Пивоварчик І.М., Ладико В.В.

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, Україна

Аналіз психологічних особливостей підлітків, які були свідками воєнних або бойових дій

Початок XXІ століття виявився наповненим екстремальними для людини подіями, які стали джерелом емоційних потрясінь - стихійні лиха, антропогенні катастрофи, військові конфлікти, терористичні акти, які постійно наростають. Ці події характеризуються, перш за все, екстремальною дією на психіку людини, викликаючи у неї травматичний стрес, психологічні наслідки якого, в крайньому своєму прояві, виражаються в посттравматичному стресовому розладі (ПТСР). На жаль, події останнього часу свідчать, що кількість людей, які потрапили у важкі психотравмуючі ситуації, збільшується.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції Україна зіткнулася з екзистенційно деструктивним феноменом війни, яка несе руйнування, що охоплює все: від будівель і комунікацій, природних спільнот до життя людини, її психіки, душі.

Особливо страшним і шокуючим на війні виглядають страждання, муки і смерть дітей. Виступаючи самою незахищеною групою населення, діти страждають найбільше. На сьогоднішній день немає точної офіційної інформації про те, скільки дітей продовжує проживати на окупованих бойовиками територіях. У той же час, за даними соціологічного дослідження, 48% дітей Донбасу потребують психологічної допомоги

Більш того, поки ще немає систематизованих наукових досліджень про те, який психологічний збиток наносить досвід проживання на території проведення військових дій на незміцнілу дитячу психіку і які його наслідки.

Саме тому темою нашого дослідження ми обрали «Аналіз психологічних особливостей підлітків, які були свідками воєнних або бойових дій».

Теоретико-методологічні засади складають основні положення субʹєктно-діяльнісного підходу (О. В. Брушлинський, Л. С. Виготський, Л. С. Рубінштейн) та вітчизняні й закордонні принципи і підходи до проблем посттравматичного стресу, механізмів його виникнення та специфіки проявлення у дітей і підлітків (C. Figley, M. Horowitz, K. Nader, R. Pitman, R. Pynoos)

Аналізуючи ситуацію, яка в даний час відбувається в зоні антитерористичної операції (АТО) в Україні (Донецька і Луганська області), ми можемо припустити, що більшість підлітків з даної території, які стали учасниками або свідками трагічних подій, мають симптоми ПТСР.

Питання про наслідки психічної травматизації, пов'язаної з переживаннями військового часу, вивчалися такими авторами, як В. М. Бехтерєв, П. Б. Ганнушкін, В. М. Морозов, А. Венгер та ін. Багато дослідників займалися вивченням психічних порушень, які виникають внаслідок стихійних катастроф. З'явився цілий ряд робіт Ю. А. Олександрівського (1991, 1993), в яких описуються психічні розлади жертв катастроф мирного часу в рамках психогений.

Діти, будучи, безперечно, найбільш незахищеною і вразливою частиною населення, повністю залежать від дорослих, до цього ж вони, так само як і дорослі присутні в зоні проведення антитерористичної операції і виявляються так само свідками військових, бойових дій, а іноді вони стають заручниками цих обставин.

Основними травмуючими факторами в цьому випадку є: безпосередня загроза життю і здоров'ю дитини та її близьких, смерть близьких, фізичні травми дитини. У підлітків як один з симптомів ПТСР може з'являтися «провина за те, що вижив».

Для дітей дошкільного віку найбільш типовими наслідками такого роду травматичних ситуацій є регресивна поведінка (енурез, страх розлуки з батьками, страх перед незнайомими людьми, втрата навичок), дратівливість.

У дітей старшого віку з'являються проблеми в навчанні і суспільстві. Їм властиві поведінкові порушення від депресії до агресії. У підлітків також відзначаються різні соматичні скарги, що за результатами медичних оглядів не мають органічної природи.

При тривалій розлуці з батьками під час війни у дітей відмічені такі порушення, як депресія, нездатність відчувати задоволення, порушення соціальних контактів.

Відразу після травми у дітей зазвичай з'являються такі симптоми: порушення сну, нічні кошмари, нав'язливі думки про травматичної ситуації, впевненість в тому, що травматична ситуація може повторитися, підвищена тривожність, сильна реакція на будь-який стимул або ситуацію, що символізує травму, псіхофізіологічні порушення. Симптоми можуть виникати не відразу після травми, а через досить тривалий час (Calvin, 1995). Однак, якщо дітям не надати вчасно психологічну допомогу проблеми будуть лише збільшуватися, а психологічна травма залишиться з дитиною на все життя.

Діти можуть не говорити про свої переживання, пов'язані із військоми діями, тому необхідно звертати увагу на невербальні ознаки порушень, такі як:

1. Порушення сну, які тривають довше, ніж кілька днів після травми. При цьому сни, безпосередньо пов'язані з травматичною ситуацією, можуть бути відсутніми.

2. Страх розлуки з батьками.

3. Страх при появі стимулу (місця, людини, телевізійної передачі і т. п.), що пов'язаний з травматичним переживанням.

4. Соматичні скарги, невпевненість у власному здоров'ї.

5. Підвищена тривожність, що виявляється вдома або в школі, пов’язана зі страхами або фруструючими обставинами.

За спостереженнями дослідників, на психічний стан людини найбільш важкий вплив здійснюють травми, викликані навмисними діями людей.

Аналізуючи ситуацію, яка в даний час відбувається в зоні антитерористичної операції (АТО) в Україні (Донецька і Луганська області), ми можемо припустити, що більшість підлітків з даної території, які стали учасниками або свідками трагічних подій, мають симптоми ПТСР. Саме тому перспектива нашого дослідження полягає у емпіричному вивченні питання наявності ознак ПТСР у підлітків, які проживають у Донецькій та Луганській областях.

Література:

1. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. — М.: Медицина, 1993. — 400 с.

2. Ромек В.Г., Конторович В.А., Крукович Е.И. Психологическая помощь в кризисных ситуациях. – Речь: Санкт-Петербург, 2004.