Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Парфененко М.М., Левченко С.В., Рябова К.І., Коваленко О.М.

Одеський національний політехнічний університет

Фактори стимулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства та підвищення його міжнародної конкурентоспроможності

Одним із головних суб'єктів ЗЕД є підприємство [1]. Підприємство – це самостійний суб'єкт господарської діяльності, який виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання прибутку.

У сучасних умовах суттєво змінюється роль та місце підприємства у ЗЕД країни. На це впливає як характер внутрішньої сфери діяльності підприємства, так і зовнішнього середовища.

Внутрішня сфера діяльного українського підприємства визначається перехідним характером економіки країни. Вже створена визначена ринкова інфраструктура, сформовані основи нормативно-правового середовища та підприємницького клімату. Однак багато елементів ринку поки ще не можуть бути впроваджені через обставини техніко-економічного, валютно-фінансового, соціально-політичного характеру.

До факторів зовнішнього середовища, що впливають на розвиток ЗЕД та міжнародну конкурентоспроможність українських підприємств можна віднести такі:

- зміна впливу факторів часу та простору. ЗЕД, як правило, пов'язана з подоланням великих відстаней. Високі темпи технічного прогресу в галузі комунікацій та транспорту дають змогу значною мірою економити час і кошти, які витрачають на передавання інформації, транспортування товарів, переміщення людей. Досягнення в галузі комунікацій прискорюють взаємодію та дозволяють здійснювати більш оперативний контроль за будь-якими міжнародними операціями. Швидкий обмін інформацією щодо нової продукції приводить до збільшення обсягів продажу на іноземних ринках; – розвиток інституційних механізмів: удосконалюється діяльність суспільних інститутів, інфраструктура бізнесу. Це стосується
насамперед ліквідації торговельних бар'єрів, створення нових
та розвиток існуючих економічних інтеграційних угруповань;

– зміна конкуренції в світовому господарстві. У зв'язку із зростанням конкуренції на світовому ринку, розвитком системи комунікацій, інформації, транспорту, лібералізацією торгівлі підприємства відчувають все більший вплив міжнародних ринків.

На світових ринках міжнародна конкуренція характеризується жорстким загостренням. У зв'язку з цим слід мати на увазі,
що українські підприємства не мають такої широкої державної підтримки, як західні фірми, а можливості економічних угруповань (ЄС, НАФТА, АТЕС тощо) значно більші, ніж можливості СНД;

- недостатні ресурсні можливості більшості українських підприємств для широкої діяльності на зовнішніх ринках;

- недостатні знання світової практики та відносне відставання у
ефективному використанні ринкових механізмів у ЗЕД;

- високий рівень агресивності західних фірм як на світовому так
і на внутрішньому ринку України.

Для українських підприємств створено певні умови для здійснення
ЗЕД: їхня організація має повідомний, а не дозвільний характер; вони
самостійно визначають свій організаційно-правовий статус, форми та
методи ЗЕД, а також формують підприємницьку стратегію, товарну,
фінансову, цінову та іншу політику. Це дає підприємствам можливість
комплексно та ефективно використовувати свої переваги та регіону,
в якому воно розташоване, а також зовнішні фактори у вигляді інвестицій, нових технологій тощо; оперативно та з більшою віддачею вирішувати виробничо-економічні, науково-технічні та соціальні питання; одержувати додаткові переваги від самостійної ЗЕД.

У той же час існують обставини, які негативно впливають на ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність, зокрема міжнародну. До них слід
віднести такі:

- підприємство ще дуже обмежене у своїх ринкових можливостях як всередині країни, так і за кордоном;

- державна підтримка підприємства деякою мірою носить декларативний характер;

- різні елементи ринкової економіки України розвиваються та формуються різними темпами та неадекватно світовим процесам;

- нормативно-правове регулювання діяльності підприємства, як
правило, розвивається випереджаючими темпами порівняно з
іншими елементами ринкової інфраструктури;

- використання підприємцями недозволених методів конкуренції, не правових дій;

- зростання ризику банкрутства, оскільки підприємство самостійно формує політику збутову, матеріально-технічного забезпечення, валютно-фінансову, цінову та товарну.

