Аршава І.О.

канд.наук з держ. управління

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Психологічна специфіка професійної антиципації нотаріуса

Високий рівень антиципаційної спроможності у сфері своєї професійної діяльності є однією з найважливіших складових професіоналізму будь-якого фахівця і нотаріуса зокрема. І все ж серед великого розмаїття професій є такі, де розвиток антиципаційних функцій набуває особливо гострої актуальності. Як зазначає нотаріус з багаторічним стажем роботи О. Котик: “ Із всіх юридичних професій тільки професія нотаріуса є нічим іншим, як моделюванням майбутнього. Ця професія змушує юриста мислити наперед, з точністю до 99 % передбачати поведінку сторін упродовж 3-25 років і складати засвідчувальний документ, підтверджуючи при цьому, що відносини сторін безспірні, мають договірний характер і відображають добру волю кожного з учасників угоди (правочинна)” [1, 3].

Однак, попри особливо гостру актуальність дослідження професійної антиципації нотаріуса, вона, на відміну від інших різновидів професійної антиципації, ще не стала предметом детального наукового психологічного аналізу. Тому існує вкрай нагальна потреба, спираючись на досить численні загальнопсихологічні дослідження антиципації, та наукові розвідки в сфері нотаріату, з’ясувати загальнопсихологічне та специфічне в функціонуванні антиципаційних процесів в структурі нотаріальної діяльності [2].

Аналіз професійної антиципації нотаріусів доцільно розпочати з виокремлення сутності зазначеної діяльності, яке визначається правовою системою сучасної України. Згідно чинного законодавства, сутність та функціональне призначення нотаріальної діяльності полягає в захисті прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб шляхом фіксації й посвідчення їх безспірності, надання суб’єктивним правам публічної сили та офіційного визнання від імені держави. При цьому в контексті правової системи держави нотаріат виконує місію превентивного правосуддя, яка полягає в здійсненні діяльності, що створює основу для вирішення питань без їх судового розгляду шляхом оформлення правового документа від імені держави, надаючи йому юридичної сили, рівної за юридичною значущістю судовому документу.

Окрім того, нотаріальна діяльність сприяє захисту прав громадян та юридичних осіб і на стадії судового розгляду, коли повернення до правосуддя уникнути не вдалося. В даному випадку дії нотаріуса направлені на сприяння повному і всебічному дослідженню обставин справи, оптимізуючи процес доведення, полегшуючи і спрощуючи діяльність правосуддя. Здійснюючи сприяння в справі розв’язання правових конфліктів, нотаріуси з одного боку, забезпечують докази, необхідні у разі виникнення справи в судах або адміністративних органах, а з другого створюють передумови для видачі судом наказу та забезпечують формування несуперечливої і повної доказової бази для дозволу справи (через офіційний характер нотаріальних актів і шляхом участі в справі як свідків і третіх осіб).

Описаний вище характер нотаріальної діяльності, що задається їй з боку суспільства і держави зумовлює те, що “діяльність нотаріуса, насамперед, спрямована на майбутнє”, що зумовлює наявність у нотаріуса високого рівня антиципаційної спроможності. Проте, сказане зовсім не означає, що такі модуси часу, як минуле та теперішнє не грають важливої ролі. Кожна нотаріальна дія та нотаріальна діяльність розгортається у часовому континуумі “минуле – теперішнє – майбутнє”. Тому в зазначеному аспекті можна виокремити три різновиди здатностей у структурі загальної професійної здатності до нотаріальної діяльності, які зорієнтовані на роботу з кожним зі згаданих вище часових модусів: здатність до професійної ретроспекції, професійної презенсоспекції та професійної антиципації [2].

Нотаріальна дія – це окрема дія нотаріуса, яка визначається окремим змістом і є складовою частиною більш високого рівня, який описується поняттями нотаріального провадження. Нотаріальним провадженням є сукупність послідовно вчинюваних нотаріусом дій, що мають юридичне значення, з метою надання їм юридичної вірогідності (достовірності). Третій ієрархічний рівень організації нотаріальної діяльності є нотаріальний процес, який структурується як сукупність вчинюваних нотаріальних проваджень або нотаріальних дій, якщо за однією заявою вчиняється одне провадження, та нотаріальних правовідносин, які виникають під час його вчинення. При цьому нотаріальним правом окреслюється коло нотаріальних дій, серед яких виокремлюються чотири групи: засвідчення безспірного права; засвідчення істинності фактів; надання документам юридичної сили; засвідчення доказовості правочина. Щодо конкретного переліку нотаріальних дій, то він чітко є окресленим у Законі про нотаріат та Інструкції міністерства юстиції України [2, 3].

