Педагогічні науки / Методические основы воспитательного процесса

Канд. пед. наук, доц. Підлипняк І. Ю.

кафедра психолого-педагогічної, превентивної та інклюзивної освіти

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

ОСОБЛИВОСТІ МІЖВІКОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ ДІТЕЙ В РІЗНОВІКОВІЙ ГРУПІ 

У вітчизняній і зарубіжній дошкільній педагогічній практиці завжди мало місце таке явище, як створення й організація різновікових груп або міжвікових об’єднань дітей, що зумовлювалися різними обставинами.

Різновікова група дошкільного навчального закладу є типовою моделлю інтегративної групи, в якій об'єднуються різні за своїми фізичними і розумовими можливостями діти. Можна вважати, що відносини між такими різними дітьми мають свою специфіку і суттєво відрізняються від міжособистісних відносин у гомогенній групі.

Дослідниками (Л. Байбородовою, Т. Макєєвою) проводилася педагогічна діагностика освітнього процесу різновікової групи дошкільного навчального закладу. Учені виділили його особливості, обумовлені такими факторами: специфікою розвитку дітей у різновіковій групі і діяльністю педагога. Відтак, різновікова взаємодія і спілкування дітей є однією з основних якісних характеристик освітнього процесу різновікової групи.

Зауважимо, що міжвікова взаємодія в різновіковій групі обумовлена самим різновіковим складом дітей. Численні наукові факти, матеріали доводять, що старші і молодші діти перебувають в нерівному становищі. На їхніх стосунках істотно позначаються відмінності віку і життєвого досвіду. При цьому варто зважати на те, що поняття «старший» має не тільки описове, але і цінне соціально-статусне значення, визначає деяку нерівність, асиметрію, передбачає виконання низки обов’язків. Навпаки, поняття «молодший» вказує на залежний, підлеглий статус. Великий життєвий досвід, знання, упевненість у своїх діях забезпечують старшій дитині становище ведучого.

Дослідниця типології стосунків дітей у різновіковому дитячому колективі Л. Байбородова стверджує їхню залежність від типів взаємодії, що склалася в ньому. Для започаткованого дослідження важливими є виокремлені автором типи взаємодії в різновіковій групі: «співпраця», «діалог», «угода», «опіка», «придушення», «індиферентність», «конфронтація», «конфлікт». Досліджуючи дитячі контакти в різновіковій групі та їхні мотиви, вона визначила такі типи взаємодії: активно-позитивна, активно-негативна, байдужа, незацікавлена взаємодія.

Різновікова взаємодія вихованців, вважає Г. Смольникова, є природною умовою постійного нагромадження й передачі досвіду від старших до молодших поколінь: молодші діти отримують різноманітні відомості, засвоюють навички поведінки, робочу спритність, привчаються поважати старших. Найскладніші виховні завдання успішно вирішуються в різновіковому об’єднанні, коли діти вчаться уважно ставитися до старших, турбуватися про менших, набувають комунікативних навичок. Наслідування старших, імітація їхньої поведінки молодшими дітьми – це, по суті, відображення, яке полягає в авторитетній позиції старшого і прагненні молодших до дорослості.

Спільна діяльність зі старшими дітьми особливо корисна для молодших дітей, за умови організації її таким чином, щоб молодші діти були не пасивними спостерігачами, а активними учасниками процесу. Правильно організоване спілкування дітей сприятливо впливає на їхній психічний розвиток, сприяє формуванню товариських взаємин, взаємодопомоги між старшими і молодшими. Спілкування дітей між собою – також важливий чинник мовленнєвого розвитку. У спільній діяльності, у грі формуються нові форми і функції мовлення, розвивається така важлива якість поведінки, як невимушеність, складаються механізми самооцінки та самоконтролю.

Варто також підкреслити, що важливим суб’єктом соціального компонента освітнього процесу різновікової групи є педагог. Міжвікова взаємодія дітей не виникає сама, оскільки реальна зацікавленість дітей у таких стосунках дуже різна (молодший здебільшого потребує допомоги, тому частіше звертається до старшого, натомість старший не вважає за потрібне спілкуватися з молодшими). Для виникнення реальної педагогічної ефективної взаємодії і спілкування між дітьми необхідна провідна роль педагога, специфіка діяльності якого полягає у здійсненні організованої педагогічної взаємодії з дітьми різного віку.

Отже, проведений аналіз наукової літератури з означеної проблеми показує, що значний розвивальний потенціал різновікових дитячих співтовариств не працює автоматично, а включається лише за умови особливого керівництва з боку дорослого. Педагог, працюючи в різновіковій групі, повинен володіти знаннями специфіки розвитку дитини в умовах міжвікових взаємодій, уміннями конструювати навчальний процес з урахуванням взаємовпливу дітей різного віку, діагностувати хід розвитку дітей і вносити необхідні зміни у зміст освіти і його технології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Байбородова Л. В. Педагогические основы регулирования социального взаимодействия в разновозрастных группах учащихся : автореф. дис… канд. пед. наук : спец. – 13.00.04 / Л. В. Байбородова. – Казань, 1994. – 20 с.

2. Герасимова Е. Н. Педагогические основы построения образовательного процесса в разновозрастных группах детского сада : дис… доктора пед. наук : 13.00.07 / Е. Н. Герасимова. – Санкт-Петербург, 2002. – 339 c.