Існує багато обставин, які заважають успішній діяльності підприємств у зарубіжних країнах і негативно впливають на її результати. Основні з них [46]:

1. Воєнні конфлікти, стихійні лиха, політичні реформи, економічні
блокади, страйки тощо.

2. Відсутність збалансованого механізму державного регулювання та гнучкого управління в умовах кон'юнктури внутрішнього та
світового ринків, яка постійно змінюється. Це зумовлено недосконалістю законодавчої бази регулювання ЗЕД, системи кредитування
та страхування промислового експорту, митно-тарифного та нетарифного регулювання, недоліками системи банківського обслуговування, слабким розвитком транспортної інфраструктури, що повинна
забезпечувати потреби експортно-імпортних перевезень.

3. Недостатність договірно-правового механізму торговельно-економічних відносин із зарубіжними країнами, співробітництва з між
народними економічними організаціями та з промислово розвинутими країнами.

4. Технічна відсталість виробництва, низька якість продукції,
застаріла система організації управління виробництвом, слабкий роз
виток виробничо-коопераційних зв'язків, недостатній рівень економічних норм продукції, яка постачається на експорт тощо.

5. Не завжди українські підприємці додержуються міжнародних
домовленостей, правил та норм торгівлі, враховують інтереси партнерів та особливості зарубіжного законодавства.

6. Економічні обмеження та заборони з боку інших країн, що зумовлено конкуренцією (дискримінаційні тарифи, квоти, санкції). Вони
установлюють обмеження щодо іноземних підприємств порівняно з
національними, незважаючи на додержування принципу національного
режиму. Це можуть бути обмеження у сфері прямих інвестицій, які
виражаються у вимогах в одержанні дозволу на здійснення ПІІ на їх
території. У всіх країнах є галузі, де існує заборона або обмеження на ПІІ, наприклад, добувна, воєнна промисловість, сфера банківських, страхових послуг, транспорту, зв'язку тощо.

У деяких країнах існують галузі, де взагалі заборонено функціонування зарубіжних підприємств (пошта, телеграф, телефон, телерадіомовлення, транспорт, енергетика, тютюнова та вино-горілочна промисловість).

В окремих галузях існують вимоги взаємності, які передбачають видавання дозволів на інвестування тільки у тому випадку, якщо в країні походження цих інвестицій дозволяється аналогічна діяльність інвесторів приймаючої країни.

У деяких країнах уряд та місцеві органи влади можуть забороняти перехід національних підприємств під контроль іноземних фірм, якщо це суперечить інтересам країни. Такі заходи існують у Німеччині, США.

У деяких країнах діють правові норми, за якими у випадку, коли іноземний інвестор прагне придбати у національній компанії частку, що перевищує установлену, йому необхідно одержати дозвіл властей. Наприклад, частка у фірмах Австралії дорівнює 15, Фінляндії - 40%.

До українських підприємств, які використовують заходи недобросовісної конкуренції, іноземні країни можуть застосовувати антидемпінгові, антисубсидиційні, спеціальні розслідування.

7. Підприємці на міжнародних ринках можуть стикатися із неформальними обмеженнями: багатоступінчатість процедури одержання
дозволу на інвестиційну діяльність; можуть висуватися умови щодо
прийняття в частку місцевих підприємців, використання місцевих
ресурсів, розвиток постачання на експорт тощо; створення бюрократичних перешкод у діяльності українських компаній, одержанні
кредитів, державних замовлень тощо.

8. Недостатнє володіння українськими підприємцями інформацією щодо економічних, організаційно-правових умов роботи на
міжнародних ринках. Вони повинні знати гарантії прав та інтересів
іноземних інвесторів за кордоном. Якщо не володіти цією інформацією, можуть виникнути певні труднощі щодо використання їхнього майна з метою підприємницької діяльності, приватизації та ін.

Литература:

1. Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс: Навчальний посібник / Ю.Г. Козак, Н.С. Логвінова, О.М. Коваленко і ін. – 3-тє вид., перероб. та доп.; За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, К.І. Ржепішевського. – К.:ЦУЛ, 2010. – 268 с.