Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Заточня А.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Організаційно-виробниче забезпечення конкурентоспроможності продукції

В сучасних умовах товарні ринки перенасичені великою кількістю різноманітних товарів, тому кожен товаровиробник змушений вести жорстоку боротьбу за споживача. Безліч товарів одночасно пропонують однакові або різні способи задоволення однієї і тієї ж потреби покупців на майже рівних цінових умовах. У цій ситуації споживач надає перевагу товару, який визначається як конкурентоспроможний.

Теоретико-методологічні та прикладні питання розвитку конкуренції та забезпечення конкурентоспроможності на різних рівнях функціонування економічної системи розглянуті в наукових працях зарубіжних вчених: А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Кейнса, Дж. Мілля, К. Маркса. Дослідженням проблем та умов розвитку поняття конкурентоспроможності товару присвятили свої праці українські вчені, серед яких С.Ф. Покропивний, О.О. Гетьман, Л.В. Балабанова, Я.Б. Базилюк, В.О. Василенко та інші. Однак враховуючи швидкоплинність економічних процесів ці питання потребують подальших досліджень.

Конкурентоспроможність - це здатність продукції бути привабливішою для покупця в порівнянні з іншими виробами аналогічного виду й призначення, завдяки кращій відповідності її якісних і вартісних характеристик вимогам ринку й споживчим оцінкам [2, с.31].

Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду факторів, що впливають на те, яким товарам віддають перевагу покупці, і цим визначають обсяг їх реалізації на даному ринку. Ці фактори можна вважати компонентами конкурентоспроможності і розділити на три групи: техніко-економічні, комерційні та нормативно-правові чинники.

Техніко-економічні фактори включають: якість, продажну ціну і витрати на використання або споживання продукції/послуги. Ці компоненти залежать від: продуктивності та інтенсивності праці, витрат виробництва, наукомісткості продукції. Комерційні фактори визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку. Вони включають: кон'юнктуру ринку (гострота конкуренції, співвідношення між попитом і пропозицією даного товару, національні та регіональні особливості ринку, що впливають на формування платоспроможного попиту на дану продукцію або послугу); наданий сервіс (наявність станцій обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту та інших послуг, що надаються); рекламу (наявність і дієвість реклами і інших засобів впливу на споживача з метою формування попиту); імідж фірми (популярність торгової марки, репутація компанії). Нормативно-правові чинники відображають вимоги технічної, екологічної та морально-етичної безпеки використання товару на даному ринку, а також патентно-правові вимоги. У випадку невідповідності товару чинним на даному ринку нормам і вимогам стандартів та законодавства, товар не може бути проданий на даному ринку. Дані фактори вступають як обмеження, обов'язкові до виконання [1, с.232].

На сучасному етапі прискорення науково-технічного прогресу конкурентоспроможність продукції трактується як доволі містке поняття. Це пов'язано з тим, що для продукції промислового призначення, окрім ступеня споживчої корисності, суттєвою є і ступінь її технічної досконалості, яка проявляється в процесі створення і експлуатації продукції. Тому поряд з показниками конкурентоспроможності продукції для її характеристики доцільно використовувати показники технічного рівня.

Для підвищення конкурентоспроможності продукції можна запропонувати такі заходи загального та спеціального характеру:

- контроль виробництва продукції на всіх його стадіях, застосування сучасної техніки й технологій на виробництві, використання енерго- та ресурсозберігаючих технологій;

- управління інформаційними потоками для більш ефективного прийняття рішень;

- контроль фінансового стану підприємства, управління інвестиціями;

- ефективне управління трудовим потенціалом підприємства;

- розробка довгострокових і короткострокових стратегій, планування й прогнозування діяльності, поліпшення системи управління підприємством;

- вдосконалення організації виробництва і праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної і виробничої дисципліни, забезпечення загальної культури виробництва.

Забезпечення конкурентоспроможності продукції охоплює комплекс задач, які вирішують протягом всього циклу в системі створення й освоєння нової техніки, виробничого й експлуатаційного циклу, враховуючи при цьому життєвий цикл продукції. Проблема забезпечення високої конкурентоспроможності продукції вимагає комплексного і системного підходу, тому її найкраще вирішувати через формування відповідних систем забезпечення якості і конкурентоспроможності. Ключовою концепцією побудови такої системи має бути її цільова орієнтація, пов'язана з виділенням завдань за їх спільністю, важливістю та строками досягнення (стратегічні, тактичні, оперативні) та характером (науково-технічні, виробничі, економічні, соціальні).

Література:

1. Клименко С.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навч. посібник / С.М. Клименко, О.С. Дуброва, Д.О. Барабась. — К.: КНЕУ, 2006. — 527 с.

2. Небава М.І. Економіка та організація виробничої діяльності підприємства / М.І. Небава, О.О. Адлер, О.І. Лесько. — Вінниця: ВНТУ, 2011. — 117 с.