Масляєва О.О.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Створення та розвиток конкурентних переваг, який враховує характер трансформаційного впливу факторів різних рівнів

Конкурентна перевага – складова частина конкурентоспроможності; конкурентна перевага притаманна не тільки господарюючому суб'єкту, але й виробленій ним продукції (товару, послузі); джерело виникнення конкурентної переваги може бути в будь-якій сфері діяльності суб'єкта; реальні конкурентні переваги не можна ототожнювати з потенційними можливостями. На відміну від можливостей – це факт, який фіксується в результаті фактичних переваг покупців; можливість вимірювання переваг за допомогою економічних показників (прибуток, рентабельність, ринкова частка, обсяг продажів).

Розкриття сутності конкурентної переваги дозволяє визначити основні класифікаційні ознаки та здійснити систематизацію основних типів переваг. Вітчизняними та зарубіжними авторами, що займаються проблемами конкуренції та конкурентоспроможності запропоновані різні класифікації конкурентних переваг. Так, М. Портер виділив три основні типи переваг – низькі витрати, диференціацію продукту та концентрацію на певному сегменті ринку. Ж.Ж. Ламбен розділив конкурентні переваги на переваги продукту (зовнішні), що мають цінність для покупця і переваги підприємства (внутрішні), що мають цінність для самого виробника. Найбільш повна класифікація конкурентних переваг запропонована Г.Л. Азоев і А.П. Челенковим. Відповідно до поглядів цих учених переваги можуть бути класифіковані за такими ознаками: характер джерела; вид залежності; термін дії; характер динаміки; рівень ієрархії; відношення до ціни; можливість імітації; сфера прояви.

Під джерелами створення переваг найбільш часто розуміється сукупність факторних характеристик, що представляють собою об'єктивні, постійно діючі умови діяльності суб'єктів конкуренції. При вивченні механізму створення переваг багато вітчизняних і зарубіжних дослідників вважають: фактори можуть сприяти як появі конкурентних переваг, так і їх зникненню; фактори сприяють трансформації можливостей у дійсність; фактори визначають способи й засоби отримання додаткових конкурентних переваг, але їх наявність недостатня для забезпечення конкурентоспроможності; отримання переваги на основі факторів залежить від того, наскільки ефективно вони використовуються, і в якій галузі застосовуються.

Узагальнення існуючих підходів щодо систематизації та класифікації факторів конкурентних переваг дозволяє зробити наступні висновки:

- загальноприйнятим вважається поділ факторів на зовнішні умови, які безпосередньо впливають на діяльність суб'єкта;

- характеристики внутрішнього середовища суб'єкта представлені у вигляді функціональних зон (областей) управління. Такий підхід є універсальним до умов будь-яких галузей економіки;

- склад факторів і ступінь їх впливу на переваги суб'єкта з часом може змінюватися й залежить від конкурентної специфіки галузі;

- з точки зору процесу управління конкурентними перевагами найбільш значимими є керовані чинники, ступінь впливу яких суб'єкт може контролювати. Дана група факторів є тотожною за своєю суттю групі факторів прямого впливу;

- запорукою формування стійких конкурентних переваг суб'єкта є активний розвиток та використання унікальних факторних характеристик.

Узагальнення існуючих наукових підходів до розуміння сутності факторних характеристик як джерел виникнення переваг дозволило запропонувати авторське бачення процесу створення та розвитку конкурентних переваг, який враховує характер трансформаційного впливу факторів різних рівнів (рис. 1).

Рис. 1. Факторна модель формування та розвитку конкурентних переваг суб'єкта конкуренції.

Згідно наведеної схеми створення переваг проходить декілька стадій. Зовнішні умови діяльності видозмінюють внутрішній потенціал суб'єкта відповідно наявних можливостей і обмежень. Результатом є формування суті конкурентних переваг в процесі виробництва суб'єктом продукції із заданими споживчими характеристиками. Ідентифікація форми переваг визначається споживачами при виборі та купівлі продукту відповідно до споживчих властивостей. Таким чином, кінцевим носієм конкурентних переваг є сама продукція, а характеристики зовнішнього середовища і внутрішнього потенціалу суб'єкта виступають в якості умов, що формують його внутрішній зміст.