Васильченко Ю. С., Воронкова О. С., Вінніков А. І.

Дніпропетровський національний університет

ім. Олеся Гончара (м. Дніпропетровськ)

Дисбатеріоз у дітей

Вступ. Мікрофлора кишківника є важливим чинником, сприяючим нормальному розвитку і функціонуванню організму дитини. Порушення якісного і кількісного складу мікрофлори кишківника можуть привести до розвитку дисбіотичних явищ [2].

У сучасних умовах, на фоні погіршення екологічної ситуації, питання формування, збереження та відновлення нормального мікробіоценозу кишківника дітей, які особливо страждають на захворювання шлунково-кишкового тракту, набувають особливої актуальності[3, 4].

Метою роботи було вивчення якісного і кількісного складу мікрофлори шлунково-кишкового тракту дітей першого року життя.

Матеріали та методи досліджень. В ході дослідження був взятий біологічний матеріал у 56 пацієнтів пологового та дитячого відділення. Клінічний матеріал у пацієнтів отримували при наявності клінічно та лабораторно підтвердженого інфекційного процесу.

Дослідження мікробіоценозу шлунково – кишкового тракту дітей віком до 1-го року та ідентифікація виділення мікроорганізмів проводилась згідно з Наказу № 535 «Про уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження вживаних у клініко-діагностичних установах» [8].

Для виявлення мікроорганізмів використовували бактеріологічний та бактеріоскопічний методи [10].

Антимікробну активність препаратів оцінювали стандартним диско-дифузійним методом відповідно до рекомендацій Наказу № 167 МОЗ України від 05.04.2007 р. Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних засобів» [9]. Тестували чисті культури умовно-патогенних мікроорганізмів, виділені з матеріалу від осіб з дисбіотичними явищами.

Результати досліджень та їх обговорення. При досліджені всі обстежені діти 1-го року життя були поділені на 4 групи: 1 група, до якої входять діти віком від 0-3 місяців, 2 група-від 4-6 місяців, 3 група - від 7-9 місяців та 4 група - діти віком від 10-12 місяців.

В 1 групі у 61,5% дітей був виявлений дисбактеріоз І ступеню, 23,1% – ІІІ ступінь дисбіозу, у 15,4% дітей спостерігався дисбактеріоз ІІ ступеню.

Серед дітей 2 групи 47% складав І ступінь дисбактеріозу, 41,2% – ІІ ступінь дисбактеріозу, у 11,8% дітей спостерігався ІІІ ступінь дисбіозу.

В 3 групі дітей більшість обстежених мали дисбактеріоз І ступеня, що складав 50%, на другому місці – дисбіоз ІІ ступеню 41,7%, у 8,3% дітей спостерігалися дисбіотичні явища ІІІ ступеню.

Серед дітей 4 групи спостерігався дисбіоз І та ІІ ступеня – по 50%.

Дисбатеріоз ІV ступеня не спостерігався ні в одній з чотирьох груп дітей.

Чутливість до антибіотиків визначали для всіх бактеріальних ізолятів виділених з біологічного матеріалу. Всього було виявлено 14 штамів S. aureus, 7 штамів E. coli (гемолітичні), 16 штами E. coli (лактозонегативні), 8 штамів Klebsiella та 5 штамів Proteus.

Визначено ,що серед антибіотиків аміноглікозидного ряду Klebsiella проявила найбільшу стійкість до нетилміцину – 50%. S. aureus найбільш стійкий до гентаміцину - 50 %. E. coli (лактозонегативна) проявила чутливість до неоміцину - 25%, Proteus виявляє нйбільшу антибіотикорезистентність до гентаміцину та нетилміцину - 67%.

При дослідженні антибіотикорезистентності до препаратів фторхінолонів слід відмітити, що фторхінолони мають широкий спектр дії. S. aureus проявив чутливість до офлоксацину 21%. Антибіотикорезистентність до гатіфлоксацину проявив Klebsiella – до 50%. Найбільшу чутливість Proteus виявив до ципрофлоксацину – 20%. Препарати показали високу активність по відношенню до мікроорганізмів, виявлених в мікрофлорі ШКТ дітей першого року життя.

Пеніциліни є ефективними засобами сучасної антибіотикотерапії [6, 7]. Так, серед них, E. coli (гемолітичні) проявили резистентність до амоксициліну – 57%, високу чутливість до антибіотиків пеніцилінів проявив S. aureus – 36%

Цефалоспорини відносяться до β-лактамів і представляють один з найбільш великих класів антимікробних препаратів [4]. Найбільш стійким до цефтріаксону виявився Proteus – 60%, до цефепіму Klebsiella – 50%. Найменшу антибіотикорезистентність до цефтріаксону проявив S. aureus – 29%.

Для визначення чутливості виділених грибів р. Candida використовували наступні противогрибкові препарати: ністатин, леворин, натаміцин, амфотерецин В, флуканазол, пімафуцин, фунгізон.

При постановці антибіотикограми грибів р. Candida мали високі показники чутливості до всіх противогрибкових препаратів.

Висновки. Отримані результати свідчать, що резистентність збудників інфекційних захворювань до антибіотиків є актуальною проблемою сучасної медицини. Ефективність більшості антибактеріальних препаратів, що традиційно використовують для лікування, знижується у зв`язку зі стрімко зростаючою кількістю стійких до антибіотиків ізолятів [1]. Відсутність контролю антибіотико-резистентності може призвести до фатальних помилок у лікуванні.

Отже, можна заключити, що виділення та ідентифікація штамів бактерій, які викликають ураження ШКТ набувають великого значення для лікування пацієнтів і потребують розробки нових методів, що дозволять прискорити ідентифікацію та вивчення властивостей збудника [5].

Література:

1. Ардацкая М.А. Дисбактеріоз кишечника: Сучасні аспекти вивчення проблеми, принципи діагностики та лікування / М.А. Ардацкая, A.B. Дубінин. – К.: Києво – Могилян.акад., 2001. – 67 – 72 с.

2. Бабак О.Я. Современная диагностика и лечение нарушения микробиоценозов кишечника / О.Я. Бабак, И.Э. Кушнир // Провизор. – 2000. – №15-16. – С. 91.

3. Барышников Н.В. Cиндромы избыточного бактериального роста (дисбиоза) в тонкой кишке и дисбиоза толстой кишки / Н.В.Барышников, Е.И.Ткаченко, Ю.П.Успенский // Вестник Клуба панкреатологов. – 2009. – №1(2). – С. 86-90.

4. Бондаренко В.М. Дисбактериоз кишечника как клинико-лабораторный синдром: современное состояние проблемы / В.М. Бондаренко, Т.В. Мацулевич. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007. – 304 с.

5. Бондаренко В.М. Роль условно-патогенных бактерий кишечника в полиорганной патологии человека / В.М. Бондаренко. – М.: Тверь, 2007. – 64 с.

6. Борисов Л.Б. Медицинська мікробіологія, вірусологія, іммунологія / Л.Б.Борисов. – М.: "Медицина" ,2001. –507 с.

7. Вершигора А .Е. Общая микробиология / А .Е. Вершигора. – K.: Вища школа, 1991. – 343 с.

8. Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений: приказ № 535. – [чинний від 22.04.1985р.]. – М.: МОЗ СССР, 1985. – 65с.

9. Про затвердження методичних вказівок щодо визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів: наказ № 167 – [чинний від 05.04.2007 р.]. – К.: МОЗ України, 2007. – 63 с.

10. Про затвердження протоколів діагностики та лікування захворювань органів травлення у дітей: наказ № 438 . – [чинний від 26.05.2010 р.]. – К.: МОЗ України, 2010.