К.п.н. Масич С.Ю.

Харківський національний педагогічний університет імені Г С. Сковороди

Характеристика суб’єктних властивостей педагога

У педагогічних і психологічних дослідженнях В. Кан-Каліка, С. Кондратьєвої, Н. Кузьміної, А. Маркової, Л. Митіної та інших проблема суб'єктних властивостей педагога, що визначають ефективність педагогічної діяльності, стала предметом спеціального теоретичного і експериментального вивчення [1; 2; 3].

П. Каптерєв зазначає, що «особистість учителя в обстановці навчання займає перше місце, ті чи інші властивості його будуть підвищувати або знижувати виховний вплив навчання» [4, с. 595]. Властивості педагога, визначені ним як основні, перш за все, – це наукова підготовка вчителя і особистий учительський талант [4, с. 599].

На думку П. Каптерєва, «перша властивість об'єктивного характеру полягає в ступені знання вчителем навчального предмету, ступені наукової підготовки з даної спеціальності, зі споріднених предметів, в широкій освіті; потім – в знайомстві з методологією предмета, загальними дидактичними принципами і, нарешті, в знанні властивостей дитячої натури, з якою вчителю доводиться мати справу; друга властивість – суб'єктивного характеру полягає у викладацькому мистецтві, в особистому педагогічному таланті і творчості й включає педагогічний такт, педагогічну самостійність і педагогічне мистецтво» [4, с. 595]. Учитель має бути самостійним, вільним творцем, який сам завжди в русі, в пошуку, в розвитку. Ідея П. Каптерєва про те, що творчого вчителя і учня об'єднує, «пов'язує потреба самоосвіти і розвитку», і що вони, по суті, є двома протилежними кінцями одного поля, однієї «драбини», є неодмінною умовою для розуміння психологічної природи і необхідності справжнього навчального співробітництва вчителя і учнів у процесі навчання [4, с. 596].

Поряд зі «спеціальними» учительським властивостями, віднесеними до «розумових», П. Каптерєв зазначив і необхідні особистісні «морально-вольові якості» вчителя, до яких було віднесено неупередженість (об'єктивність), уважність, чуйність, сумлінність, стійкість, витримка, справедливість, справжня любов до дітей. При цьому «... любов до дітей і юнацтва необхідно відрізняти від любові до вчительської професії: можна дуже любити дітей, глибоко симпатизувати юнацтву і в той же час бути не схильним до вчительської діяльності, можна, навпаки, нічого не мати власне проти вчительської діяльності, віддавати перевагу їй навіть іншим, але не мати ні найменшої прихильності ні до дітей, ні до юнацтва» [4, с. 606]. Стає очевидним той факт, що лише поєднання справжньої любові до учнів і до педагогічної професії забезпечує професіоналізм учителя.

Сучасні вчені стверджують, що саме любов до дітей слід вважати найважливішою особистісною та професійною рисою вчителя, без чого неможлива ефективна педагогічна діяльність. Так, В. Крутецький додає до цього схильність людини працювати і спілкуватися з дітьми [5]. На нашу думку, слід вказати також на значущість для вчителя бажання самовдосконалення, саморозвитку, оскільки, як точно зазначив ще К. Ушинський, вчитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, в ньому помирає учитель [6]. Даної думки дотримувалися П. Каптерєв, П. Блонський, А. Макаренко, В. Сухомлинський та інші вчені.

Н. Кузьміна в структуру суб'єктних чинників включає: тип спрямованості, рівень здібностей і компетентність, в яку входять спеціально-педагогічна, методична, соціально-психологічна, диференційно-психологічна, аутопсихологічна компетентність, що представляють собою три компоненти: особистісний, індивідуальний (або індивідуально-педагогічний) і професійно-педагогічний. Останній компонент структури представлений професійними знаннями і вміннями: професійна компетентність, яка визначається за предметним підґрунтям тих наук, внесок яких в її формування вважається провідним (педагогіка, методика, соціальна і диференціальна психологія) і рівень саморозвитку [2, с. 105].

А. Маркова структуру суб'єктних властивостей педагога визначає такими блоками характеристик: об'єктивні характеристики (професійні, психологічні, педагогічні знання); суб'єктивні характеристики (професійні вміння, професійні, психологічні позиції, установки, особистісні особливості) [3]. Вона вважає, що професійно компетентною є «така праця вчителя, в якій на досить високому рівні здійснюється педагогічна діяльність, педагогічне спілкування, реалізується особистість учителя, в якій досягаються хороші результати у навченості і вихованості школярів (ці блоки складають п'ять блоків професійної компетентності)» [3, с. 8].

Література:

1. Кан-Калик В. А., Никандров Н. Д. Педагогическое творчество / В. А. Кан-Калик, Н. Д. Никандров. – М. : Педагогика, 1990. – 144 с.

2. Кузьмина Н. В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / Н. В. Кузьмина. – М., 1990.

3. Маркова А. К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте : Пособие для учителя / А. К. Маркова. – М. : Просвещение, 1983. – 96 с.

4. Каптерев П. Ф. Дидактические очерки. Теория образования / П. Ф. Каптерев // Избр. пед. соч. – М., 1982.

5. Крутецкий В. А. Основы педагогической психологии / В. А. Крутецкий. – М., 1972. – 188 с.

6. Rogers C. R. Client-centred therapy, its current practice, implications, and theory. – Boston : Houghton Mifflin, 1951. – 560 p.