичності полягає в тому, що особа яка є суб’єктом правової ідентичності ознайомлюється з правом, засвоює його, а отже проникається ним, внаслідок чого формується вже іншої якості особистість, з новими притаманними їй якісними характеристиками, тобто відбувається поступова зміна сутності особи суб’єкта права.

Ціннісна функція правової ідентичності полягає у ціннісних уявленнях особи про себе як елемента правового життя суспільства, власну соціально-правову роль, про цінність права, соціальні групи до яких особа належить чи може належати внаслідок певних обставин.

Основу для правильної правової ідентифікації громадянина в Україні заклала Стаття 3 Конституція України, яка гласить вказує: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». У свою чергу cтаття 23 Конституції України гарантує кожній людині право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості [2]. Описані положення Конституції України спрямовують людину на усвідомлення власної соціальної цінності, можливості розвитку себе як особистості.

Свого часу Г. Теджфела вказав на характер соціальної ідентичності. Він зазначив, що якщо сформована соціальна ідентичність особи позитивна, то вона вважає себе членом соціальної групи, відносно якої відбувся процес ідентифікації. У випадку коли соціальна група є такою, з якою позитивної соціальної ідентичності особі досягнути не вдається, особа може: а) впливати на саму соціальну групу; б) здійснити пошук інших параметрів соціального порівняння; в) покинути чи віддалитися від соціальної групи. Соціальна ідентичність, за Г. Теджфелом, це усвідомлення індивідом того, що він належить до певної групи та ціннісне відношення до факту цієї належності [3, c.206].

Таким чином, будь-яка соціальна ідентифікація полягає у формуванні емоційних установок по відношенню до «своїх» і «чужих».

Для людини природним є бажання належати до певної категорії суб’єктів права. Перебування у складі певної категорії суб’єктів права може викликати відчуття захищеності, задоволення і комфорт (переважають позитивні емоції) особа або навпаки, при усвідомленні своєї соціальної приналежності особа може відчувати дискомфорт, приниження, що може привести до апатії або стати поштовхом до позитивного правового розвитку. Емоційна функція правової ідентичності виявляється в тому, що правильно сформована правова ідентичність здатна забезпечити примирення з поточним індивідуальним правовим статусом, стати поштовхом до його поступового розвитку, а також уникнути виникненню в суб’єкта правової ідентичності негативних емоцій.

Причина вольових актів дій суб’єктів постає в якості результату взаємодії соціальної ситуації і тих властивостей людини, які визначають специфіку її сприйняття соціальної ситуації [4, c.309]. Правова ідентичність, власне, і є властивістю, яка впливає на сприйняття особою соціальної ситуації, внаслідок чого регулює її подальшу правову діяльність. Правова ідентичність впливає на поведінку особи - її дії чи утримання від дій, спілкування, і як наслідок виконує регулятивну функцію.

Формування правової ідентичності розглядається у форматі візуалізації ситуації, з'ясування і осмислення власного соціального статусу в соціальній системі суспільства, пов’язане з формуванням довіри і появою почуття онтологічної безпеки.

Особа завдяки правовій ідентифікації задовольняє свою психологічну потребу у правовому самовизначенні, психологічній стабільності і соціальній стійкості.

Формування правової ідентичності особи завжди супроводжується здобуттям соціального досвіду, який на практиці дозволяє захистити себе і свою сім’ю. Сформована правова ідентичність, таким чином, виконує захисну функцію, гарантує безпечне існування особи як члена визначеного суспільства.

Правильна робота механізмів правової соціалізації є засобом боротьби з явищами соціальної анемії, деформації поведінки та правової свідомості, у зв’язку з чим проявляється превентивна функція правової ідентичності.

Процес формування правової ідентичності вміщує уявлення особи про своє минуле, враховує сучасне і проектує майбутнє правове становище суб’єкта права. Розглядаючи час як одиницю виміру, виходимо з того що життя людини не може вимірятися у величинах, не порівняних з часом, тому характерною для правової ідентичності є функція адаптації до конкретних соціально-правових умов.

Адаптуватися в сучасному соціумі може лише людина з широким особистим діапазоном можливостей, розвинутим інтелектом, здібна до творчого вираження, тобто соціально компетентна людина. Адаптація біологічної природи людини до соціально-правового життя, особливо в умовах соціальної нестабільності суспільства, є однією з найважливіших функцій правової ідентичності.

Правова адаптація забезпечить сумісність особи із соціально-правовими реаліями. За Т. Гобсом сумісність є одним з визначальних законів природи, яких людина має дотримуватися заради життя у спільноті. У праці «Левіатан» автор наголошує на тому, що кожен прагне пристосуватися до інших заради фундаментального закону природи – прагнення до миру [5, c.258]. Особа, яка нехтуватиме природною необхідністю – докладати усіх зусиль заради безконфліктного співіснування є зайвою у соціальній спільноті і буде відкинутим нею.

Проблема ідентичності породжується кризою приналежності й зусиллями прокласти міст через провалля поміж «належним» і «сущим», оскільки ідентичність як потреба (інтерес) є уявленням про себе, тим, як ми про себе думаємо і ким хочемо бути. Ідентичність відкриває життєвий світ не як «даність», а як «завдання». Тому є сенс говорити про ідею соціального конструювання усвідомленої дійсності як сферу відповідальності соціального суб'єкта [6, c.34].

Отож, на нашу думку, функції правової ідентичності це основні напрямки її впливу на правові відносини. За критерієм суб’єктивного спрямування функції можна згрупувати у дві категорії: індивідуальні (когнітивна, ціннісна, пошукова, емоційна) та соціальні (адаптаційна, регулятивна, превентивна, захисна).

Література

1. Парсонс Т. Соціальна структура і особистість / Т.Парсонс. – Київ: Дух і літера. – 338с.

2. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141

3. Tajfel H. The social identity theory of intergroup behavior. Psychology of Intergroup relations / H. Tajfel, S. Worshel, W. Austin. – Chicago : Nelson – Hall, 1986. – 506 p.

4. Груздев В.В. Человек и право: исторические, общетеоретические и цивилистические очерки: монография / В.В.Груздев. – Кострома: КГУ им. Н.А.Некрасова, 2010. - 463с.

5. Антлогія лібералізму : політико-правничі вчення та верховенство права / Упор. : С. Головатий, М. Козюбра, О. Сироїд та ін. – К. : «Книги для бізнесу», 2008. – 992 с.

6. Чернієнко В. О. Природа засад ідентичності соціального суб'єкта: моногр. / В. О. Чернієнко. - X.: Нац. аерокосм. ун-т «Харк. авіац. ін-т», 2010.- 219 с.