Оперуючи поняттям “нотаріальна дія”, можна виокремити наступні рівні професійної антиципації нотаріуса: субнотаріально-дійовий рівень антиципації; рівень одинично-нотаріальних дій, або нотаріально-дійовий рівень професійного антиципування нотаріуса; рівень нотаріальної діяльності як системи нотаріальних дій нотаріуса впродовж його майбутньої професійної кар’єри; рівень життєдіяльності нотаріуса в цілому з інтеграцією професійного шляху в його життєвий шлях як особистості; рівень функціонування й розвитку нотаріату як складової правової системи та соціального інституту суспільства [1,2].

Однак, беручи за основу виокремлення рівнів поняття “нотаріальна дії” та “нотаріальна діяльність”, усталені в контексті нотаріального права, слід їх співвіднести з поняттям “дія” та “діяльність” в психології. Під дією, згідно з теорією діяльності О.М. Леонтьєва, розуміється відтинок людської активності, підпорядкований одній і тій же свідомій меті, яка може або безпосередньо здовольняти певну потребу суб’єкта, і тоді такого роду дія набирає форми діяльності, або ж бути проміжним етапом реалізації потреби. Сама дія, в свою чергу, може бути складною у тому сенсі, що включає в себе дії меншого масштабу, мета яких підпорядковується меті даної дії, і елементарними діями, які вже далі не містять підпорядкованих дій як поведінкових одиниць, націлених на усвідомлену мету [4].

З огляду на сказане вище, слід розмежовувати поняття “нотаріальна дія” і “дія нотаріуса ”, надаючи останньому ширшого змісту ніж першому. Тому, говорячи про субнотаріально-дійовий рівень професійної антиципації нотаріуса, ми будемо розуміти функціонування антиципації в структурі саме нотаріальної дії, а не просто дії нотаріуса. Дії нотаріуса в статусі реалізації нотаріальної дії можуть бути дуже різноманітними і торкатися як перцептивної та інтелектуальної активності, спрямованої на вивчення, редагування або створення документа, стосовно якого буде потім прийматися рішення щодо можливості його нотаріального посвідчення, так і комунікації з клієнтом та іншими особами задіяними в контексті даної нотаріальної дії [1]..

Проблему особистісного смислу своєї професійної діяльності нотаріус вирішує залежно від того, як він вписує свій професійний шлях у загальний контекст свого життєвого шляху як суб’єкта життєтворчої активності. Індивідуальна життєтворчість та професійна діяльність особистості тісно пов’язані з суспільним контекстом. Більше того, антиципувати тенденції розвитку суспільства, а особливо його правової системи, нотаріусу потрібно не лише у власних інтересах, але й виходячи з інтересів клієнтів, прогнозуючи, які наслідки може мати даний правочин на тлі змінених суспільних умов.

Як бачимо, професійна антиципація нотаріуса є досить складним і багатоаспектним явищем, яке потребує поглибленого психологічного аналізу з визначення глибинної природи цього феномену. При цьому професійна антиципація нотаріуса в контексті розмежування психічних функцій на натуральні й вищі, належить, безперечно, до вищих форм антиципування.

Література

1. Аршава І. О. Психологічна структура професійної антиципації нотаріуса / І. О. Аршава // Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту ім. Івана Огієнка, Ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. – Вип. 18. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. – С. 14–23.

2. Аршава І.О., Баштанник В.В. Соціально-психологічні та політико-правові засади державного управління нотаріальною діяльністю: Монографія / І.О. Аршава, В.В. Баштанник. – Д. : ДНУ ім. О.Гончара, 2014. – 300 с.

3. Котик Е. Психология конфликта и нотариальная деятельность / Е. Котик // МЕН. – 2005. – № 2 (10). – С. 79–97.

4. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. / А. Н. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1975. – 304 с.