Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

 

Анаєва А.О., Коваленко О.М., Станіславик О.В.

Одеський національний політехнічний університет

Особливості міжнародних морських перевезень

    

Основне місце на ринку транспортних послуг посідають морські перевезення [1]. Морський транспорт забезпечує перевезення левової частки обсягу всього вантажу.

При здійснені морських перевезень керуються, насамперед, ба­гатосторонніми міжнародними договорами, які містять уніфіковані правила перевезень. Серед них: Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (1924); Міжнародна конвенція про обмеження відповідальності влас­ників морських суден (1957); Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про ци­вільну юрисдикцію по справах про зіткнення суден (1952); Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких перевезень морем багажу пасажирів (1967); Міжнародна конвенція ООН про морські перевезення вантажу(1978); Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу (1974).

Основні питання двосторонніх міжнародних договорів, які сприя­ють розвитку комерційних та економічних відносин між державами є:

   –    проголошення принципу сприяння свободи торгового мореплавства та утримання від будь-яких дій, якими може бути завдана шкода нормальному розвиткові міжнародного судноплавства;

–          регламентування визнання документів, що є на судні (це документи, що видані іншою договірною державою для підтвердження належності судна до певної держави);

         –  регулювання питань, які пов'язані з вантажем;

         –  регламентація питань комерційних угод, які укладаються між пере­візниками договірних держав щодо надання транспортних послуг;

         –  виконання адміністративних, митних, санітарних, карантин­
них та інших формальностей, що діють у іноземних портах. Як
правило, врегульовуються питання звільнення від податків на
доходи та прибуток, що отримуються за морське перевезення
судном однієї договірної держави у інший.

Серед нормативних актів України у сфері морських перевезень най­важливішим є Кодекс торговельного мореплавства України 1995 р [1].

На морському транспорті залежно від регулярності рейсу і форми договору існує дві форми організації перевезень: лінійна (регулярна) та трампова (нерегулярна),

Лінійна форма перевезень забезпечує регулярні перевезення між портами генеральних вантажів за заздалегідь оголошеним розкладом. Перевезення організовуються на сталих географічних напрямках міжнародної торгівлі готовою промисловою продукцією, напівфа­брикатами, продовольчими та іншими товарами.

Регулярні лінії бувають:

-     односторонні (обслуговуються одним судновласником);

-     спільні (обслуговуються кількома транспортними компаніями
на основі угод між ними чи міжурядових угод, в яких врегульо­вані умови експлуатації відповідних ліній);

-     конференціальні, які діють на основі угод конференцій суднов­. Конференція це група, що складається
з двох чи більше перевізників, які надають послуги щодо між­народних лінійних перевезень вантажів на певному напрямку
і мають домовленість про загальні тарифні ставки, права та
обов'язки членів конференції та інші умови. Перевізники ліній­ної конференції у своїх операціях керуються Кодексом поведінки, який розроблено відповідними органами ООН у 1974 р.

До переваг лінійного судноплавства належить завчасне прийман­ня вантажу від відправники і зберігання його на своїх складах до приходу судна, дотримання строків розкладу, стабільні ціни, наяв­ність широкої мережі агентів.

Обсяг послуг, який надається лінійними перевізниками, значно більший, ніж у трамповому судноплавстві. Як правило, морські лі­нійні перевізники приймають на себе обов'язки сплачувати вартість навантаження та розвантаження. Перевезення оплачують вантажо­відправники за ставкою тарифу, які встановлюються перевізниками.

У трамповому судноплавстві судна експлуатуються на нерегу­лярній основі; без чіткого розкладу і скеровуються судновласниками туди, де є попит на тоннаж. Транспортуються, як правило, масові ван­тажі, що перевозяться навалом чи наливом (деревина, вугілля, зерно, нафтопродукти тощо).

Договір морського перевезення (договір фрахтування судна) у трамповому судноплавстві укладається між морським перевізником (фрахтівником) та вантажовідправником або вантажоодержувачем (фрахтувальником) і має форму чартеру. При чартері для переве­зення вантажу надається усе судно, його частини чи окремі примі­щення. Звичайно, на практиці застосовують проформи чартерів, роз­роблені міжнародними морськими організаціями чи національними об'єднаннями судновласників. Проформи чартерів – це типові дого­вори перевезення.

На основі проформ чартерів, що розробляються або перевізни­ками, або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення конкретних вантажів у певних напрямках. Розрізняють, зокрема, такі види чартеру: вугільний, лісовий, нафтовий. Це дає змо­гу враховувати специфіку перевезення окремих вантажів. За своїм змістом морський чартер є складним договором, який охоплює до шести десятків різних умов (порядок надання вантажу, розрахунки за фрахт та ін.).

Умови проформ чартеру можуть змінюватися та доповнюватися сторонами, які, зокрема, використовують застереження. Питання від­повідальності вирішують, звертаючись до норм Конвенції про уніфі­кацію деяких правил про коносамент.

Вартість перевезення вантажу трамповим судном визначається розміром фрахтової ставки, яка складається залежно від ринкової кон'юнктури та встановлюється судновласником.

Основним документом у морських перевезеннях є коносамент – документ, що підтверджує прийняття товару до перевезення мор­ським шляхом і зобов'язує перевізника видати товар законному власнику. До морських транспортних документів належать також штурманська розписка, на основі якої виписується коносамент, повантажувальний ордер, морська накладна, докова роз­писка, акт-повідомлення, що є підставою для пред'явлення у разі, як­що вантаж постраждав під час перевезення.

На закінчення наведемо особливості перевезень морським транспортом, які повинні бути враховані при виборі виду транспорту:

        – низька порівняно з іншими видами транспорту собівартість
перевезень (приблизно у 2 рази нижча, ніж на залізничному транспорті);

         –  мобільність, тобто є можливість легко перейти з одного маршруту
до іншого;

         –  практично необмежена пропускна спроможність морських шляхів;

         –  велика вантажопідйомність;

         –  незначні витрати палива. Рух між портами здійснюється найкоротшим шляхом);

         –  немає габаритних обмежень;

        – продуктивність праці вища, ніж на залізничному
транспорті (приблизно в 5 разів).

Литература:

          1.   Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс: Навчальний посібник / Ю.Г. Козак, Н.С. Логвінова, О.М. Коваленко і ін. – 3-тє вид., перероб. та доп.; За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, К.І. Ржепішевського. – К.:ЦУЛ, 2010. – 268 с.