К.е.н. Сітковська А.О.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Вибір стратегії забезпечення конкурентоспроможності аграрного підприємства

Динамічність і складність зовнішнього оточення сучасних суб’єктів господарювання, кризові прояви в економіці країни та світу, всі ці та інші явища висувають перед підприємствами проблемні питання ринкового та адміністративного характеру і в цих умовах виживають сильніші фірми, які мають високий рівень конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність підприємств залежить від ефективної, беззбиткової діяльності, тобто за умови отримання прибутку. Основними напрями підвищення прибутку підприємства та умов їх застосування є наступні дії.

1. Підвищення виручки від продажу досягається за рахунок зростання обсягів продажу (високий маржинальний дохід за видами продукції), підвищення ціни (стійкий попит на продукцію) та зміни асортименту та структури продукції (високий маржинальний дохід за видами продукції та відсутність обмежень по природним та економічним ресурсам).

2. Підвищення ефективності використання ресурсів досягається за рахунок підвищення продуктивності праці, матеріаловіддачі та фондовіддачі, якщо затрати для економії ресурсів не перевищують розмір економії.

3. Зниження витрат досягається за рахунок зниження змінних витрат, якщо зниження витрат не знижує якості продукції внаслідок недотримання технології та погіршення якості сировини і зниження постійних витрат, якщо зниження витрат не скорочує виробничий потенціал та асортимент продукції.

Будь-яка комерційна організація будує свою діяльність виходячи з перспективи сталого генерування прибутку та його максимізації. Недоліком, є те, що «максимізація прибутку» як головна мета функціонування підприємства має певну частку умовності при застосуванні її в практиці господарювання підприємств. Критерій «максимальності» коливається залежно від розміру підприємства, сфери його діяльності, характеру взаємовідносин з власниками підприємства, наявності та характеру фінансових цілей, ступеня фінансового стану тощо. Отже, межі максимізації прибутку досить відносні і для кожного конкретного підприємства в конкретний момент часу його функціонування можуть значно відрізнятися.

Тому, для будь-якого сільськогосподарського підприємства за мету доцільно розглядати не просто отримання максимального прибутку, а прибутку, що забезпечує насамперед самоокупність та самофінансування діяльності, і на цій основі – стійке функціонування й розвиток. Отже, при досягненні беззбитковості виробничо-комерційної діяльності аграрне підприємство повинно орієнтуватися на отримання прибутку, що забезпечує його функціонування на розширеній основі і дозволить підтримувати та підвищувати конкурентоспроможність.

На основі концепції беззбитковості можливо визначити також стратегію забезпечення конкурентоспроможності аграрного підприємства. Стратегія конкурентоспроможності підприємства являє собою цілеспрямовану діяльність виробничої системи під впливом зовнішнього середовища, що забезпечує її загальну рівновагу за рахунок ефективності функціонування в майбутньому, тобто сукупність певних цілей і завдань підприємства на перспективу, які сприяють його розвитку, а також спрямованих на постійне підтримання та підвищення рівня економічної ефективності та стійкості.

В цілому вибір стратегії підприємства з метою підтримки та підвищення конкурентоспроможності обумовлений впливом різних груп факторів. Конкурентоспроможність аграрного підприємства залежить, насамперед, від ефективного функціонування сукупності виробничо-технологічної, кадрової, фінансової, маркетингової та інноваційно-інвестиційної складової, які формують три основні підсистеми підприємства: виробництва, збуту і фінансів. Вибір даних підсистем обумовлений наступними причинами:

- виробництво є сферою, в якій безпосередньо створюється і отримує свій матеріально-речовий вид прибуток як головне джерело фінансування зростання активів підприємства (основних і оборотних);

- збут – сфера, в якій прибуток отримує своє грошове вираження;

- фінанси забезпечують формування цільових грошових коштів шляхом розподілу прибутку та інших доходів між поточною та інвестиційною діяльністю підприємства, з одного боку, а з іншого – є своєрідним системним індикатором ефективного функціонування підприємства.

За вказаними сферам діяльності підприємства виділені конкретні напрями реалізації стратегій забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємства. При цьому напрями за сферами діяльності підприємства згруповані таким чином, щоб показати характеристику меж стратегій забезпечення конкурентоспроможності підприємства і для кожного з них виділені відповідні критерії оцінки: виробництва – обсяг беззбитковості як межа переходу від збиткової діяльності до прибуткової; збуту – запас економічної міцності як межа економічної безпеки діяльності підприємства; фінансів – величина прибутку як загальний індикатор ефективності діяльності підприємства.

Ефективність використання виробничих ресурсів також залежить від технічного рівня виробництва. Відповідно, для досягнення беззбитковості необхідно забезпечувати оптимальний варіант завантаження виробничих потужностей аграрного підприємства. Необхідною умовою досягнення беззбитковості є збільшення виручки від реалізації продукції. Зростання виручки може бути забезпечене за рахунок збільшення обсягів виробництва і продажів, підвищення цін реалізації, ефективної асортиментної політики, яка передбачає видозміну асортименту і структури продукції на користь більш прибуткових видів продукції.