Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Литвин Т.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Основні напрями ресурсозбереження на виробництві

Проблема підвищення ефективності виробництва тісно пов’язана з проблемою заощадження матеріальних ресурсів. Перш за все це стосується сировини, матеріалів, палива, вирати на які складають більше половини витрат на виробництво. Слід зауважити, що ефект економії ресурсів складається не тільки з вартості заощаджених сировини, матеріалів, енергоресурсів, а також із скорочення витрат на їх транспортування, зберігання, оброблення, видобуток тощо. Цим обумовлена актуальність теми дослідження.

Теоретичні та практичні дослідження питання ресурсозбереження за останні декілька десятиліть здійснювали такі науковці, як: А.А. Мінц, К.М. Малін, П. Джорж, П.Т. Флоун, Дж. Меро, М.В. Фоменко.

Ресурсозбереження включає комплекс заходів щодо заощадження і раціонального використання сировини, матеріалів, палива і енергії і зниження на цій основі ресурсомісткості продукції. Існують різноманітні шляхи вирішення проблем ресурсозбереження. Перш за все, це широке використання новітньої техніки і технології, дійового економічного механізму, сучасних організаційних форм.

В реалізації політики ресурсозаощадження і зниження ресурсомісткості продукції провідне місце належить розробленню та освоєнню ресурсозаощадливих технологій, які створюються на базі вдосконалення існуючих шляхом заміни їх окремих елементів на прогресивніші (ресурсозаощаджуючі), або переходу до принципово нових технологічних систем.

Проблема заощадження матеріальних ресурсів тісно пов’язана з проблемою підвищення ефективності виробництва. В цій площині доцільно розглянути такі чинники, як матеріаломісткість, металомісткість та енергомісткість виробництва (продукції).

Матеріаломісткість поряд з іншими показниками виступає як засіб досягнення оптимальних характеристик технологічних процесів і продукції. Зниження матеріаломісткості (режим заощадження матеріальних витрат) забезпечується створенням прогресивної нормативної бази витрат матеріальних ресурсів на виробництво продукції та її удосконалення на основі впровадження науково-технологічного прогресу [1]. Основними напрямами зниження матеріаломісткості продукції є: поліпшення якості сировини і матеріалів; впровадження маловідходних технологічних процесів; розширення використання вторинних ресурсів; скорочення витрат ресурсів при виробництві продукції, транспортуванні і зберіганні; підвищення якості продукції.

Ресурсозаощадження у сфері споживання металів у загальному характеризується показником металомісткості продукції. Зниження металомісткості продукції досягається за рахунок: підвищення якості асортиментної структури продукції; вдосконалення технологій формування і металообробки; покращення конструктивного виконання і підвищення експлуатаційних характеристик машин, устаткування; ширшим застосуванням металозамінювачів і композиційних матеріалів; підвищенням надійності та довговічності машин і механізмів тощо [3].

Енергомісткість характеризує витрати енергії на основні і допоміжні технологічні процеси виробництва. Зниження енергомісткості продукції включає комплекс заходів щодо раціонального використання і заощадження всіх видів енергії (палива, теплоенергії, електроенергії) на всіх стадіях технологічних переділів від видобутку, виробництва, транспортування і виробничого споживання [4]. Основні напрями зниження енергомісткості: розроблення, освоєння і впровадження енергозаощадливих технологій у всіх сферах виробничої діяльності; зниження витратенергоресурсів на всіхстадіяхвідвидобутку до споживання; підвищення коефіцієнтакорисноїдії машин і механізмів; зниження витрат палива, енергії на одиницю потужності чи обсягу робіт; використання вторинних енергетичних ресурсів та паливовмісних відходів [2].

Безперечно, орієнтація підприємства на ресурсозбереження, використання ресурсозаощадливих інноваційних технологій і в зв’язку з тим вдосконалення організаційно-технічного рівня виробництва є не тільки одним з основних чинників підвищення ефективності виробництва, але і одним з найважливіших чинників зниження собівартості, що за умов самофінансування є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Література:

1. Брильов А.А. Ефективне використання матеріальних ресурсів на сільськогосподарських підприємствах. - М ., 2002. - 124 с.

2. Грещак М.Г., Коцюба О.С. Управління витратами. Навчально-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2009. – 132 с.

3. Екологія. Підручник / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2011. — 371 с.

4. Терило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратами підприємства: Навч. Посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 2006. – 120 с.